«Мирний план» президента США Дональда Трампа після переговорів у Женеві скоротився до 19 пунктів і тепер його доля залежить від готовності російського лідера Владіміра Путіна до компромісу. І саме тут мирні зусилля Трампа зайшли в глухий кут, пише Американський журналіст Саймон Шустер у своєму матеріалі для The Atlantic.
Він зазначає, що в Москві вже дали зрозуміти, що не відступлять від своїх основних вимог, які Путін озвучив Трампу під час серпневого саміту на Алясці.
«Якщо вони будуть наполегливо стояти на своєму, то вся ця діяльність просто поверне мирний процес у стан глухого кута, залишивши українців знову чекати на перепочинок від російських атак», – вказує автор.
Останню спробу Трампа припинити війну можна розглядати як тактику переговорів, спрямовану послаблення непокірності Москви. Однак більшість союзників Трампа в Європі вважають, що ця стратегія зазнає невдачі, якщо Білий дім не прийме дві основні речі щодо війни в Україні:
- її розпочала Росія;
- Україні та її союзникам потрібно змусити Росію зупинити її.
Останнє у Європі намагалися зробити останні три з половиною роки, і там переконані, що зрештою можуть досягти успіху.
«У нас вже був сталий план. Ми не розуміємо, чому США відвернулися від нього. Очевидно, хтось переконав Трампа, що Україна програє», – сказав у коментарі журналісту високопоставлений європейський дипломат.
Автор зауважує, що зустріч Трампа та президента України Володимира Зеленського у Нью-Йорку була певною кульмінацією. Тоді Зеленський начебто переконав лідера Білого Дому у ймовірності перемоги, але позитивні емоції тривали недовго. Пізніше того ж тижня Білий дім переключив увагу на війну на Близькому Сході. Під час виступу в Кнесеті 13 жовтня Трамп пообіцяв, що Віткофф і Кушнер незабаром звернуть свою увагу на припинення війни в Україні.
Насправді Віткофф уже місяцями намагався вести переговори з Росією і показав себе як один із найпалкіших слухачів Путіна. Далі у жовтні була телефонна розмова Путіна і Трампа, домовленість про зустріч у Будапешті та її відміна. І при цьому геть інша позиція Трамп.
Зміна тону засмутила українських делегатів , але не здивувала їх. Вони вже стикалися з такими коливаннями Трампа. І вони також помітили закономірність у ставленні Трампа до України: воно сильно відрізнялося залежно від того, хто з його радників був у кімнаті.
«Трамп – як флюгер. Хто сьогодні подує йому у вухо, той у тому напрямку він і поверне. Якщо він з Венсом і Віткоффом, це інший Трамп», – пише журналіст із посиланням на неназваного помічника Зеленського.
Шустер зауважує, що віце-президент Джей Ді Венс був зациклений на укладенні угоди про припинення війни будь-якою ціною, і він особливо прагнув зробити це до проміжних виборів. Але він був змушений розділити портфель України з державним секретарем Марко Рубіо, який займає жорстку позицію щодо необхідності обмеження глобального впливу Росії та Китаю, і він набагато менше довіряв своїм співрозмовникам у Кремлі.
Щоб мирна угода спрацювала, він вважав, що США повинні перевірити готовність Росії дотримуватися її умов. Він був більш охочий, ніж інші в Білому домі, звернутися до команди Зеленського за допомогою та забезпечити їхню згоду на будь-яку угоду з росіянами.
Після запровадження санкцій США проти РФ Кремль відправив Кіріла Дмітрієва на зустріч із Віткоффом, на якій був присутній і Кушнер. Через кілька днів Дмитрієв доповів Юрію Ушакову, що американці, за його словами, хотіли побачити список російських вимог щодо припинення війни. Згідно зі стенограмою, опублікованою згодом Bloomberg, Ушаков хотів надіслати «максимальні» умови. Дмитрієв погодився, пообіцявши, що його контакти в Білому домі, ймовірно, приймуть усе, що вони отримають. Власне цей документ згодом став основою для 28-пунктного плану.
