Президентка Молдови Майя Санду заявила, що проголосувала б за об’єднання її країни з Румунією, а віце-прем’єр називає цей сценарій “резервним”.
Чому ці ідеї висловлює вищий керівництво Молдови і чи справді в Європі може з’явитися нова об’єднана держава – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Основне:
- Відродження унионізму: Ідея об’єднання Молдови та Румунії знову стала актуальною: підтримка цієї концепції серед громадян Молдови зросла до 42%, а питання офіційно обговорюється на рівні президента Майї Санду та членів уряду.
- Історичний контекст: Рух за возз’єднання має корені в XIX столітті, проте в радянські часи він був штучно придушений через створення окремої “молдавської” ідентичності та підтримку сепаратизму в Придністров’ї та Гагаузії з боку Москви.
- Два сценарії: Експерти розглядають “м’який” варіант (інтеграція через вступ обох країн до ЄС) і “радикальний” (пряме входження Молдови до складу Румунії), останній з яких несе ризики територіальних суперечок у регіоні.
- Фактор безпеки: Об’єднання або посилена інтеграція є для Молдови “планом Б” на випадок уповільнення євроінтеграції, однак реалізація будь-якого сценарію залежить від успіхів України у стримуванні російської агресії.
- Реакція Заходу: ЄС поки що не висловлює принципових заперечень щодо можливого злиття, сприймаючи це як спосіб остаточного виходу Молдови з-під впливу Росії.
Ситуація, коли представник уряду суверенної держави розмірковує про приєднання до іншої країни, може здаватися дещо незвичною. Проте в контексті Молдови та Румунії для цих розмов є історична основа, і вона достатньо глибока, щоб ці розмови врешті-решт могли означати більше.
Нещодавно віце-прем’єр-міністр Молдови Еуджен Осмоческу в інтерв’ю Euractiv зазначив, що об’єднання з Румунією може розглядатися як альтернативний шлях розвитку держави.
Це може статися у разі, якщо переговори щодо вступу до ЄС будуть заблоковані або суттєво сповільняться. Він прямо назвав такий варіант “планом Б”. Раніше подібні заяви робили й інші молдавські чиновники, включаючи президента Майю Санду.
Читайте також: Посол України в Молдові Паун Роговей: Росія втрачає контроль над Придністров’ям
І в цілому ідеї об’єднання своєї країни з сусідньою Румунією в Молдові цілком легітимні і не викликають обурення, а навпаки, користуються серйозною підтримкою суспільства.
І вже давно нікого не дивує, що молдавське керівництво має румунські паспорти і відкрито голосує на виборах у сусідній державі.
Чому Молдова так і не стала Румунією
Ідеї “уніонізму” (тобто возз’єднання Молдови та Румунії як двох частин єдиного народу) мають коріння ще в XIX столітті, коли Румунія лише формувалася як національна держава. Тоді ті спільноти, які врешті-решт стануть частиною румунської нації, були розділені між кількома державами.
Зокрема, територія Бессарабії з 1812 року перебувала під контролем Російської імперії, яка намагалася по можливості русифікувати місцеве населення.
Протягом першої половини ХХ століття територія Молдови кілька разів переходила з рук в руки: то потрапляючи до складу єдиної Румунії, то знову відриваючись від неї. Точка була поставлена після Другої світової війни, коли Молдова врешті-решт закріпилася в статусі частини СРСР.
Саме в радянські часи остаточно оформилося окремість “молдаван” як нації. На основі кириличного алфавіту був кодифікований “молдавський” мова, а в самій республіці значно зросла представленість етнічних росіян та українців.
У 1980-х роках СРСР почав розпадатися, в республіках розгорталися рухи за незалежність. У Молдові цей рух швидко набуло прорумунської орієнтації.
Молдавські патріоти характеризували радянський період як окупацію, виступали за національне відродження (зокрема, за повернення мови на латинський алфавіт). Серед інших подібних рухів у пізньому СРСР вони виділялися кінцевою метою.
“Незалежність Молдови сприймалася політичним класом у Кишиневі, а також частиною міжнародного співтовариства, лише як проміжний етап, після якого незабаром повинно було настати об’єднання з Румунією”, – пояснює РБК-Україна молдавський історик Тудор Іоніцэ.
Страх перед підйомом “румунського націоналізму”, який активно підживлювали радянська, а згодом і російська верхівка, викликав спалахи насильства в найбільш проросійських територіях Молдови – Гагаузії та Придністров’ї.
У Придністров’ї все врешті-решт призвело до повноцінного збройного протистояння з спробою краю вийти зі складу незалежної Молдови. Сепаратисти отримали формальну та неформальну підтримку з боку Росії. Кульмінацією війни стало пряме втручання російських військ.
Мирна угода, продиктована під прицілом російських гармат, закріпила статус-кво, залишивши конфлікт замороженим (яким він залишається і досі). Румунія тоді відновлювалася після антикомуністичної революції, тому Кишинів залишився з Москвою наодинці.
У 1994 році прорумунські сили програли вибори. Новий уряд зробив ставку на просування молдавської ідентичності, що на довгі роки поховало рух до об’єднання.
