Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт №14144 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вшанування пам’яті співвітчизників, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації». За основу документ про загальнонаціональну хвилину мовчання підтримали 314 парламентарів, що було видно на прямій трансляції засідання.
«Метою законопроєкту є визначення на законодавчому рівні загальнонаціональної хвилини мовчання у якості щоденного комеморативного заходу у сфері національної пам’яті», – йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.
Визначено, що загальнонаціональна хвилина мовчання – це ритуал подяки, пошани та пам’яті, який проводиться для вшанування військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, полеглих під час виконання завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також медичних працівників, поліцейських, рятувальників, журналістів, волонтерів, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Згідно з текстом документа, державна та місцева влада повинна забезпечити інформування про початок та завершення загальнонаціональної хвилини мовчання на підприємствах, в установах, організаціях, які належать до сфери їх управління. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають забезпечити те ж саме на території, в межах якої вони здійснюють свої повноваження.
Оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання має здійснюватися через медіа незалежно від форми власності, системи оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту. Рекомендації щодо організації проведення загальнонаціональної хвилини мовчання затверджуватиме Український інститут пам’яті.
В українській історії чимало трагічних сторінок, спомини про які ми зберігаємо за допомогою меморіалів і пам’ятних місць. І сьогодні таких місць стає дедалі більше. Та чи має зводитися їх ушанування лише до покладання квітів і траурних церемоній? Заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька в статті «Як зберігати пам’ять про жертв — і не застрягнути в жалобі» розповідає про досвід Норвегії, де багато років тому від рук терориста загинули десятки підлітків, про те, чим концепція норвезького меморіалу відрізняється від українських і що ми можемо взяти з цього досвіду.