Центром переговорів про врегулювання війни в Україні залишається ділянка землі у Донецькій області, яку контролює Київ. Міжнародний кореспондент The New York Times Пол Сонне у своїй статті намагається дати відповідь на питання: чому президент Росії Владімір Путін так піклується про цю конкретну територію, на відміну від інших ділянок української землі, на які також претендує Москва?
Символізм та пропаганда
Ще з 2014 року Донецьк залишається центральною частиною спроб Москви відокремити, а згодом анексувати Донбас, який вона зображує як історично російський. Значну частину своєї пропаганди Кремль побудував навколо “порятунку” жителів цього регіону.
З моменту зустрічі Трампа і Путіна на Алясці росіяни продовжують наполягати, що будь-яка угода має відповідати “духу Анкориджа” або “формулі Анкориджа”. Вони не вдаються до подробиць, і публічно не було оприлюднено результатів тих перемовин лідерів США та РФ. Але ці слова зазвичай розглядаються як угода, яку Путін погодив з Трампом на Алясці: він зупинить війну, якщо Україна передасть решту Донецька.
Проте на це не погоджується президент Володимир Зеленський. Він зазначив, що Конституція України забороняє територіальні поступки без загальнонаціонального референдуму. Питання передачі Донбасу знову з’явилося в новій формі в 28-пунктному плані, розробленому минулої осені переговірниками США за участю спеціального посланця Путіна Кіріла Дмітрієва.
Згідно з цим планом, українські війська мають вийти з частини Донецької області, яку вони все ще контролюють, та створити “нейтральну демілітаризовану буферну зону”. Вона була б визнана на міжнародному рівні російською територією, але російським військам не дозволялося б перебувати на цій землі. Путін вже на це погодився, і будь-яке відхилення від цієї пропозиції він вважатиме нечесною угодою.
“Якщо ви Росія і вам пропонують це, чи погодитеся ви з тим, що вам у цьому відмовляють?”, — каже Сем Чарап, старший політолог Rand Corporation.
“Проблема у тому, що Україна на це ніколи не погоджувалась”, — додає своєю чергою кореспондент The New York Times.
Фортифікації та вода
Частина Донецької області, яку Україна досі утримує, є однією з найбільш укріплених ділянок фронту. Втрата цих укріплень зробить Україну більш вразливою до будь-якої майбутньої російської атаки, кажуть аналітики.
Окрім цього, окупований Донецьк страждає від серйозної водної кризи. Канал, що постачає воду до регіону, відомий як Сіверський Донець-Донбас, був зруйнований на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Він починається на північний схід від Слов’янська, який контролює Україна.
Коментуючи кризу нестачі води, Путін вказав на те, що основний водозабір знаходиться на території, яка, “на жаль, досі контролюється ворогом”. Він заявив, що цю проблему можна “фундаментально вирішити”, як тільки “ця територія буде під контролем наших збройних сил”.
Раніше державний секретар США Марко Рубіо заявив, що під час переговорів щодо припинення війни активно працюють над розв’язанням територіального питання Донецька. Він назвав цей конфлікт ключовою проблемою, яку “надзвичайно складно” врегулювати.