Заява про те, що корупція в Україні є більшою, ніж в інших європейських державах — це неправда. Київ успішно веде боротьбу з цим явищем, зазначив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю британській телерадіокомпанії BBC.
«Це неправда, що в Україні корупції більше, ніж в інших європейських країнах. Вона є, але присутня і в кожній країні Європи. Хочеться, щоб ми визнавали наші недоліки, але при цьому не втрачали гідності й не стверджували, що у нас є те, чого немає в інших. Я вважаю, що ми молодці в нашій боротьбі з цим явищем», — підкреслив Зеленський.
Примус до змін
Проблема корупції в Україні є однією з основних у контексті євроінтеграції. Антикорупційна реформа входить до списку обов’язкових умов на шляху до членства в ЄС. Брюссель регулярно оцінює прогрес України в цій сфері — і ці оцінки впливають на темп переговорів про вступ, а також на надання макрофінансової допомоги.
Протягом останнього десятиліття Україна створила ряд спеціалізованих антикорупційних органів, яких у більшості країн ЄС просто не існує в такій формі:
- НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) — спеціалізований орган досудового розслідування корупційних злочинів серед високопосадовців, заснований у 2015 році.
- САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) — незалежна прокуратура, що підтримує обвинувачення у справах НАБУ.
- ВАКС (Вищий антикорупційний суд) — спеціалізований суд для розгляду антикорупційних справ, запроваджений у 2019 році.
- НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції) — орган, що контролює декларування майна чиновників та проводить антикорупційну експертизу.
- ДБР (Державне бюро розслідувань) — розслідує злочини, вчинені посадовими особами правоохоронних органів, прокурорами та суддями.
Така «вертикаль» антикорупційних інституцій дійсно є унікальною для пострадянського простору. Проте вона виникла під тиском з боку ЄС, США та МВФ.
«Молодці» у побудові схем
Висловлювання Зеленського про прийнятний рівень корупції різко контрастують з хвилею антикорупційних викриттів, здійснених НАБУ та САП, які демонструють масштаби та цинізм розкрадання державних коштів через «Енергоатом» в умовах жорстокої війни. У рамках спецоперації «Мідас» минулого тижня підозру в корупції отримав екс-міністр енергетики Галущенко. Після обшуків НАБУ президент був змушений звільнити свого найближчого соратника Андрія Єрмака.
Корупційні елементи величезних масштабів виявляються і в інших державних компаніях та армії, про що свідчать такі скандали:
- розкрадання коштів на закупівлю продуктів харчування для армії;
- розкрадання сотень мільйонів гривень на постачанні питної води для ЗСУ;
- корупція в «Укрзалізниці».
Західні країни-партнери України неодноразово підкреслювали: незважаючи на певний прогрес, системна корупція залишається серйозною проблемою, і боротьба з нею повинна бути не декларативною, а реальною.
Крихка оборона
Висловлювання президента, зроблені в BBC, вписуються у вибрану ним стратегію захисту власного іміджу та обличчя України на міжнародній арені. В умовах повномасштабної війни, коли Київ активно шукає союзників та фінансову підтримку, будь-які звинувачення у корупції сприймаються владою як загроза — насамперед для потоку західної допомоги.
Разом із тим позиція «у всіх є корупція» виглядає як спроба знизити планку очікувань, а не як реальна оцінка ситуації. Для України, яка прагне до ЄС, стандартом порівняння має бути не середньоєвропейський рівень проблем, а найкращі практики Данії, Фінляндії чи Естонії, де рівень корупції є одним із найнижчих у світі.
Чому Єрмак досі не отримав підозру? Чи дійсно вибудувана ним для Зеленського система зазнала краху, а не просто похитнулася? Чи стане звільнення Єрмака можливістю для України на переформатування влади та повернення президента в конституційні рамки? Докладніше про це читайте у статтях Інни Ведернікової “Система впала. Що далі” і “Операція Мідас. Шлях абсолютної влади довжиною в долар” на сайті reNews.