Конституція України не передбачає повноважень президента на створення таких органів як військова адміністрація, однак парламент щонайменше двічі порушив цю норму, прийнявши закони, які розширили повноваження глави держави у цьому питанні, пише «Два узурпатори, одна столиця. Чому в Києві немає легітимної влади» експерт з питань містобудування, аналітик громадської ініціативи «Голка» Георгій Могильний.
Стаття 106 Конституції України прямо вказує, що повноваження президента визначаються виключно Основним Законом. Згодом Конституційний суд кілька разів поспіль підтверджував, що жоден закон не може розширювати президентські повноваження.
«Це принципове питання. По-перше, можливість наділяти президента новими повноваженнями через звичайні закони — прямий шлях до узурпації влади. По-друге, це створює поле для маніпуляцій: президент може вибірково виконувати чи ігнорувати ці повноваження — посилаючись на те, що вони є антиконституційними», – вказує на важливість цієї норми Могильний.
Тим не менше у 2015 році Верховна Рада ухвалила закон «Про правовий режим воєнного стану», який уперше ввів можливість створення військових адміністрацій. Ще тоді юридичне і науково-експертне управління ВРУ заявили – закон порушує Конституцію, наділяючи президента новими повноваженнями, знищує гарантії непорушності місцевого самоврядування навіть в умовах воєнного стану та передбачає сумнівні критерії для створення військових адміністрацій. Однак попередження проігнорували, а в 2022 році Верховна Рада ухвалила інший закон, яким дозволила створювати військові адміністрації не лише тоді, коли не діє вся місцева влада, а навіть якщо не працює лише голова громади. Тоді ж прийняли норму про дозвіл передавати військовим адміністраціям усі повноваження місцевих рад, їх виконкомів, апаратів і навіть мерів. І не прописали жодних умов для цього.
Головне юридичне управління Ради знову попереджало про невідповідність законопроєкту Конституції, але і в цей раз попереджання проігнорували.
«На практиці це означає, що уся система стала ще вразливішою до політичного зловживання. Тепер, маючи контроль над президентом і парламентом, можна усунути мера за формальну «бездіяльність», створити військову адміністрацію в громаді та передати їй повноту влади — без строків, без критеріїв, без судового механізму оскарження», – наводить наслідки Могильний.
На практиці ця історія очевидна на прикладі Чернігова, де обраних громадою керівників міста усунули від управління та передали його в руки призначених Банковою осіб.