Оксана Сухорукова розповіла, як в МОУ «вставляють палки в колеса» щодо цього.
Влітку 2022 року в Україні ухвалили закон «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», згідно з яким кожен військовий здає зразок свого біоматеріалу і його про всяк випадок зберігають. Однак на практиці весь механізм роботи з генетичним матеріалом військових виявився не робочим, а в Міноборони попри третій рік великої війни гальмують процес виправлення ситуації, повідомила очільниця Департаменту охорони здоров’я Оксана Сухорукова.
«Якщо військовослужбовець зникає безвісти, військова частина повідомляє про це ТЦК, ТЦК – родичів, родичі пишуть заяву в поліцію, поліція відкриває кримінальне провадження. Саме в цьому місці й з’являється генетичний матеріал, який потрапляє в систему МВС (тут окрема процедура) для того, аби було з чим порівнювати, якщо знаходиться невпізнане тіло, або фрагменти в місті боїв, або йде обмін тілами. Але гарна ідея, навіть підкріплена Законом, на жаль не є робочим механізмом», – пояснила Сухорукова механізм.
За її словами, у перший рік повномасштабної війни Міноборони взагалі нічого не робило в цьому контексті. На другий рік відомство вже видало наказ 438 «Про порядок відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців та його зберігання». Згідно з документом, вище вказаними процесами має займатись військова частина, а визначати уповноважених осіб у в/ч за «геном» має командир. Уповноважені в частинах це ті, на кого мала лягти організаційна робота на місцях.
Однак цього, за словами Сухорукової, також було замало. Адже крім відбору матеріалу, його ще треба десь зберігати, обліковувати та списувати.
«Що далі відбувається з біологічним матеріалом військовослужбовця, якщо він переводиться з однієї частини в іншу – матеріал зберігається в старій частині, чи в новій? І як він потрапляє туди, де має зберігатись? Як взагалі зрозуміти – у цього конкретного військовослужбовця взяли зразок біоматеріалу чи ні? Хто і як має це відстежувати? Як цей матеріал обліковується? А як бути частинам, які не мають пункту постійної дислокації?», – зауважила Сухорукова.
На третьому році повномасштабного вторгнення РФ у МОУ створили Департамент охорони здоров’я. У жовтні 2024 року, зазначила Сухорукова, департамент ініціював нараду з Генштабом ЗСУ та Міноборони, під час якої прозвучали вище наведені питання.
«Як це часто буває – відповідальність за організацію процесу так ніхто на себе і не захотів брати. В решті решт, ДОЗ запропонував зайнятись всіма організаційними процесами за умови, що всі інші допоможуть з реалізацією цього процесу. Було вирішено зберігати зразки централізовано на базі окремої військової частини, яка буде всім цим займатись. Тобто – всі зразки будуть зберігатись не у військових частинах, а в окремому місці. Буде певна частина людей, які будуть займатись тільки цим і нічим більше», – зазначила Сухорукова.
За її словами, допомогти ДОЗ зі створенням цього підрозділу мав Департамент кадрової політики. Генштаб ЗСУ мав організувати план переведення визначених людей у в/ч. А ДОЗ своєю чергою мав створити дорожню карту, зареєструвати та запустити частину.
«Прекрасний план. Допоки не дійшло до реалізації. На практиці відбулась чергова зміна заступника міністра і департамент кадрової політики спустив все на гальмах», – пише Сухорукова.
За словами очільниці ДОЗ, новий заступник міністра оборони вирішив запустити власний проєкт директиви про створення Центру обліку геномної інформації. При цьому сьогодні, зазначила Сухорукова, більшість наявних тестів розподілена по в/ч, списки уповноважених складені, керівника центру знайдено, визначене приміщення і приведене в належний стан. Лишилося лише програмне забезпечення і готовий проєкт наказу дорожньої карти.
«Перемога? Не вгадали. На етапі, коли все вже можна запускати раптово виникає перевірка. ГІМО несподівано радить переглянути рішення та змінити правила зберігання, наприклад по регіонах, але це не точно. А кадри раптово вирішують вести облік у своїй програмі, якої не існує. Тому – наша пісня гарна й нова… І далі за текстом», – зазначила Сухорукова.
При цьому вона вказала, що до Положення МОУ, яке б дозволяло відомству займатися цим питанням, досі не внесли відповідних змін. А з моменту ухвалення закону держреєстрацію геномної інформації минуло вже два з половиною роки. Відповідно структурний підрозділ, який мав би займатися «геномом», також не визначено. Тому, наголосила Сухорукова, займатися цим питанням сьогодні можна або на голому ентузіазмі, що є порушенням Конституції, або ніяк.
«Прямо зараз у мене на погодженні чергові зміни до цього Положення. Але «геному» там так і нема. Коли ми на нараді зголосились взяти на себе цей шматок роботи, ми сподівались що хоч палки в колеса не будуть пхати. Бо інших охочих не знайшлось, а проєкт дуже важливий. Про те, що ініціатива карається, звичайно, ми завжди знали. Але спостерігати зараз за перевіркою того, як сумлінно ми виконуємо те, чого немає в наших посадових обов’язках, кумедно. Наскільки взагалі може бути кумедно в умовах трагічної бездіяльності всіх ланок», – підсумувала Сухорукова.
Нагадаємо, від початку війни деякі приватні клініки безкоштовно зберігають репродуктивні клітини тих, хто вирушив захищати Батьківщину. Як уже існуючий законопроєкт мав забезпечити права учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство читайте у статті Юлії Мельничук «Українські воїни зможуть безкоштовно зберігати свої репродуктивні клітини у кріобанках».