Корупція в Україні – уряд Зеленського лише сприяв їй
Уряд втручався у роботу держпідприємств.
Коли російські війська напали на Україну, західні партнери Києва опинилися перед дилемою: як вкладати мільярди в підтримку України й бути впевненими, що ці гроші не розкрадуть корумповані чиновники та керівники держпідприємств.
Ризики були великими, адже ключові галузі — енергопостачання, закупівля озброєння та атомна енергетика — контролювалися державними компаніями, які багато років вважалися джерелом збагачення для впливових людей.
Щоб убезпечити фінансування, США та європейські країни вимагали контролю. Вони зобов’язали Україну допустити незалежні наглядові ради — групи зовнішніх експертів, які стежать за витратами, призначають керівників і запобігають корупції, зазначають кореспонденти газети The New York Times.
Згідно з даними розслідування The New York Times, протягом останніх чотирьох років український уряд систематично перешкоджав здійсненню такого контролю, що сприяло поширенню корупції.
Кореспонденти додають, що адміністрація президента України Володимира Зеленського наповнила ради директорів лояльними до себе людьми, та залишила частину місць порожніми. Керівництво в Києві навіть переписало статути компаній, щоб обмежити нагляд, зберігши контроль уряду і дозволивши витрачати сотні мільйонів доларів без втручання сторонніх осіб.
Наглядові ради виконують важливу функцію нагляду, дозволяючи незалежним експертам, як правило, з інших країн, ретельно перевіряти основні рішення, що приймаються в українських державних компаніях.
Вони також відіграють центральну роль у корупційному скандалі, що вирує навколо уряду Зеленського. Антикорупційні органи звинуватили членів його найближчого оточення у розкраданні та відмиванні 100 мільйонів доларів з державної атомної енергетичної компанії “Енергоатом”.
Адміністрація Зеленського звинуватила наглядову раду “Енергоатому” в тому, що вона не змогла зупинити корупцію. Але, як з’ясувала газета, саме уряд Зеленського позбавив наглядову раду “Енергоатому” повноважень.
У документах та інтерв’ю з близько 20 західними та українськими чиновниками, які тісно співпрацювали з радами директорів компаній або були їх членами, NYT виявила політичне втручання не тільки в “Енергоатом”, але й у національну енергетичну компанію “Укренерго”, а також в Агенцію оборонних закупівель України. Деякі люди висловилися на умовах анонімності, щоб обговорити конфіденційні питання.
Радник Зеленського відмовився коментувати, заявивши, що наглядові ради не входять до компетенції президента.
“Європейські лідери роками приватно критикували, але неохоче терпіли корупцію в Україні, вважаючи, що підтримка боротьби проти російського вторгнення є надзвичайно важливою. Тож навіть попри те, що Україна підривала зовнішній контроль, європейські гроші продовжували надходити”, — додають кореспонденти.
Політичне втручання в діяльність наглядової ради “Енергоатому” є прикладом того, як українські лідери блокують зусилля з попередження корупції. Адміністрація Зеленського затягувала формування ради “Енергоатому”, а коли вона нарешті була сформована, уряд залишив одне місце вакантним, що обмежило можливості ради діяти.
Якби наглядова рада працювала нормально, вона могла б обмежити те, що влада зараз називає поширеною корупцією. Згідно з даними слідчих, підрядники проєктів “Енергоатому” мусили платити відкати до 15 відсотків.
Скандал навколо “Енергоатому” політично підірвав авторитет Зеленського і послабив його аргументи на користь вступу України до Європейського Союзу та НАТО — двох інституцій, які з обережністю ставляться до прийняття нового члена, що страждає від корупції.
Якщо Україна не поборе корупцію, Київ також може не отримати сотні мільярдів, необхідних для відбудови країни після війни.
Як взяти під контроль правління
Володимир Кудрицький, колишній генеральний директор “Укренерго” повідомив, що адміністрація Зеленського почала втручатися в діяльність компанії за кілька місяців до початку повномасштабної війни.
Він розповів, що наприкінці 2021 року почав отримувати дзвінки від Германа Галущенка, тодішнього міністра енергетики. Галущенко хотів, щоб Кудрицький найняв на керівні посади людей, які мали обмежений досвід роботи в енергетичній галузі.
“Він почав наполягати. Він почав агресивно намагатися змусити мене призначити їх”, — розповів Кудрицький.