Чи є ті, хто “за”?
У нову епоху уніоністські ідеї в обох країнах розвивалися по-різному.
В Румунії ці ідеї завжди займали певне місце, хоча, як зазначає Тудор Іоніцэ в розмові з РБК-Україна, Бухарест не форсував цю ідею, остерігаючись звинувачень у ревізіонізмі. Натомість влада зайняла позицію “брата, який завжди прийде на допомогу”, намагаючись впливати на свого меншого сусіда обережно.
Про перспективи інтеграції двох країн дуже любив говорити президент Траян Бесеску, який обіймав посаду румунського президента з 2004 по 2014 рік. За його каденції було розпочато багато ініціатив, які мали на меті зблизити дві країни.
Румунія стала для багатьох молдаван “мостом” до ЄС, підтримала Молдову під час політичних криз і дипломатичних конфліктів з Росією. Значно спростилися механізми отримання румунського громадянства, завдяки чому на сьогодні більше мільйона громадян Молдови (включаючи президента Майю Санду) мають румунські паспорти.
Читайте також: В Молдові обмежили російську мову в парламенті: прихильники Путіна незадоволені
До ідеї об’єднання в цілому позитивно ставляться всі румунські політичні сили, однак офіційно в свою програму цю мету включила лише ультраправорадикальна партія AUR, помічена у зв’язках з Росією.
В Молдові “уніоністські” політичні сили протягом років незалежності послідовно дискредитували себе сумнівними політичними маневрами. Це, за словами Тудора Іоніцэ, призвело до своєрідного парадоксу.
“Незважаючи на постійне зростання прихильників об’єднання з Румунією, жодна “уніоністська” партія не пройшла до парламенту під час останніх виборчих циклів”, – говорить він у коментарі РБК-Україна.
Навесні 2026 року за об’єднання з Румунією виступали 42% громадян Молдови. Хоча ця цифра не є вражаючою, вона показала приріст майже на 10% менше ніж за рік. Не останню роль тут відіграла позиція президента Майї Санду, яка наразі має найбільше довіри серед громадян.
Санду неодноразово заявляла, що підтримала б об’єднання у разі проведення референдуму. Аналогічну заяву нещодавно зробив міністр закордонних справ Молдови Михай Попшой.
Хоча команда Санду уникає активного обговорення цієї теми, щоб не налякати частину виборців, ідея завжди залишалася “на столі”, в тому числі як своєрідний альтернативний спосіб входу до ЄС.
Примітно, що коментуючи такий сценарій, єврокомісар з питань розширення Марта Кос не висловила активних заперечень, лише зазначивши, що “це вирішуватимуть самі громадяни”.
Фото: президент Молдови Майя Санду та президент Румунії Нікушор Дан (Getty Images)
Чи можливе возз’єднання і що воно буде означати?
Ситуація Молдови та Румунії є унікальною, адже в обох країнах існує певна народна підтримка та політична воля, які формують основу для потенційного об’єднання. Питання залишається в тому, як цей базис може бути використаний.
Тудор Іоніцэ називає два можливі сценарії: “м’який” і дещо більш радикальний.
“М’який” сценарій передбачає “об’єднання” двох країн у рамках ЄС. Цей сценарій обережно просуває діюча влада, адже підтримка євроінтеграції в Молдові вища, ніж підтримка “уніонізму”.
В цих умовах обидві держави опинилися б у складі єдиної “європейської родини”, що усунуло б більшість бар’єрів, однак не вимагало б політичного злиття.
Читайте також: Молдова остаточно вийшла з СНД: парламент прийняв історичне рішення
Радикальний сценарій передбачав би пряме включення Молдови до складу Румунії. Для України такий сценарій несе як потенційні вигоди, так і певні ризики.
З одного боку, більш сильна Румунія стала б кращим партнером, особливо за умови повноцінної інтеграції України до ЄС і НАТО. З іншого боку, таке возз’єднання може роздути апетити румунських націоналістів, територіальні претензії яких охоплюють також українську Буковину та частину Одеської області.
Хоча Іоніцэ оптимістично дивиться на перспективи об’єднання, експерт попереджає, що будь-який з вказаних сценаріїв вимагає цілого комплексу передумов.
Перш за все, варто питання готовності румунського та молдавського суспільств до цього процесу. Важливою залишається і позиція міжнародного співтовариства, зокрема готовність ЄС інтегрувати Молдову.
Нарешті, багато залежить від України, адже жоден з сценаріїв об’єднання не буде реалізований, якщо на кордоні з’явиться російська армія.
“Я думаю, що коли румуни та українці справді познайомляться один з одним, ми станемо свідками геополітичного та економічного дива”, – говорить РБК-Україна Іоніцэ.
Правда, експерт додає: для цього румунам і українцям варто відкинути “історичні образи”. А це, як показує практика, зробити не так легко.
***
Україна та Європа зацікавлені в тому, щоб Молдова була остаточно вирвана з російської сфери впливу. Гарантією прозахідного вектора може стати залучення Кишинева до ЄС. Однак