Паралельно з тим як просувають переговори щодо припинення війни в Україні в публічному просторі, зокрема й від президента, лунають думки щодо проведення всенародного референдуму. Що взагалі Конституція України дозволяє щодо референдумів, у статті «Референдум про мир»: чи може влада спертися на волю народу» розповів експерт Центру політико-правових реформ та ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера.
«Конституція України доволі чітко окреслює, коли, хто і з яких питань може проводити референдум. Простір для політичних імпровізацій тут значно вужчий, аніж це часто уявляють у публічних дискусіях. Основний Закон розрізняє місцеві та всеукраїнські референдуми. Місцеві референдуми можливі лише на рівні територіальних громад — сільських, селищних, міських — а також в Автономній Республіці Крим із питань, віднесених до її відання. Обласних і районних референдумів Конституція не передбачає, оскільки не існує відповідних громад як суб’єктів волевиявлення», – пише автор.
Водночас він звертає увагу, що з 2012 року в Україні немає чинного закону про місцеві референдуми. Тобто жоден такий референдум неможливо призначити законно. Відповідно будь-які результати подібних голосувань – юридично нікчемні. Загалом сьогодні лише всеукраїнський референдум врегульовано на законодавчому рівні. Також Конституція встановлює вичерпний перелік тих, хто може призначити референдуми.
«Президент України призначає всеукраїнський референдум лише в одному випадку — для затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ або ХІІІ Конституції, вже ухваленого Верховною Радою. Верховна Рада України, зі свого боку, може призначити референдум лише щодо зміни території України — і виключно в межах конституційної логіки збереження суверенітету й територіальної цілісності держави. Жодних інших повноважень щодо призначення всеукраїнського референдуму Конституція не містить — ані для президента, ані для парламенту», – додає Магера.
Окремо Основний закон передбачає проведення референдуму за народною ініціативою. Для цього потрібно зібрати щонайменше 3 млн підписів у як мінімум 16 областях – по 100 тис. підписів у кожній. Та в такому випадку діє принципове обмеження – такий референдум не може виходити за межі Конституції й стосуватися питань, які за своєю природою не допускаються до референдумного розгляду.
«І стаття 74 Конституції України містить далеко не вичерпний перелік обмежень для ініціювання та проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Отже, всеукраїнський референдум в Україні — це не універсальний інструмент «опори на волю народу», а чітко обмежений механізм прямої демократії з визначеними суб’єктами, предметами та процедурами», – додав автор.
Нагадаємо, Андрій Магера пояснив, чому формулювання «референдум» про мир юридично є фікцією. І проблема не лише у формулюванні, в цілому у логіці влади щодо питання укладення миру спертися на волю народу.