Розміщення європейського миротворчого контингенту є для України одним з ключових аспектів завершення війни з РФ та реальним елементом стримування Москви. Ефективність такого інструменту залежатиме від ряду чинників, зокрема від того, під якою організацією буде місія, її мандата, а також від присутності у її складі солдатів зі США, пише оглядач відділу міжнародної політики Володимир Кравченко у статті “Європа заворушилася. Хто і як може відправити миротворців в Україну”.
Зазначається, що, з погляду України, у миротворців має бути важке озброєння й мандат на вогонь у відповідь, вони не повинні мати функцію виключно пасивних спостерігачів. Також в інтересах Києва, аби миротворчий контингент перебував безпосередньо на лінії розмежування. Франція ж пропонує відправити миротворців у тил, що не може влаштувати Україну. The Wall Street Journal зазначає, що тоді війська Європи відіграватимуть роль “сил забезпечення”, постачаючи й навчаючи ЗСУ.
Оглядач вказує, що чисельність контингенту має бути достатньою, аби відреагувати на загрози. За словами колишнього британського військового розвідника Френка Ледвіджа, що після закінчення конфлікту в Боснії там розмістили 60 тисяч миротворців НАТО, майже половина з них були зі США. При цьому площа цієї країни в 11 разів менша за територію України, а на піку операції в 1995–1996 роках британський контингент там сягав 11,5 тисячі.
Також експерт вказує, що контингенту у 25–30 тисяч буде замало через довжину фронту. Президент Володимир Зеленський зазначав, що на лінії розмежування треба розмістити 200 тисяч миротворців. За словами західних експертів, такої кількості у Європи нема. Проте, на думку професора воєнних досліджень у Королівському коледжі Лондона Лоуренса Фрідмана, для реального стримування зазвичай треба понад 100 тисяч військовослужбовців, це з урахуванням регулярних ротацій та надзвичайних ситуацій.
“Оптимальним варіантом для України був би миротворчий контингент, що складається переважно із солдатів країн — членів ЄС. Досвід миротворчих операцій ООН показує, що місії, які складаються з військовослужбовців африканських і азійських держав, значно менш ефективні в реалізації свого мандата, ніж підрозділи з Європи. Але віцепрезидент США Джей Ді Венс правий, коли каже, що миротворчий корпус лише із західних військових буде менш ефективним у стримуванні Росії. Тому серед миротворців можуть бути й солдати з Китаю та Бразилії”, — вказує Кравченко.
Та експерт наголосив, що головним є те, аби серед миротворчого контингенту у будь-якій кількості були американці. Зокрема, їхнє залучення вплине на позицію скептиків з Європи: військовий потенціал і політичні можливості Сполучених Штатів збільшують шанси операції на успіх. Окрім цього, наявність солдатів зі США також є гарантією ненападу на миротворців.
“Однак поки що Вашингтон виключає відправлення американських солдат. Як каже Трамп, “тому що США дуже далеко”. Але теоретично Вашингтон іще може змінити свою позицію”, — підкреслив оглядач.
Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.