Всі погляди прикуті до Туреччини. Вчора президент Зеленський провів переговори зі своїм турецьким колегою Ердоганом в Анкарі. А сьогодні в Стамбулі має спочатку відбутися тристороння зустріч у форматі Туреччина-США-Україна, а потім переговори між Росією та Україною.
Хто вийде переможцем із мирних переговорів — поки що незрозуміло, але ця активізація дипломатичної діяльності вже принесла одного переможця: президента Ердогана, зазначає кореспондентка Ліз Кукман.
Колись Захід сприймав його як складного партнера, але Ердоган зумів використати унікальні стратегічні зв’язки Туреччини, щоб приймати запеклих противників за столом переговорів, на які багато хто покладає надії щодо завершення найкривавішого конфлікту в Європі з часів Другої світової війни.
“Без участі ключових лідерів прорив у майбутніх переговорах видається малоймовірним. Проте для Ердогана проведення таких переговорів на високому рівні закріпило його статус важливого геополітичного гравця та ключового дипломатичного мосту між Сходом і Заходом. Він виробив унікальну позицію щодо війни Росії в Україні, підтримуючи тісні зв’язки як з Києвом, так і з Москвою, і водночас будучи членом НАТО“, — додає кореспондентка.
Таке дипломатичне балансування є частиною того, що експерти називають 360-градусною зовнішньополітичною стратегією, яка передбачає взаємодію Ердогана зі світовими державами, незалежно від їхніх альянсів чи конфліктів, з метою максимізації глобальної значущості Туреччини.
“Турецький уряд надавав військові поставки Україні, а часом діяв як сила, що обходила санкції проти Росії. Я не думаю, що є якийсь інший лідер, який має такий рівень відносин з обома сторонами, а також зі США”, — сказав Берк Есен, політолог зі Стамбульського університету Сабанджі.
Підтримка Ердоганом сирійських повстанців принесла йому значний вплив, коли вони скинули Башара Асада в грудні. Він підтримує тісні зв’язки з новим режимом у Дамаску, приєднавшись до чотиристоронньої зустрічі з Трампом цього тижня по відеозв’язку, хоча його важливість оскаржується країнами Перської затоки.
Небагато країн-членів ЄС, окрім правих лідерів Угорщини та Італії, були готові співпрацювати з ним в останні роки через його зростаючий авторитаризм, але ситуація змінюється — вплив Ердогана значно зріс, коли Дональд Трамп був обраний президентом США минулого року. Вони мали тісні зв’язки під час його першого терміну, і Трамп вихваляється їхніми “чудовими відносинами”.
“Якби [Джо] Байден або [Камала] Гарріс були на чолі США, я не думаю, що Ердоган отримав би такий статус і популярність. Ми знаємо, що Трамп схильний працювати з авторитарними лідерами, і ми знаємо, що вони досягли порозуміння з питань Близького Сходу, Сирії, Гази, можливо, навіть Ірану”, — вважає Есен.
Проте поряд зі зростанням дипломатичної ваги Ердоган стикається зі зростаючими проблемами вдома. На початку цього року арешт і ув’язнення Екрема Імамоглу, мера Стамбула і головного політичного суперника президента, призвели до найбільших антиурядових протестів за більш ніж десятиліття.
Туреччина також бореться з поглибленням економічної кризи, що супроводжується стрімкою інфляцією, і рейтинг схвалення Ердогана відповідно знижується. Протягом понад двох десятиліть при владі він неодноразово намагався перенести фокус уваги на зовнішню політику під час внутрішніх криз.
“Такі події дозволяють Ердогану показувати себе як світового лідера, як людину, яка укладає угоди й підвищує авторитет Туреччини, водночас відволікаючи увагу від поточних проблем усередині країни та намагаючись розширити підтримку”, — зазначив Есен.
Нагадаємо, що Ердоган висловив готовність Анкари стати майданчиком для прямих переговорів між президентами України та Росії, щойно обидві сторони будуть до цього готові. Туреччина готова сприяти припиненню бойових дій.