Найсильніші країни Перської затоки, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, почали підготовку до можливого залучення в американо-ізраїльську війну проти Ірану. Їх сусіди також готові приєднатися. Військовий напад на Іран може бути здійснений у разі, якщо Тегеран атакує критично важливу інфраструктуру регіону, зокрема електростанції та системи водопостачання, повідомляє Bloomberg, посилаючись на кількох обізнаних співрозмовників, які погодилися говорити анонімно.
Монархії під загрозою
Іран вже завдав ударів по портам, енергетичних об’єктах та аеропортах країн Перської затоки. Лише за останні 24 години Бахрейн, Кувейт, Саудівська Аравія та ОАЕ були змушені перехоплювати іранські дрони та ракети. З початку конфлікту Іран випустив по регіону майже п’ять тисяч ракет і дронів. Цілями стали нафтогазова інфраструктура, аеропорти, американські військові бази, а також, у багатьох випадках, житлові райони, дипломатичні квартали та туристичні об’єкти. Найбільший удар прийняли на себе ОАЕ. Щонайменше 20 осіб загинули в арабських країнах Перської затоки.
Тегеран виправдовує свої атаки тим, що арабські держави надають США свій повітряний простір і території для ударів по Ірану. Проте самі арабські країни ці звинувачення заперечують.
Точка неповернення
Незважаючи на зростаюче невдоволення, більшість держав Перської затоки поки що не готові до участі у Великій Війні. Червона лінія для негайної військової реакції на дії Ірану визначена як удар Тегерану по об’єктах електро- та водопостачання, що є критично важливими для виживання в умовах пустельного клімату.
Крім того, стримує від негайного вступу у війну ймовірність того, що президент США Дональд Трамп може несподівано укласти угоду з Тегераном, залишивши монархії Затоки наодинці з пораненим і озлобленим режимом, зазначив європейський дипломат у регіоні в розмові з Bloomberg. Водночас джерела зазначають, що цей ризик існує незалежно від того, чи вступлять вони у війну.
У понеділок Трамп пригрозив завдати ударів по іранських електростанціях, якщо Тегеран не відкриє Ормузьку протоку. Проте згодом він оголосив про паузу на п’ять днів, щоб дати можливість дипломатії. Іран у відповідь назвав конкретні об’єкти електро- та водопостачання у Бахрейні, Йорданії, Кувейті, Катарі, Саудівській Аравії та ОАЕ, по яких завдасть ударів у разі ескалації.
Острів Харг
Окремим сценарієм, що може різко загострити ситуацію, є можливість операції США із захоплення острова Харг. Через цей острів проходить 90% іранського нафтового експорту. За словами старшого іранського чиновника, близького до безпекового апарату країни, американські війська для цієї місії, найімовірніше, будуть перекинуті з ОАЕ, де розташована авіабаза Аль-Дафра.
Якщо емірати дозволять використати свою територію для такої операції, Іран завдасть по ОАЕ нищівного удару, попередив чиновник. Більш того, якщо США захоплять острів, Іран готовий бомбити його, навіть ціною величезних економічних втрат для самого режиму.
Також важливо, що Іран виставить міни в Ормузській протоці та у всій Перській затоці. Це унеможливить для Ірану продовжувати стягувати нововведені транзитні збори з комерційних суден, що проходять через Ормузьку протоку. Але такий крок на тривалий період заблокує водну артерію, якою до війни проходило близько 20% світового споживання нафти.
Проксі Ірану
На фоні ракетних атак ОАЕ повідомили про ліквідацію терористичної мережі, яку фінансували ліванська «Хезболла» та Іран. Кувейт того ж тижня заявив про викриття осередків, пов’язаних із «Хезболлою», які планували диверсії та «терористичну атаку на критичну інфраструктуру країни». «Хезболла» заперечує свою причетність.
У відповідь на це члени Ради співробітництва держав Перської затоки (РСДПЗ) значно посилили координацію в обміні розвідувальними даними щодо можливих операцій Ірану та його проксі. Серед пріоритетів: захист критичної інфраструктури, забезпечення продовольчої безпеки та готовність до надзвичайних ситуацій, пов’язаних із можливими ударами по ядерних об’єктах і нафтових потужностях.
Коаліція протидії
Минулого тижня в столиці Саудівської Аравії відбулася зустріч міністрів закордонних справ. Окрім країн РСДПЗ (без Оману), участь взяли Єгипет, Пакистан і Туреччина — держави, які останні два тижні активно займаються дипломатичними зусиллями у взаємодії з Іраном, поки країни Перської затоки залишаються в тіні. Одним з варіантів на порядку денному була військова відповідь країн на дії Ірану.
«Я вважаю важливим, щоб іранці усвідомлювали: королівство, а також його партнери, які зазнали нападів, мають дуже значний потенціал і можливості, які вони можуть задіяти, якщо вирішать це зробити», — заявив міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Фейсал бін Фархан після зустрічі, додавши: «Терпіння, яке демонструється, не є безмежним».
Саудівська Аравія офіційно все ще надає перевагу дипломатії і відкрито не підтримала зміну режиму в Ірані. Проте монархія вже готова до військових дій, якщо буде завдано удар по її інфраструктурі.
Найрішучіші сигнали з усіх країн регіону надходять від ОАЕ. «Нас ніколи не зможуть залякати терористи», — написав у X міністр закордонних справ ОАЕ шейх Абдулла бін Зайєд. Старший дипломатичний радник президента ОАЕ Анвар Гаргаш додав, що його країна не задовольниться перемир’ям без довгострокового рішення щодо ядерної загрози Ірану, його ракет, дронів і «залякування в протоці».
