Припинення війни в Україні — це похвальна мета, і нещодавні заяви Трампа та його команди стали значно реалістичнішими. Зникла риторика про розв’язання проблеми за 24 години, і тепер йдеться про шість місяців. Марко Рубіо, новий держсекретар визнав минулого тижня, що будь-яка угода має починатися з припинення вогню, оскільки всеосяжний мирний договір, який би вирішив усі питання, буде недосяжним.
Таким чином, закінчення війни нагадувало б перемир’я, яке поклало край Корейській війні в 1953 році: припинення бойових дій узгодженою лінією і достатнє стримування, щоб запобігти повторному спалаху війни. Цей прецедент має стати серйозним попередженням для Вашингтона, зазначає Вільям Хейг, ректор Оксфордського університету.
Переговори про припинення вогню в Кореї затягнулися на цілих два роки, перш ніж принесли свої плоди. І, що найважливіше, для запобігання майбутнім війнам потрібна була залізна відданість США справі захисту Південної Кореї, яка залишається життєво важливою і донині.
Вашингтон розраховує на те, що європейські союзники, включно з Великою Британією, нададуть війська, які будуть розміщені в Україні після припинення вогню. Якщо західні сили не нададуть якихось гарантій для української території, Київ чинитиме опір припиненню вогню, оскільки Путін незабаром може відновити своє вторгнення.
“А Трамп знає, що ще одна війна і крах України будуть катастрофою, порівняно з якою провал Байдена в Афганістані здаватиметься дрібницею. Як наслідок, питання про те, чиї солдати перебуватимуть в Україні, можливо, наступні 70 років, так само, як американці в Кореї, стане центральним для будь-якого можливого припинення вогню”, — вважає ректор.
Коли ця дискусія відбудеться, жорстока правда стане більш очевидною, ніж будь-коли: європейським країнам бракує сил, щоб стримати війну на власному континенті без тісної допомоги США. Їхні армії занадто малі або погано оснащені, і, безумовно, їм не вистачає супутників, ракет, транспортних літаків і боєприпасів, без яких неможлива жорстка сила в сучасному світі.
Отже, Трамп виявить, на своє розчарування, що його союзники дійсно повинні набагато серйозніше ставитися до оборони. Він зрозуміє, що ще один аспект тягаря надмірної могутності полягає в тому, що війни можна завершити лише розширюючи зобов’язання Америки.
“Союзники, які занадто слабкі, щоб протистояти йому, також занадто слабкі, щоб зняти частину тягаря з його плечей. Розширення території США за рахунок деяких з них є відволіканням, яке лише розділить друзів, водночас зміцнюючи справжніх супротивників”, — пише Хейг.
Оскільки західні лідери будуть задобрювати Трампа протягом наступних тижнів, їм потрібно буде переконати його в тому, що жорстка сила США, безумовно, потрібна — в Україні, Перській затоці, Південно-Китайському морі — але не варто витрачати її в неправильних місцях, підсумував автор.
Детальніше про те, чи вдасться Трампові припинити повномасштабне вторгнення РФ, читайте у статтях Олега Шамшура “Трамп готує “шок і трепет”. Якою ціною він може закінчити війну в Україні?” та В’ячеслава Ліхачова “Трамп-миротворець. Важливі висновки для України”.