Кличко проти Зеленського – які зміни відбуваються у владі Києва напередодні зими.

Кияни забули про важку зиму, але тепло оманливе: кулуарна війна Банкової проти Кличка триває.

Про те, як двовладдя в управлінні столицею ставить під загрозу підготовку до нових холодів і чому Зеленський вже сім років не може позбавити київського мера контролю над містом – читайте в матеріалі РБК-Україна.

Читайте також: Якщо вдарить дика спека – доведеться обмежувати світло: Інтерв’ю з Володимиром Кудрицьким

Головне:

• Поход на столицю. Після створення КГВА система управління в Києві стала ще більш заплутаною: формально у військової адміністрації є повноваження, фактично – їх більше у КГГА.
• Ставка Банкової. Там сподівалися перетворити голову КГВА Ткаченка на політичного конкурента Кличка, однак поки мер все ще залишається першим у рейтингу кандидатів у мери столиці.
• Глава КГВА. У мера стверджують, що Ткаченко хотів піти у відставку, сам начальник КГВА це заперечує. При цьому у Кличка допускають, що до цієї ідеї Банкова може повернутися восени, одночасно з атакою на самого мера.
• Ще одна зима. Підготовка Києва до наступного опалювального сезону стала причиною нового напруження між мерією та центральною владою, особливо в частині фінансів. У разі енергоколапсу взимку політичну відповідальність понесуть обидві сторони.

Фото: 7 років боротьби за Київ (інфографіка РБК-Україна)

“Кличко – президент Києва”, – з іронією описує політичну ситуацію в столиці співрозмовник РБК-Україна з “Слуги народу”, який має відношення до київських справ.

І далі пояснює свою думку: мовляв, як і більшість президентів, київський мер зайнятий, перш за все, двома сферами діяльності. Міжнародною – поїздками за кордон і зустрічами з дипломатами та гостями України тут, у Києві. І обороною – передачею допомоги українським військовим.

Аналогія співрозмовнику подобається, він розвиває її далі. Оточення Кличка – це свого роду уряд. “Прем’єр-міністр”, він же “глава ОП”, іноді змінюється (наприклад, замість Миколи Поворозника – Петро Пантелеєв), але загальний склад залишається дивно стабільним.

Є і свій парламент – Київрада, в більшості своїй поділена між столичними “олігархами” – забудовниками.

Нарешті, є військова адміністрація – тут вже прямої аналогії з центральними органами влади не знайти. Можливо, з дуже великою натяжкою, це СНБО або Ставка.

В будь-якому випадку, саме військова адміністрація стала (або, скоріше, могла стати) головним інструментом центральної влади в протистоянні з Кличком – по суті, єдиним великим чиновником, національного масштабу, не входящим до команди Зеленського.

Новий орган

Хоча між Офісом президента і столичною мерією по прямій – якихось 600 метрів, взяти її команді Зеленського за сім років так і не вдалося – ні штурмом, ні осадою, ні в умовно “мирний” час, ні під час повномасштабної війни.

Призначення головою військової адміністрації Тимура Ткаченка напередодні нового 2025 року дало протистоянню новий імпульс. На відміну від своїх попередників-воєнних, новий глава КГВА був явно “заточений” на активну боротьбу з Кличком.

І відразу оголосив, що в його сферу інтересів будуть входити не лише околовоєнні теми, але й збереження київської архітектури, ліфт на станції метро “Шулявська” та інші побутові питання.

Але найсерйозніший удар по київському керівництву ще на початку минулого року завдала не військова адміністрація, а НАБУ.

Бюро провело операцію “Чисте місто”, спрямовану проти корупційних схем у Київраді та навколо неї. Під удар потрапили дуже близький до столичної влади бізнесмен Денис Комарницький, якому пізніше вдалося покинути Україну, а також ряд чиновників КГГА та керівників комунальних підприємств.

Багато з них недовго просиділи в СІЗО, незабаром вийшли під заставу, але посад позбулися.

Фото: операція НАБУ чисте місто (t.me/nab_ukraine)

У свою чергу, Кличко провів через Київраду рішення, що повертає йому частину повноважень, урізаних через воєнний стан – але тут вже Ткаченко зміг заблокувати його через суд. В інший час “військові” та “цивільні” керівники міста продовжували медійні перепалки, без конкретних результатів.

Поки не настав 2026-й. Чергова ескалація сталася на самому початку року, коли під час найсильніших за час великої війни морозів Росія почала цілеспрямовано і методично знищувати київську енергосистему.