Бюджети державних компаній, таких як “Укренерго”, історично були головними цілями для корумпованих політиків, тому Кудрицький запідозрив недобре. Він сказав, що успішно протистояв тиску, оскільки мав підтримку наглядової ради.
Наглядова рада “Укренерго” складається із семи членів, які контролюють ключові проєкти та призначення керівництва. Уряд формує склад ради, але чотирьох її учасників обирають серед іноземців — зі списку, який подають ЄС та західні банки. Ще три місця займають представники української влади. Принцип полягає в тому, що незалежна оцінка завжди переважатиме інтереси уряду.
До кінця 2021 року строк повноважень наглядової ради “Укренерго” спливав. Європейські та українські посадовці почали зустрічатися, щоб визначити новий склад ради. Як зараз кажуть європейські чиновники, тоді вони ще не усвідомлювали, що український уряд фактично взяв контроль над цією радою й таким чином створив модель, яку згодом застосував і до інших державних компаній.
Перші ознаки того, що щось не так, з’явилися після того, як Європейський Союз, Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку подали свої списки кандидатів.
Замість того, щоб вибирати виключно з цього списку, Міністерство енергетики України під керівництвом Галущенка наполягало, щоб одне з місць зайняв Роман Піонковський, польський експерт з енергетики, який працював над консультаційними проєктами в Україні. Два чиновники повідомили, що Піонковський проходив співбесіду на цю посаду, але отримав занадто низьку оцінку, щоб потрапити до списку.
Західні чиновники були здивовані, але прийняли кандидатуру Піонковського як одного з чотирьох іноземних експертів. Новий склад ради був затверджений у грудні 2021 року.
Потім вторглися росіяни. “Укренерго” незабаром зіткнулося з постійними атаками на енергетичну інфраструктуру.
“Під керівництвом Кудрицького “Укренерго” цілодобово проводило ремонтні роботи, що дозволило підтримувати енергопостачання в країні. Компанія також стала надійним партнером для західних донорів, які надали їй 1,7 млрд доларів у вигляді кредитів і грантів у перші роки війни”, — стверджують кореспонденти.
Невдовзі урядовці звинуватили Кудрицького в тому, що він не захистив енергетичну інфраструктуру. Хоча він мав підтримку європейських країн, він зіткнувся з Галущенком, який хотів його звільнити.
Цього разу Кудрицький не мав захисту з боку ради. Один іноземний член ради пішов у відставку з особистих причин, і уряд так і не заповнив цю вакансію, що призвело до рівного розподілу між іноземними експертами та представниками України.
Цього мало б бути достатньо, щоб врятувати Кудрицького від звільнення. Але Піонковський, польський експерт, став на бік українців і проголосував за його звільнення.
Піонковський захищав свою незалежність. Він сказав, що не виконував вказівок Києва. Він проголосував за звільнення, бо, за його словами, Кудрицький неодноразово вводив керівництво в оману. Він не надав деталей.
Двоє інших іноземних членів правління подали у відставку на знак протесту, опублікувавши заяву, в якій назвали звільнення “політично мотивованим”.
Але європейські донори — банки, центральні уряди та міжнародні інституції, які допомагають фінансувати Україну — майже нічого не зробили. Банк реконструкції заморозив нові платежі на користь “Укренерго”, але виконав поточні зобов’язання.
За словами чотирьох європейських чиновників, у європейських столицях ніхто не хотів відкликати фінансову підтримку і створювати враження, ніби вони відвертаються від України.
Кудрицький заявив, що все це не має нічого спільного з енергетичною політикою. Він сказав, що Міністерство енергетики хотіло полегшити можливість безкарної корупції.
За лаштунками скандалу
Поки Галущенко намагався встановити контроль над “Укренерго”, він одночасно просував великий план витрат у “Енергоатомі”.
Він хотів придбати у Болгарії два старі ядерні реактори російської розробки. Галущенко хотів перевезти їх на атомну електростанцію на заході України, відновити їх роботу та підключити до енергомережі.
“Енергоатом” розраховував на допомогу західних партнерів у фінансуванні проєкту вартістю 600 мільйонів доларів.
Західні донори та антикорупційні організації одразу ж розкритикували цю ідею. На їхню думку, проєкт мав усі ознаки марнотратства в одній з найвідоміших корумпованих державних компаній України.
Проєкт щодо реакторів почав реалізовуватися саме тоді, коли український уряд затверджував першу наглядову раду “Енергоатому”. Один із нових членів ради, британський підприємець Тім Стоун, який має досвід у фінансах та ядерній енергетиці, планував провести перевірку цих реакторів.