«Це не наша війна, але Іран робить її нашою», — зазначив Мохаммед Бахарун, директор дослідницького центру державної політики B’huth (Дубай). За його словами, якщо Іран продовжить атаки на країни Затоки і блокування Ормузької протоки, регіональні держави можуть бути змушені сформувати коаліцію для протидії «державному терору» Тегерану, за зразком коаліції, яка колись об’єдналася для боротьби з «Ісламською державою» в Іраку та Сирії.
Нагадаємо, уранці, 28 лютого, ізраїльські війська завдали низку ударів по Ірану. Також під атакою опинилися об’єкти терористичного угрупування “Хезболла” у Лівані. У відповідь Іран запустив по Ізраїлю “десятки” балістичних ракет та вдарив по американській базі у Бахрейні. ЗМІ також повідомляють, що численні вибухи чули в ОАЕ, Кувейті та Катарі, де розташовані американські бази.
Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що бойові дії США та Ізраїлю проти Ірану вплинуть на поставки зброї для України, оскільки США захочуть відновити запаси після атак. А прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, в рамках тільки йому зрозумілої логіки, заявив, що конфлікт на Близькому Сході «подвоює значення» нафтопроводу «Дружба» та знову закликав Україну відновити постачання нафти до Угорщини.
Пізніше голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн заявив, що війна США проти Ірану не буде «однією операцією за одну ніч», а Сполученим Штатам слід очікувати більших втрат зі свого боку. Нагадаємо, що збройні сили Кувейту помилково збили три американські винищувачі F-15 над територією своєї країни. Об’єднані Арабські Емірати та Катар просять союзників, щоб ті допомогли їм переконати президента США Дональда Трампа скоротити тривалість військової операції проти Ірану. Однією з причин є обмежені запаси ракет для ППО.
В той же час, Пентагон і принаймні один уряд з країн Перської затоки ведуть переговори про закупівлю українських перехоплювачів для відбиття іранських дронів. Президент Володимир Зеленський повідомив про те, що отримав запит від США на допомогу від України для захисту від “шахедів” у регіоні Близького Сходу. Пізніше він заявив, що Україна 9 березня відправить першу групу фахівців до країн Перської затоки, яка навчатиме їхні сили оборони збивати ударні дрони.
Але Трамп заявив, що США не потребують такої допомоги і зробив це у дуже образливій манері: “остання людина, від якої нам потрібна допомога — це Зеленський”. Варто зазначити, що президент США раніше вже заявляв, що Штати не потребують допомоги України у захисті від дронів Ірану. Зеленський назвав цю заяву Трампа «риторикою».
Представник генерального штабу французької армії повідомив 5 березня, що Франція дозволила американським небойовим літакам використовувати авіабазу на материковій частині країни за “повної гарантії”, що ці літаки “ніяким чином не беруть участі в операціях США в Ірані”, а лише для захисту регіональних партнерів.
Стало відомо, що США та Ізраїль обговорювали можливість відправки спеціальних сил до Ірану для контролю над іранськими запасами високозбагаченого урану на пізнішому етапі війни. А Саудівська Аравія повідомила Тегерану, що хоча й підтримує дипломатичне врегулювання конфлікту Ірану зі Сполученими Штатами, продовження атак на королівство та його енергетичний сектор може змусити Ер-Ріяд вдатися до заходів у відповідь. Проте вже вранці 8 березня іранська столиця прокинулася у техногенній катастрофі — з неба на Тегеран падав дощ, вода якого була насичена нафтою: темна плівка вкривала вулиці, автомобілі та вікна будинків. Палаюча нафта потрапила у міську каналізаційну систему Тегерана.
Всесвітня організація охорони здоров’я готується до можливої ядерної катастрофи, якщо війна між Іраном та США загостриться ще більше. Як писав The New York Times, президент США Дональд Трамп розпочав війну проти Ірану, не пояснивши ані американському народу, ані світу своєї стратегії. І тепер стає очевидним, що, можливо, у нього її взагалі не було.
Майже через три тижні після початку війни у Трампа немає чіткого плану щодо повалення іранського режиму — мети, яку він сам задекларував. Якщо ж його цілі скромніші, наприклад захоплення іранських ядерних матеріалів, він також не запропонував переконливих способів досягнення цього. Крім того, він не підготувався до передбачуваного наслідку будь-якої війни на Близькому Сході — перебоїв у постачанні нафти, які спричиняють стрибок цін і шкодять світовій економіці.
Водночас у The Guardian зазначали, що війни в Ірані можна було уникнути, адже Тегеран в Женеві пропонував серйозні поступки. Зокрема, радник прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки Джонатан Пауелл, який був присутній на заключних переговорах між США та Іраном, переконаний, що пропозиція Тегерана щодо його ядерної програми була достатньо значною, аби не починати війну.
23 березня Трамп написав у соціальній мережі Truth Social, що США та Іран провели “дуже хороші та продуктивні” переговори щодо “повного та остаточного врегулювання ворожнечі на Близькому Сході”. Після посту Трампа Іран заявив, що жодних переговорів не відбувалося.
Будь-яке силове рішення в цьому регіоні відкидає довгу тінь — на енергоринки, альянси та поточні війни. Питання не тільки в тому, хто відповість, а й у тому, хто зуміє обернути ситуацію на свою користь