Сьогодні починається другий тиждень найгучнішого корупційного скандалу останнього часу. Про те, як далі можуть розгортатися події, що відбувається в Раді та Кабміні і якими можуть бути наслідки для президента Володимира Зеленського – читайте в матеріалі журналістів РБК-Україна Мілана Лєліча та Уляни Безпалько.
Головне:
- Як “плівки Міндіча” порушили негласний договір усередині влади?
- Чому в Раді заговорили про створення широкої коаліції?
- Хто міг стояти за скандалом?
- Які шляхи виходу з кризи бачать у владі?
“Був порушений суспільний договір усередині еліт. Його головне правило – не охе**вати. І треба зауважити: раніше всіх, хто дійсно охе**вав – їх не захищали”, – каже РБК-Україна депутат зі “Слуги народу”. Був порушений ще один підпункт цього договору: нардепи без особливих заперечень голосують і підтримують рішення, які їм спускають “зверху” – в обмін на це “нагорі” тримають себе в якихось рамках.
Володимиру Зеленському та всьому вищому керівництву поки що вдалося стримати першу хвилю наслідків “Міндіч-гейту”. Нехай і з запізненням, але почалися кадрові рішення, західні партнери не відмовилися від підтримки України, спроба скликати штучний “Майдан” була висміяна і з тріском провалилася.
Але історія занадто масштабна для того, щоб обмежитися одним бурхливим тижнем – наслідки будуть “наздоганяти” ще довго. Та й сам скандал вочевидь не вичерпано – хто знає, які ще імена і схеми з’являться в нових відео від НАБУ і у виступах прокурорів САП у судах.
Тим більше, цього тижня на пленарне засідання збереться Рада. Вряди-годи народні депутати виявилися взагалі непричетними до гучного політичного скандалу в Україні. І зараз справедливо теж вважають себе постраждалою стороною.
Розхитана Рада
“На х…. тільки не добре”, – описує РБК-Україна настрої всередині фракції ще один депутат від СН.
Частина зі “слуг народу”, за його словами, вважають себе обдуреними, причому двічі. Перший раз, коли їх переконували, що потрібно голосувати за закон про урізання незалежності НАБУ і САП, тому що вони нібито “не тим займаються” і взагалі, мало не російські шпигуни.
І друге – коли в медіа з’явилася версія про те, що наїзд на НАБУ і САП пов’язаний з інтересом цих органів до Міндіча і Чернишова, а “нагорі” депутатів переконували, що це все фейк. “Виходить, усе, що нам антикори місяцями розповідали – так це все правда?!” – кажуть рядові нардепи зі “Слуги народу”.
Розрив внутрішньоелітного суспільного договору означає, що безліч депутатів тепер і самі почуваються вільними від зобов’язань. На практиці це може означати або їхню відмову голосувати “за вказівкою” згори, або більш радикальні заходи – вихід із фракції. Тим більше, що мажоритарники можуть робити це безболісно, не побоюючись втрати мандата.
А запас міцності у номінальної монобільшості невеликий. Зараз у СН числиться 229 нардепів. На практиці вони сумарно дають не більше 170-180 голосів, багато хто давно “забили” ходити на роботу, якщо взагалі перебувають в Україні. Але формально монобільшість існує, і для її остаточної ліквідації фракція СН повинна втратити всього лише чотирьох депутатів.
“У нашому фракційному чаті обговорення досить стримані. Там не сильно зараз намагаються вести розмову про цю історію, побоюючись, що потім скріншоти з їхнім листуванням опиняться в ЗМІ. В окремих чатах груп градус дискусії набагато вищий. Але поки не видно, щоб хтось готувався виходити з фракції”, – зазначає інше джерело видання в СН.
Ще один депутат розповідає, що реальні настрої “під куполом” можна буде зрозуміти сьогодні і завтра, коли нардепи зберуться в Києві. І він не впевнений, що ситуацію вдасться втримати під контролем. Особливо у світлі того, що на Банковій нібито посварилися з головою фракції Давидом Арахамією, який роками виконував роль парламентського менеджера.
У будь-якому разі, навіть якщо і вдасться зберегти цілісність коаліції, то, напевно, в Раді стане складніше збирати голоси під важливі законопроекти. Особливо – під ті, які виходять із Кабміну.
Зокрема, йдеться про голосування за держбюджет на наступний рік у другому читанні, заплановане на цей тиждень. Поки що його взагалі прибрали з порядку денного. Відмовилися і від проведення традиційної наради щодо порядку денного за участю верхівки парламенту, Кабміну та Офісу президента.
