Політика Трампа стосовно Росії в багатьох аспектах є цілком традиційною. Як і колишні канцлери Німеччини Герхард Шредер та Ангела Меркель, Трамп прагне відкласти політичні та ідеологічні суперечності з Москвою заради взаємовигідних економічних відносин.
Як і Барак Обама, він вважає, що ворожнеча між США та Росією є застарілим відлунням Холодної війни. А як і Джо Байден, Трамп хоче “поставити Росію на паузу”, тобто уникнути витрат і труднощів прямого протистояння з нею, натомість встановивши з нею певні робочі домовленості, зазначає Волтер Рассел Мід, колумніст The Wall Street Journal.
Колумніст також вважає, що суть пропозицій адміністрації Трампа щодо Росії — визнання її територіальних завоювань разом із наданням Україні недостатньої безпекової допомоги — ймовірно, привела б адміністрацію Байдена та її головних європейських союзників до аналогічного результату. Саме так Джордж Буш-молодший, Барак Обама, Ангела Меркель і Джо Байден реагували на дії Росії проти Грузії у 2008 році та її напад на Україну у 2014-му.
“Але між старою і новою політикою щодо Росії є відмінності. Якщо його попередники використовували жорстку антиросійську риторику і символічні санкції, щоб замаскувати свій прихований прагматизм перед своїми прихильниками й, можливо, перед самими собою, то Трамп хоче надіслати Путіну “цукерки й квіти””, — пише Рассел Мід.
На думку Трампа, європейські країни не просто ігнорували вимоги США щодо збільшення оборонних витрат. Під керівництвом Німеччини вони використовували кожну можливість для торгівлі з Росією, навіть якщо це послаблювало безпеку Європи й зміцнювало Москву. Стара американська політика ставила США в абсурдне становище — вмовляти Берлін перестати підривати власну безпеку, покладаючись на російські енергоносії.
Тепер команда Трампа хоче змінити цю динаміку. Оскільки Росія знаходиться ближче до Німеччини й, ймовірно, становить для неї більшу загрозу, ніж для США, нехай Німеччина візьме на себе тягар своєї безпеки, а США встановлять тісні торговельні відносини з країною, яка не становить для них безпосередньої загрози.
“На думку команди Трампа, у правильно керованому світі Німеччина повинна благати США уникати торговельних угод з Росією, які підривають європейську безпеку, а не навпаки”, — додав колумніст.
Крім того, на думку Рассела Міда, підхід адміністрації Трампа перегукується з поглядами, які тодішній міністр торгівлі США Генрі Воллес виклав президенту Гаррі С. Трумену в листі від 23 липня 1946 року.
Недовіра Йосипа Сталіна до Заходу, стверджував Воллес, випливає з оборонних настроїв, сформованих більш ніж тисячолітніми іноземними вторгненнями й зазіханнями. Стримування Москви шляхом створення альянсів навколо неї поглибило б параною Сталіна і збільшило б його ворожість.
Рішення полягало в тому, щоб завоювати довіру Кремля шляхом виведення військ зі спірних територій, прийняти радянські пропозиції щодо гарантування їхньої безпеки, подолати американську ворожість до радянської системи, запропонувати можливість глибокого економічного партнерства та сприяти двосторонній торгівлі.
Існують очевидні ризики, пов’язані з політикою Трампа, що базується на політиці Воллеса. Європейці не скоро пробачать або забудуть образи їхньої гідності та загрози їхній безпеці з боку команди Трампа. А Путін цілком може покласти до кишені всі поступки, які пропонує йому Вашингтон, а потім подвоїти свій альянс з Китаєм і агресію в Україні.
“Генрі Воллес зрештою пошкодував про свою наївність 1940-х років. Побачимо, чим закінчить президент Трамп”, — підсумував колумніст.
Раніше військовий аналітик Майкл Кларк зазначив, що серйозні мирні переговори щодо України ще не розпочалися, але у Вашингтоні, схоже, вже розглядають можливість поступок на користь Москви. Зокрема США можуть відмовитися від військової підтримки Європи у разі нового конфлікту.