Про те, чи став ближчим мир в Україні на фоні численних зустрічей та переговорів, роль Євросоюзу в мирному врегулюванні і можливість ЄС захистити себе самостійно без участі США, – в інтерв’ю голови Європарламенту Роберти Метсоли для РБК-Україна.
Протягом кількох останніх днів інтенсивність дипломатії довкола російсько-української війни вийшла на справді безпрецедентний рівень. Фактично кожного дня відбуваються нові і нові візити, зустрічі та переговори.
Зокрема, тема України очікувано стала ключовою на найповажнішому світовому безпековому форумі – Мюнхенській конференції. Але попри усю цю активність, розуміння того, як, коли і на яких умовах завершиться війна, поки ні в кого не з’явилось.
Натомість європейці раптово усвідомили і свою власну вразливість перед зовнішніми загрозами – бо ж нова американська адміністрація прямо говорить про те, що позбавить європейців традиційної безпекової парасольки.
Як зазначила в інтерв’ю РБК-Україна президент Європарламенту Роберта Метсола, зміцнення своєї оборони є головним пріоритетом для ЄС, і в разі чого Європа “буде готовою”.
– Загалом, після Мюнхенської конференції ви відчуваєте, що мир в Україні став ближчим?
– Ми всі прагнемо миру в Україні. Було багато обговорень, і є певний рух у цьому напрямку. Але зрештою саме Україні вирішувати, коли настануть належні умови для початку мирних переговорів. І коли цей час настане, саме Україна визначатиме, яким буде мир. Нічого про Україну не може вирішуватися без України. ЄС буде на боці України так само, як і з самого початку.
Ми підтримаємо будь-який мирний план, який буде справедливим, стійким і відповідатиме інтересам України. Але також очевидно, що ЄС має бути в центрі цього процесу. Адже російська загроза виходить за межі України, тому справжній мир не може бути просто припиненням вогню, яке винагороджує агресора. Для Росії має бути безсумнівним, що вона більше ніколи не зможе напасти — ні на Україну, ні на Європу, ні на своїх сусідів.
– США заявляють, що ЄС не має місця за столом переговорів (але його голос буде врахований), водночас наполягаючи, що саме Європа має надати Україні гарантії безпеки у разі миру. Ви не бачите тут суперечностей? І як ЄС має діяти, зважаючи на таку риторику Вашингтона?
– Я вважаю, що справедливий і тривалий мир в Україні відповідає також інтересам Сполучених Штатів. Ніхто не хоче бачити Путіна в Києві. Щодо гарантій безпеки, то надзвичайно важливо, щоб міжнародна спільнота, яка поділяє спільні цінності, виступала єдиним фронтом, і тут Європа несе особливу відповідальність.
Ми вже зробили свою частину і продовжимо це робити. На сьогодні ЄС надав 135 мільярдів євро допомоги для забезпечення фінансової стабільності та оборони України — більше, ніж будь-який інший союзник.
Безпека України — це безпека Європи, і саме тому ЄС має відігравати центральну роль у мирних переговорах. Думаю, це загальновизнано. Але щоб діяти з позиції сили, ми повинні зміцнювати власні оборонні можливості. Якщо ми серйозно ставимося до своєї безпеки, наші фінансові зобов’язання мають відповідати загрозам, з якими ми стикаємося.
Минулого року оборонний бюджет Росії зріс на 42% і досяг 430 мільярдів євро, тоді як європейський, включно з Великою Британією, зріс лише на 12% — до 425 мільярдів євро. Наші виборці вже висловили свою позицію на виборах у червні минулого року. Вони хочуть, щоб ми діяли швидше, рішучіше і, перш за все, з упевненістю в собі.
– За словами генерального секретаря НАТО Марка Рютте, Європа повинна “пробити свій шлях” до переговорного столу. Як ЄС планує це зробити?
– Це повертає нас до моєї думки про необхідність збільшення європейських оборонних витрат і зміцнення впевненості в собі. Зараз ми маємо продемонструвати лідерство і, найголовніше, єдність. Ми вже показали цю єдність, коли одностайно ухвалили п’ятнадцять пакетів санкцій проти Росії, і маємо зробити це знову. Ми будемо сильними і впливовими лише тоді, коли говоритимемо одним голосом.
Майбутнє України потрібно забезпечити вже зараз, і ця відповідальність повністю лежить на Європі. Як країна-кандидат на вступ до ЄС, Україна має спільне з нами майбутнє, тому ми зацікавлені в гарантуванні її безпеки та стабільності. Якщо нам вдасться зберегти єдність, ми станемо потужним партнером за столом переговорів.