“Тепер до кожного урядового документа придивлятимуться ретельніше. Те саме стосується і призначень в уряд – про будь-які “пакетні” голосування за міністрів на довгу перспективу можна забути”, – каже один зі співрозмовників.
За словами іншого джерела РБК-Україна, на Банковій якраз намагалися повернути ситуацію у звичне русло, закликаючи депутатів проголосувати за бюджет. І тим самим ще й дати сигнал, що все під контролем.
“Але так це вже не спрацює. Почалося повстання “зелених кнопочок”. Для початку нам потрібні “заходи з відновлення довіри”, – каже нардеп.
Кабмін під ударом
Історія з Міндічем, звісно, репутаційно вдарила і по самому Кабміну, який під керівництвом Юлії Свириденко працює неповних півроку. Двоє міністрів, які засвітилися на плівках, – юстиції Герман Галущенко та енергетики Світлана Гринчук – уже подали у відставку. Пошук наступників триває. Про кандидатів на посаду керівника Міненерго РБК-Україна вже писало.
Що стосується Мін’юсту – за інформацією джерел видання, з’явилася ідея знову об’єднати його з посадою віце-прем’єра з європейської та євроатлантичної інтеграції, яку зараз обіймає Тарас Качка. І нібито цю ідею підтримує прем’єр Свириденко.
Але досвід суміщення цих посад уже був, і зовсім недавно – у минулому уряді, успішним експеримент не визнали. Тому зараз Свириденка відмовляють від такої ідеї, тим паче, що на пост глави Мін’юсту є інша претендентка – заступник голови ОП Ірина Мудра.
“Свириденко намагалася з перших днів тримати хороший імідж, і тут на тобі. Хоча насправді ще в момент формування Кабміну вона сильно чинила опір призначенню Галущенка. По суті, Свириденко поплатилася за те, що в неї не було самостійності в момент формування її Кабміну. Можливо, тепер це призведе до того, що уряд стане більш суб’єктним”, – міркує один із нардепів із СН.
З іншого боку, можливість проявити суб’єктність у глави уряду була в найперші дні “Міндіч-гейту”, але вона нею не скористалася, всі кадрові рішення – відсторонення Галущенка, а після – відставка його і Світлани Гринчук, як і раніше, ухвалювалися на Банковій.
Проте гасити пожежу, що розгорається, доводиться тій самій Свириденко – вносячи в Раду подання про відставку міністрів, обіцяючи масштабні аудити і перезавантаження в енергетичній сфері, виправдовуючись перед західними послами.
Чи відбудуться в Кабміні інші заміни, “пакетом” зі звільненням Галущенка і Гринчук, поки незрозуміло. Як кажуть у парламенті, ще до того моменту, як депутати зберуться в сесійній залі, можуть з’явитися нові фігуранти скандалу, зокрема з виконавчої влади.
“Поки нам відомо тільки про двох. А якщо будуть наступні частини, хто ще там може спливти? Зараз багато хто в приватних розмовах робить прогнози – хтось почув якийсь інсайд ще від когось, хто почув якийсь інсайд. І судячи з усього цього масиву чуток, багато хто вважає, що під наступний удар можуть потрапити сектор оборони та інфраструктури”, – міркує один із нардепів.
Водночас інше джерело видання припускає, що НАБУ і САП трохи пригальмували публічний темп операції “Мідас”. Тож наступних “фільмів” найближчим часом може і не бути. Натомість подальші подробиці всі дізнаватимуться із судових засідань щодо запобіжних заходів для фігурантів схеми.
“Подейкують, що наші західні друзі могли попросити наші антикорупційні органи трохи зменшити оберти, щоб влада в умовах війни не втратила керованість і щоб не було ефекту доміно. Якщо це правда, то, можливо, їх почули”, – каже нардеп від СН.
Звідки взялася справа Міндича?
Західний слід у “Міндич-гейті” – популярна минулого тижня тема для обговорень у політичних і навколополітичних колах. І одна з версій того, чому ця справа в принципі розкрутилася до такого масштабу.
Якщо за всім справді стоять США, то їхній очевидний мотив – зробити Банкову більш поступливою напередодні можливих перемовин із Росією. Ці чутки підігріла інформація про системну і тісну комунікацію НАБУ з ФБР.