Однак українська влада заблокувала контракти з наглядовою радою. Київ звинуватив у цьому суперечки щодо оплати праці та страхування. Європейські чиновники та деякі українські законодавці заявили, що бачать іншу причину.
“Вони розуміли, що як тільки почнуть діяльність наглядової ради, вони можуть втратити контроль”, — сказав Олексій Мовчан, депутат від партії Зеленського, який виступав за створення незалежних рад.
Поки наглядова рада “Енергоатому” залишалася неактивною, за словами антикорупційних слідчих, українські чиновники організовували в компанії схему відкатів на суму 100 мільйонів доларів.
12 грудня 2024 року, приблизно через рік після того, як рада мала розпочати роботу, посли провідних союзників України, зокрема США та Великої Британії, закликали уряд сформувати раду.
“Це особливо важливо, коли “Енергоатом” розглядає нові великі довгострокові фінансові інвестиції та зобов’язання”, — йдеться в листі, який отримала газета.
Поки склад ради не було остаточно сформовано, Стоун вирішив піти.
Коли у січні Україна нарешті затвердила склад наглядової ради, місце Стоуна було порожнім, залишивши склад у рівному співвідношенні — два іноземні експерти та два українські представники.
Угода щодо реакторів наразі призупинена і не є частиною розслідування корупції. Проте такий розподіл посад залишив “Енергоатом” фактично безсилим у запобіганні корупції: компанія не могла змінити топ-менеджерів, один із яких був відсторонений у межах розслідування хабарів.
Переписування правил щодо оборонних закупівель
Більше ніж через рік після початку війни, після скандалу, що спалахнув через завищені оборонні контракти, донори змусили Київ створити незалежне агентство для наведення ладу в процесі закупівлі зброї.
Проте з моменту свого запуску у січні 2024 року Агенція оборонних закупівель витратила щонайменше 1 мільярд доларів європейських коштів або з неповною наглядовою радою, або зовсім без неї.
Марина Безрукова, перша керівниця Агенції оборонних закупівель, заявила, що відсутність ради протягом її першого року на посаді зробила її вразливою до тиску з боку адміністрації Зеленського. За її словами, Міністерство оборони наполягало, щоб вона погоджувала сумнівні контракти, зокрема з державним заводом з виробництва зброї, який не міг ефективно виробляти мінометні снаряди.
Під тиском вона підписала документи. Багато снарядів не спрацювали, що викликало громадський протест восени 2024 року.
Міністерство оборони звинуватило Безрукову в тому, що вона не доставила зброю на фронт вчасно. Але питання про її звільнення вирішувала наглядова рада, яка нарешті зібралася в грудні минулого року.
Напередодні першого засідання ради Міністерство оборони переписало статут Агенції, надавши собі повноваження призначати та звільняти керівника агентства. Рада протестувала проти втручання та продовжила контракт Безрукової ще на рік.
Адміністрація Зеленського не зупинилася. Коли іноземний експерт пішов у відставку, залишивши двох іноземців і двох представників уряду у раді, влада скористалася моментом. Двоє урядових представників були звільнені, через що рада втратила кворум.
Повноваження передали Міністерству оборони, а Безрукову звільнили на початку цього року.
“Наглядові ради — це лише ширма. Вони не є реальними”, — сказала вона в інтерв’ю.
Крок уряду проти Агенції оборонних закупівель збігся з поверненням Дональда Трампа до влади і поступовим відходом Вашингтона від війни. Ця зміна, за словами європейських чиновників, підбадьорила українську владу скасувати антикорупційні запобіжні заходи.
Адміністрація Зеленського тихо встановила контроль, переписавши статути державних компаній, включаючи “Укренерго”, щоб надати собі нові повноваження або змінити процес голосування. Уряд також намагався, але безуспішно, позбавити антикорупційні органи повноважень, коли вони проводили розслідування щодо “Енергоатому”.
З відступом США Європі доводиться самостійно боротися з корупцією в Києві. Речниця Європейського Союзу заявила, що чиновники тиснули на Україну, щоб вона реформувала свої державні підприємства. За її словами, немає доказів того, що гроші Європейського Союзу були використані не за призначенням.
Детальніше про політичну кризу в Україні читайте у статті “Вибір Зеленського: ні миру з Росією, ні війни з корупцією” Інни Ведернікової.