У пʼятницю, 15 серпня, в Анкориджі, Аляска, має відбутися зустріч президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним. На тлі цієї зустрічі знову загострилось питання: чи можуть у США арештувати Путіна за ордером Міжнародного кримінального суду.
Ордер МКС для Путіна
17 березня 2023 року Палата попереднього провадження МКС видала ордери на арешт Путіна та російської омбудсменки Марії Львової-Бєлової. Підозра стосується незаконної депортації та переміщення українських дітей з окупованих територій до Росії.
МКС має юрисдикцію щодо таких злочинів, але виконання ордерів покладається на держави-учасниці Римського статуту.
Римський статут
Римський статут – це договір, який заснував Міжнародний кримінальний суд. Його ухвалили 17 липня 1998 року в Римі, а чинності він набрав 1 липня 2002-го (після 60 ратифікацій). Відтоді Суд може розглядати лише злочини, скоєні не раніше цієї дати.
Юрисдикція МКС охоплює чотири категорії “ядрових” злочинів: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Суд діє за принципом комплементарності – втручається лише тоді, коли національна система “не може або не хоче” розслідувати/судити.
Станом на січень 2025 року – 125 держав є сторонами Римського статуту. Крім того, 29 держав підписали, але ще не ратифікували.
Чи можуть заарештувати Путіна на Алясці
США не ратифікували Римський статут і не зобов’язані арештовувати осіб за ордерами МКС. Ба більше, у 2025 році чинна адміністрація не просто дистанціювалась від співпраці з Судом – у лютому президентським указом запровадила санкції щодо посадовців МКС, а в червні Держдеп оголосив про їх практичне застосування. За цих умов і юридично, і політично арешт Путіна на американській території виглядає нереалістично.
Навіть серед держав-учасниць Римського статуту примусове виконання ордерів часто впирається у політичну волю. Показовий приклад – рішення Палати МКС, яка визнала Монголію такою, що не виконала зобов’язання, коли приймала Путіна й не заарештувала його під час візиту у вересні 2024 року. Це ще раз підкреслює, що Суд не має власного “міжнародного шерифа” і все залежить від урядів.