Утім, за словами добре поінформованого члена президентської команди, за адміністрації Дональда Трампа НАБУ і САП уже не є такою “рукою Заходу”, як за демократів. Хоча він же визнає, що ця історія в будь-якому разі піде Білому дому на користь – якщо не в питанні глобального “peace deal”, то в більш предметних речах, наприклад, під час обговорення “угоди про дрони” та інших прикладних аспектах українсько-американських відносин.
Але більшість співрозмовників РБК-Україна вважають головною іншу версію подій. Вона полягає в тому, що “Міндіч-гейт” – це удар НАБУ і САП на випередження, майже вимушений захід після атаки на антикорупційну інфраструктуру в липні цього року. І в світлі чуток про можливу зміну глави САП, і навіть кримінальної справи проти нього.
“Для НАБУ і САП це перетворилося просто з розслідування на питання виживання і справу честі: показати ці плівки, вручити підозри тощо”, – каже співрозмовник у президентському оточенні.
Перші дві версії не суперечать ще одній, яку також активно обговорюють у кулуарах. Відразу четверо співрозмовників РБК-Україна припускають, що операція “Мідас” – це результат помсти Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.
Перший зараз перебуває в СІЗО, з цілим букетом підозр: від НАБУ, СБУ та БЕБ. Другому якось вдалося виїхати з країни. Причому, за заявами СБУ влітку цього року, супроводжували Боголюбова співробітники НАБУ. У самому Бюро тоді заявили, що їхні люди просто випадково їхали в тому самому поїзді, що й Боголюбов, прямуючи у відрядження.
“Коломойський уже не перший рік погрожував помститися Зеленському. Розумієте, як йому, якщо він сприймав Міндіча як людину “подай-принеси”? І хочу нагадати, що НАБУ ходили до нього з допитами, причому довго їм це не виходило організувати. Що він їм розповів – ми навряд чи дізнаємося. Але чи могли вони здати явки і паролі – легко, один із помсти, інший – заради спокою”, – припустив один із впливових нардепів.
Публічні заяви Коломойського останніми днями, його неприхована радість від того, що відбувається, звісно, додають балів на користь останньої версії.
У пошуку виходу
Що б не стало головним тригером “Міндіч-гейту”, головне питання – як владі виходити з цієї ситуації. У депутатських “низах” уже критикують Банкову за повільність.
“Насправді багато хто чекав від президента більш рішучих дій у перші дні. Якби їх узагалі не було, вже б до п’ятниці ситуація у фракції могла б обернутися вибухом. Але оскільки два міністри пішли на вихід і плюс санкції – це трохи згладило обстановку всередині”, – говорить один із членів фракції СН.
Хоча є й ті, хто вважає, що вже ухвалених Зеленським рішень недостатньо для виходу з кризи, що склалася. За даними видання, ці думки та “антикризові” сценарії в останній тиждень доносять на Банкову з різних політичних таборів. Відставка двох міністрів і санкції проти Міндіча і Цукермана – це поки що найслабший сценарій з усіх можливих, міркує один із впливових нардепів, який не входить до монокоаліції.
“Вони спочатку обрали неправильну лінію захисту. Якщо вони хотіли відвести удар, то їм потрібно було дискредитувати самі записи – мовляв, це робота ШІ, що завгодно. А вони обрали лінію відмежування від Міндіча, дозволивши легалізувати самі записи. Тож тепер у Зеленського немає іншого виходу, окрім як здати купу народу”, – міркує співрозмовник.
Він вважає, що просідання рейтингу президента зараз неминуче. Але найкращим способом пом’якшити негатив від справи Міндіча може стати глобальний перегляд ефективності всіх органів влади – починаючи від голів ОВА і закінчуючи міністрами.
“Якщо доведеться звільнити багатьох голів ОВА, наприклад, за фортифікацію і 80% Кабміну – це потрібно зробити. Потрібно провести велике перетрушування – це перше, що потрібно зробити, щоб врятувати ситуацію. Причому діючи на випередження, а не навздогін, звільняючи тих, кого вже засвітили НАБУ. І друге – це активізувати мирний трек”, – вважає депутат.
При цьому низка співрозмовників із різних політичних таборів упевнені, що єдиний спосіб заспокоїти ситуацію – це створення коаліційного уряду, свого роду “уряду національної єдності”.
Ця ідея на слуху вже не перший рік, але раніше в команді влади розглядалися виключно як політичний наратив команд Петра Порошенка і Юлії Тимошенко. Зараз ситуація змінюється.
