Вражаюче повалення президента Венесуели Ніколаса Мадуро викликало шок у всьому світі. Хоча більшість західних країн обережно відреагували на односторонній прояв сили з боку США, решта світу риторично засудила дії, що призвели до повалення Мадуро.
Росія особливо гостро засудила військове втручання США. Міністерство закордонних справ Росії пообіцяло допомогти Венесуелі захистити її суверенітет і закликало до негайного звільнення Мадуро. Заперечуючи чутки про те, що вона втекла до Москви, міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров зателефонував віцепрезидентці Венесуели Делсі Родрігес і пообіцяв “солідарність з венесуельським народом проти збройної агресії”.
Різка риторика Кремля відображала його міцне партнерство з режимом Мадуро та перевірену часом практику засудження військових інтервенцій Заходу. Однак вона також виявила ще одну незручну для Москви правду. Ганебна поразка Мадуро завдала болючого удару по міжнародному престижу Росії та її прагненням до впливу в Латинській Америці, зазначає Самуель Рамані, колумніст The Telegraph.
З моменту військового втручання на користь сирійського президента Башара Асада в 2015 році Росія позиціонує себе як надійного партнера авторитарних режимів, що перебувають у кризі. Ця риторика сприяла розширенню діяльності ПВК “Вагнер” в Африці та зміцнила імідж президента Владіміра Путіна як рішучого лідера в очах аудиторії країн Глобального Півдня.
Повалення Асада в грудні 2024 року та бездіяльність Росії під час війни між Ізраїлем та Іраном у червні 2025 року поставили під сумнів цю ілюзію. Швидке падіння Мадуро повністю зруйнувало її та викликало паніку серед російських ультранаціоналістів.
Коментатори, близькі до Кремля, регулярно хвалилися, що російські системи ППО Венесуели зупинять будь-яку агресію США, проте їхні прогнози не справдилися. Ця невдача викликала обурення серед російських аналітиків оборонної сфери. Геворг Мірзаян, відомий науковець Російського фінансового університету, зауважив, що “американські гелікоптери влетіли в Каракас так, ніби це був їхній власний дім”.
Оскільки російські С-300 і С-400 не змогли запобігти ізраїльським атакам на Сирію та Іран, а повітряний простір Росії регулярно порушують українські безпілотники, довіра Москви до якості систем протиповітряної оборони знаходиться на найнижчому рівні за всю історію.
“Ця реальність може завадити післявоєнним зусиллям Росії знову стати провідним міжнародним постачальником зброї та послабити вплив Москви на таких раніше надійних покупців зброї, як Індія”, — стверджує Рамані.
Макроекономічні та геополітичні наслідки падіння Мадуро є не менш серйозними. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року США дипломатично залучили Мадуро до розширення експорту нафти з Венесуели.
Масштабне входження американських нафтових компаній та відновлення зруйнованої нафтової інфраструктури Венесуели посилить надлишок пропозиції, який вже призводить до зниження цін. Цей сценарій ще більше обмежує надходження твердої валюти, необхідної для підтримки військової машини Путіна.
З геостратегічного погляду падіння Мадуро підриває стратегію Путіна в Латинській Америці. Відтоді як президент Уго Чавес закупив російську зброю на 4 мільярди доларів у 2005-2007 роках, Венесуела слугувала ключовим елементом впливу Росії в регіоні.
Російський енергетичний гігант “Роснєфть” скористався санкціями США проти Венесуели до свого відходу у 2020 році, а посадові особи режиму Мадуро нібито співпрацювали з російським тіньовим флотом. Хоча Росія може використовувати антимамериканське обурення через дії Трампа для зміцнення свого регіонального впливу, її позиції тепер залежать від значно слабших партнерств із Кубою та Нікарагуа.
“Поваливши Мадуро, президент Дональд Трамп завдав принизливого удару Владіміру Путіну. Це важливий прояв сили, оскільки Трамп намагається змусити російського диктатора припинити війну в Україні”, — підсумував колумніст.
Раніше у Politico писали, що операція США у Венесуелі та усунення диктатора Ніколаса Мадуро від влади показали обмежені можливості Росії як союзника та завдали потужного удару по амбіціях очільника Кремля Владіміра Путіна. У статті зазначається, що Кремль не зміг захистити одного з головних партнерів у Латинській Америці. Це підривало ідею “багатополярного світу”, яку Путін просував роками як альтернативу домінуванню Заходу.