Союзники Трампа на Капітолійському пагорбі були обурені, побачивши цю пропозицію в 28-пунктному плані, та заявили, що такий результат створить небезпечний прецедент, винагороджуючи агресора. Натомість Венс, який відіграв ключову роль у тому, щоб підштовхнути Зеленського до прийняття 28-пунктного плану, розкритикував його критиків.
Деякі союзники України навіть запідозрити, що росіяни використали обіцянку фінансової вигоди для США у плані, щоб схилити адміністрацію Трампа на свою сторону. Однак насправді готовність Трампа прийняти цей документ була більше пов’язана зі слабкістю України на той час, оскільки в країні спалахнув скандал через викриття масштабної корупції в енергетиці за участі близького оточення Зеленського.
Візит Дрісколла до Києва спочатку планувався на грудень. Але Білий дім попросив його поїхати раніше та з іншою місією. Йому потрібно було оцінити готовність України піти на поступки в мирному процесі. На той час, коли він зустрівся із Зеленським, план із 28 пунктів уже був опублікований в Інтернеті, і багато українців були обурені його умовами.
Після переговорів із Зеленським 19 листопада Дрісколл провів брифінг для групи європейських дипломатів, які зібралися в резиденції посла США. Зустріч була напруженою, хоч і сердечною. Один із дипломатів вимагав пояснити, чому Сполучені Штати так різко змінили курс, зірвавши зусилля тиску на Росію за допомогою санкцій. Відповідь, за словами американського та європейського чиновника, полягала в тому, що інші засоби припинення війни зазнали невдачі. Будь-які подальші зволікання коштуватимуть Україні більше життів та територій, сказав Дрісколл, і Трамп хоче застосувати новий підхід.
Після кількох днів переговорів переговірники з США та України майже наблизилися до того, щоб дати Трампу те, чого він хотів. Їхні переговори в Женеві зняли з уваги кілька давніх вимог Росії. Наступний раунд переговорів в Абу-Дабі завершився заявою Рустема Умерова, що сторони досягли «взаємної згоди щодо основних умов угоди». Посадовець США пішов далі, заявивши, що «українці погодилися на мирну угоду».
Одна з «незначних деталей», які ще треба врегулювати, за словами однієї з осіб, що брали участь у переговорах, виявилася тією, яку Зеленському було б найважче прийняти. Це положення вимагатиме від України виведення своїх військ з тих частин Донецької області, які вона все ще контролює, включаючи Покровськ та інші східні бастіонні міста, які служать укріпленою стіною проти російського наступу. Відмова від цієї території буде рівносильна політичному самогубству для Зеленського.
«Якщо він відмовиться від одного квадратного кілометра, це буде головним питанням на будь-яких виборах. Кожен опонент буде лупцювати його за це, поки він не зламається», – заявили співрозмовники Шустера з оточення Зеленського.
Автор зазначає, що навіть Віткофф усвідомлював цю проблему ще в березні, після свого першого візиту до Кремля, коли говорив, що Зеленському доведеться визнати втрату територій на сході та півдні України як частину будь-якої угоди про припинення війни, додавши, що «це центральне питання в конфлікті».
«Протягом наступних днів, поки Зеленський наполягатиме на черговій зустрічі з Трампом, йому знову доведеться збалансувати два пріоритети, які, здається, дедалі важче узгодити. Йому потрібно буде поважати бажання свого народу не торгувати землею, але водночас показати Трампу, що перешкодою на шляху до миру залишається Росія, а не Україна.
Поведінка Кремля може допомогти Зеленському. Протягом останніх спроб припинити війну російські збройні сили бомбардували українські міста. Ці атаки можуть призвести до чергового коливання маятника, повернувши Трампа до аргументу, який його європейські союзники висували весь цей час: росіяни є агресорами в цій війні, і на них потрібно чинити тиск, щоб вони її припинили.
Коли він наступного тижня відправить свого посланця до Москви, Трамп отримає ще один шанс застосувати такий тиск, а Путін — ще один шанс відмовити його від цього», – резюмує журналіст.
Експосол України в США Олег Шамшур у статті “28 пунктів Трампа: як продати Україну” розповідав, чого вимагає реальний мир, щоб сьогоднішні “мирні плани” не стали запуском європейського продовження війни.