У замерзаючих у темряві киян виник логічне питання: “Хто винен?” Цілком очікувано київська та центральна влада активно звинувачували одна одну. До справи підключився особисто Зеленський, який дорікнув столичному керівництву в поганій підготовці до зими і ставив у приклад Харків та його мера Ігоря Терехова.

На Хрещатику, у свою чергу, дорікали “центру” в вилученні з міського бюджету мільярдів гривень і говорили про те, що муніципальні повноваження априорі обмежені.

Читайте також: Київ на морозі. Як обстріли енергетики знову зіткнули Кличка і Зеленського

Звісно, дискусії так ні до чого і не призвели. А потім обстрілів Києва стало менше, помітно потепліло, відключення світла припинилися, і ситуація заспокоїлася, зведена до рідкісних взаємних колкостей у ЗМІ та соцмережах.

Міська vs. військова адміністрації

Велика проблема столиці – заплутана система управління. Ще до великої війни Київська міська державна адміністрація (КМДА) поєднувала функції виконавчої влади та міськради, а очолювати її, за рішенням КСУ ще від 2003 року, повинен був обраний мер. Через це при опозиційності мера до президента конфлікти ставали неминучими.

Поява Київської міської військової адміністрації (КГВА) заплутала ситуацію ще більше. За указом Зеленського, функції “цивільної” КМДА Кличка перейшли до “військової” КГВА. Але на практиці КМДА та її департаменти продовжили роботу, а повноваження КГВА виявилися обмеженими.

В результаті КГВА залишилася без реальних інструментів, людей і бюджетів, аж до того, що “цивільні” чиновники блокували “військовим” картки входу в будівлю на Хрещатику.

Районні адміністрації також формально підпорядковуються неіснуючій “цивільній” владі. До того ж мерія забрала з районів досвідчених господарників після призначення туди “президентських” голів, які тепер більше орієнтуються на Ткаченка. По суті ж, управлінська структура міста залишилася колишньою.

Фото: Тимур Ткаченко (t.me/tkachenkotymur)

Ключова особа в КМДА – заступник Кличка Петро Пантелеєв, відповідальний за бюджет, ЖКГ, райони та енергетику. На рівні міста УДАР співпрацює з “Європейською солідарністю”, формуючи більшість.

Фракцію “ЄС” очолює Марина Порошенко, але в координації бере участь Сергій Березенко, а Києвом особисто займається Петро Порошенко. За важливими питаннями (бюджет, допомога армії) в раді є консенсус.

При цьому співрозмовники РБК-Україна зазначають, що партійність у Києві грає малу роль: майже вся Київрада підконтрольна дюжині забудовників.

Більше року Київрада залишається без секретаря після відставки Володимира Бондаренка. Кличко сам веде засідання, оскільки зрозумів, що без секретаря неможливо провести питання про недовіру меру, і він сам контролює порядок денний.

Розплутати ситуацію міг би новий закон про столицю. Прийнятий у першому читанні в 2019 році, він забуксував у правках. Звести їх вдалося до осені 2021-го, але прийняти не встигли. Зараз, в розбалансованій Раді і з урахуванням лобістських можливостей Кличка, провести цей закон нереально.

Читайте також: Штурм столиці. Чим закінчиться конфлікт Кличка та команди Зеленського

Як “Слуги” програли Київ

“Поточна ситуація в Києві – це все результат наших дій у 2019-20 роках. У Києві ми поставили не те, що не на тих – а взагалі ні на кого. З забудовниками нормальну комунікацію не налагодили”, – говорить РБК-Україна співрозмовник серед “слуг народу”.

За його словами, у Києва на той момент виявилося занадто багато “акціонерів”. Це і бізнесмен Андрій Холодов (в 2023 році виїхав з України і склав мандат нардепа від СН), і колишній тоді на коні олігарх Ігор Коломойський, і Андрій Єрмак.

В результаті, виборча кампанія “слуг” у Києві була дуже хаотичною, а потенційні кандидати в мери від партії влади (нагадаємо, серед них навіть був Микола Тищенко) більше заважали один одному, ніж опонентам.

В результаті – п’яте місце як на мерських виборах, так і на виборах у Київраду, де “Слуга народу” сформувала скромну фракцію з 12 депутатів з 120.

Фото: засідання Київради (kyivcity.gov.ua)

“Усі ці сім років у нас не було ні стратегії, ні тактики по Києву, ні еліт, з якими ми працюємо. Одні метання туди-сюди. Немає відповідального за Київ людини в команді. А коли Єрмак випав з процесу, припинилося навіть те зудіння, яке було“, – далі сокрушається співрозмовник.

Як і інші, він вказує, що призначення Ткаченка на пост голови КГВА