– Які гарантії безпеки Європа може надати Україні? Чи будуть вони достатніми, якщо США, зі свого боку, не захочуть надавати Україні гарантії?
– Люди очікують, що Європа не лише говоритиме відверто, а й діятиме рішуче. Ми маємо посилити нашу безпеку, інвестуючи більше в оборонні можливості, водночас роблячи їх ефективнішими. Почати можна з покращення того, що вже є – 27 європейських армій, які повинні працювати разом більш злагоджено. Для цього наші збройні сили мають стати більш інтегрованими, що забезпечить безперебійну співпрацю та підвищить ефективність. Це зміцнить нашу здатність стримувати загрози та захищати Європу. Час покладатися на інших минув.
На цей момент ми мобілізували 48,5 мільярда євро на критично важливу військову допомогу для зміцнення оборони України, передали понад мільйон боєприпасів і нині навчаємо 75 000 військових. Крім того, ми продовжимо спрямовувати доходи від заморожених російських активів на подальше посилення обороноздатності України та фінансування термінового відновлення енергетичної інфраструктури. Водночас ми поглиблюємо інтеграцію європейської та української оборонної промисловості, щоб забезпечити стійкість і безпеку в довгостроковій перспективі.
Отже, ми вже діємо, але, звісно, маємо оцінювати ситуацію і бути готовими надати всі необхідні гарантії безпеки, щоб забезпечити тривалий мир. Це вирішальний момент, і Європа виконає свою роль.
– Чи буде Європа готова самостійно протистояти загрозам з боку Китаю чи Росії, якщо США вирішать зменшити свій внесок у колективну безпеку?
– Зміцнення нашої оборони та безпеки є нашим головним пріоритетом. Останніми роками ми збільшили спільні оборонні витрати на 30% і досягли значного прогресу в питаннях спільних оборонних закупівель та розширення виробництва боєприпасів. Через Європейський оборонний фонд ми підтримуємо держави-члени у розробці інноваційних та сумісних оборонних технологій і техніки.
Крім того, у нас вперше з’явився єврокомісар з питань оборони, а Європейський парламент підвищив статус свого підкомітету з питань оборони до повноцінного комітету. Це були важливі кроки, але нам потрібно зробити ще більше, і ми це зробимо.
Наша справжня проблема — фрагментація. У той час як США використовують 30 систем озброєнь, у Європі їх 178. Фрагментація означає вищі витрати та неефективність. Нам потрібен єдиний ринок оборонної промисловості. Адже, як влучно сказав прем’єр-міністр Туск: “час геополітичного аутсорсингу минув”.
Отже, відповідаючи на ваше запитання: ми будемо готові.
– Віце-президент США Джей Ді Венс заявив, що загроза походить не від Китаю чи Росії, а знаходиться всередині Європи — у відступі Європи від деяких її найважливіших цінностей, які вона поділяє зі Сполученими Штатами. Яка ваша думка щодо таких заяв і чому, на вашу думку, американці вирішили виступити з такими меседжами? Яка причина зростання популярності популістів у Європі, яких, зокрема, відкрито підтримує команда Трампа?
– Я з повагою не погоджуюся з оцінкою віце-президента Венса щодо стану нашої демократії. І дозвольте мені прояснити це: Європа — це континент свободи слова. Мільйони європейців виросли за “залізною завісою”, яка позбавляла їх цієї свободи. Ми знаємо, що означає жити без свободи.
Водночас віцепрезидент слушно зазначив, що ми стикаємося з новою політичною реальністю, коли люди дедалі частіше тяжіють до крайніх політичних позицій, і нам варто запитати себе — чому? Можливо, ми стали надто самовпевненими, вважаючи, що виборці завжди підтримуватимуть традиційні партії, незалежно від обставин. Але зараз ми бачимо зміну тенденцій. Як парламент, ми вже помітили це під час торішніх виборів до Європейського парламенту.
Надзвичайно важливо проаналізувати ці зміни, зробити висновки та адаптуватися. Ми маємо повернути довіру виборців, щоб вони знову повірили у здатність традиційних партій покращити їхнє життя — зробити його трохи легшим, справедливішим і заможнішим. Єдиний спосіб протистояти спрощеним і маніпулятивним наративам, які просувають крайні політичні сили, — це виконувати свої обіцянки, пропонуючи чіткі, конкретні та стійкі рішення. Це наше завдання на найближчі роки.