“Якщо ми говоримо про повне перезавантаження уряду – туди мають увійти і Тимошенко та її люди, і люди Порошенка. І всі інші. Але знову ж таки – у такому вигляді все це ризикує перетворитися на суцільну лайку, де кожен битиметься за себе і ставитиме один одному палиці в колеса. Другий варіант – формувати новий Кабмін із людей, які лідирують у рейтингах довіри – Залужний, Буданов та інші. Але чи захочуть вони?” – міркує співрозмовник у команді влади.
У будь-якому разі, для формування коаліційного уряду потрібно, щоб керівництво країни переступило важливий психологічний бар’єр – у принципі захотіло поділити монополію на владу, яку воно утримує від самого початку, з 2019 року. Поки що жодних ознак цього бажання немає.
“Якщо ми говоримо про інший сценарій, коаліційний уряд як підсумок бунту депутатських мас, то тут теж не складається”, – каже один із впливових нардепів від СН.
Він пояснює, що з осколками ОПЗЖ об’єднуватися точно ніхто не буде. Для багатьох “слуг” дуже важко буде увійти в альянс і з “Євросолідарністю” – після всього, що було сказано на адресу одне одного за останні роки.
“Батьківщина” має зовсім інше бачення низки принципових питань, наприклад, судової реформи. Але загалом партія Юлії Тимошенко і так максимально лояльна до влади останнім часом, тому який сенс формалізувати цей союз.
“Залишається “Голос”, “Довіра” і “За майбутнє” – але з тим, як вони ходять, це голосів тридцять. За підсумком, матимемо 240 номінально в коаліції і 210 голосів на табло. У СН же як було 170-180 реальних голосів, так і залишиться, з коаліцією чи без”, – каже співрозмовник.
Тому, за його словами, поки що реалістичнішим є варіант, за якого “слуги” втратять кілька депутатів, але до колапсу монобільшості це не призведе – лави можна буде оперативно поповнити позафракційними або здійснити “трансфер” із дружньою групою чи фракцією. І де-факто уряд меншості, що спирається на ситуативні альянси під час голосувань, існуватиме й надалі.
Хоча фундаментально ситуацію це не виправить. “Це екзистенційна криза. Якщо Зеленський не зрозуміє, що треба ділитися владою, далі буде гірше. Але поки що він не розуміє”, – резюмує один із нардепів.
За словами співрозмовника в оточенні Зеленського, уся метафора з “урядом національної єдності” не має практичного сенсу. “Не може бути єднання з тими, хто хоче розділяти”, – сказав він, маючи на увазі насамперед партію Петра Порошенка.
Схоже, поки що на Банковій вирішили приділяти “Міндіч-гейту” мінімум можливої уваги: заклики до відставок і очищень пролунали, санкції накладено – отже, можна повертатися до рутинних справ на кшталт традиційної “президентської тисячі”, зарубіжних поїздок тощо.
“Треба ще міняти багато управлінських процесів, перевіряти всю сферу енергетики, тривають аудити, потрібно призначити нових керівників і провести оголошені конкурси”, – описують подальші кроки в президентському оточенні.
Безумовно, газові домовленості з Грецією важливі, як і авіаційна угода з французами, але вони аж ніяк не перекриють тисячі мемів на тему скандалу і піднятих з архіву відео, на яких Зеленський обіцяє піти у відставку за появи навколо нього своїх “свинарчуків”.
Друга частина першого сезону “Міндіч-гейту” ще навіть не почалася, а наслідків уже чимало. І не тільки всередині країни, у форматі бунту “під куполом”, а й у відносинах із Заходом. Про те, який подарунок у вигляді корупційного скандалу тепер отримали європейські та американські “орбани” всіх мастей, РБК-Україна вже писало.
Навіть з отриманням вже запланованого фінансування від Заходу, як незалежно підтвердили РБК-Україна два джерела, виникли деякі проблеми – шість мільярдів євро від Європи минулого тижня могли виділити із затримкою.
А з репараційним кредитом і до “Міндіч-гейта” виникали серйозні проблеми, тепер же їх стане ще більше, нехай навіть ніхто (крім Орбана і Фіцо) не стане публічно пов’язувати ці речі. А альтернативні варіанти фінансування на середню перспективу поки що в тумані.
Як раніше писало РБК-Україна, незважаючи на всі спроби Росії влаштувати Україні “ідеальний шторм” на цю зиму, ситуація не виглядала безнадійною. Важкою – так, але не безнадійною. За фактом же виходить, що цей “ідеальний шторм” українська влада змогла влаштувати собі сама.