За сім років існування Державне бюро розслідувань так і не окреслило чітких пріоритетів у роботі і отримало ярлик залежного від Офісу президента органу, який фігурує у можливих «політичних переслідуваннях», що майже зводить нанівець саму ідею створення ДБР, пише у статті «Реформа ДБР: не зміна директора, а зміна логіки органу» керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін.
Ще на зорі існування Державне бюро розслідувань задумували як орган, що займатиметься службовими злочинами — катування, незаконні затримання, фальсифікація доказів та інші злочини проти правосуддя. Таким чином він мав усунути конфлікт інтересів всередині правоохоронної системи.
Однак на практиці ДБР перетворилось на універсального «розслідувача всього», і пріоритетом аж ніяк не є службові злочини, тим паче у сфері правосуддя.
Як зазначає автор, останніми роками більшість проваджень ДБР складають військові злочини (проти порядку несення військової служби) – у 2024 році до їх числа належали 89 тисяч проваджень з 98 тисяч розслідувань бюро. Інша частина ресурсів ДБР спрямована на розслідування корупційних злочинів середнього рівня, що також не було головною метою при створенні бюро.
«Ефективність такої роботи викликає питання: до вироків доходить небагато справ, тоді як ситуація зі злочинами у сфері правосуддя залишається стабільно поганою, а безкарність — системною. Врешті катування, незаконні затримання, фальсифікація доказів — найменший пріоритет цього органу. А саме для цього його створювали», – вказує Крапивін.
Правознавець зазначає, що події навколо Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2025 році навпаки стали показовими щодо репутації ДБР в суспільстві.
Навесні бюро провело серію обшуків у приміщенні ВККС та за місцем проживання на той момент заступника голови Комісії, допитувало її членів. Усі ці дії проводили в межах кримінальних проваджень, однак поза процесуальною рамкою, що вказало на глибокі інституційні проблеми. ВККС тоді публічно заявила, що розцінює ці дії як тиск і втручання у виконання її конституційних функцій, на що звернули увагу й міжнародні партнери і громадські організації.
Ці події збіглися в часі з кваліфікаційним оцінюванням суддів із ліквідованого Окружного адмінсуду та Печерського райсуду, які і розглядали клопотання ДБР щодо обшуків і доступу до документів.
«Межа між правозастосуванням і тиском виявилася небезпечно тонкою», – підкрелює аналітик.
Він зазначає, що це не вперше ДБР опинилось в центру скандалу, після якого бюро дорікнули у тиску та політичній вмотивованості дій. Особливо негативний імідж ДБР здобуло в суспільстві через активну практику невідкладних обшуків без ухвали слідчого судді. Кримінально-процесуальний кодекс України допускає такі дії, однак у практиці ДБР вони вже виглядають як стандартна процедура.
«Коли ж скандали та виявлені порушення не призводять до службових розслідувань чи дисциплінарних рішень, формується відчуття безкарності. Це лише посилює наративи про «політичне ДБР» і підриває довіру до органу», – наголошує Крапивін.
Нагадаємо, на початку січня президент Володимир Зеленський заявив, що доручив підготувати та оперативно направити на розгляд Верховної Ради України пропозиції про оновлення Державного бюро розслідувань. За його словами, він очікує фіналізації документу до кінця місяця.