Країни Європейського Союзу розглядають можливість скасування статусу тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку. Проте не всі держави підтримують цю ініціативу.
Ідею змінити умови надання притулку для військовозобов’язаних українців вже підтримали Німеччина, Швеція та Польща. Свої позиції представники цих країн висловили перед засіданням Ради ЄС з внутрішніх справ у Люксембурзі.
Міністр внутрішніх справ Німеччини Олександр Добріндт зазначив, що Берлін виступає за продовження дії директиви, але на нових умовах. Замість автоматичного тимчасового захисту чоловікам можуть запропонувати проходити стандартну процедуру отримання статусу біженця.
Читайте також: Австрія висунула радикальну ініціативу щодо статусу українських чоловіків 23-60 років в ЄС
Міністр міграції Швеції Йохан Форсселль підкреслив, що Стокгольм також готовий підтримати такі зміни. На його думку, виключення з-під захисту тих, хто має заборону на виїзд з України, є “розумною пропозицією”, адже для перемоги важливо, щоб більше чоловіків залишалося вдома.
У Польщі в цілому погоджуються з обмеженнями для осіб призовного віку. Водночас Варшава категорично виступає проти так званого “географічного підходу” – тобто відмови в захисті людям з нібито безпечних українських регіонів.
Які країни не підтримують обмеження
Єврокомісар з внутрішніх справ Магнус Бруннер підтвердив, що серед актуальних пропозицій розглядається виключення чоловіків віком від 23 до 60 років з системи тимчасового захисту. Він припускає, що з цього питання між країнами може виникнути певний консенсус.
Не всі держави-члени ЄС поділяють такий підхід. Міністр внутрішніх справ Естонії Ігор Таро та голова МВС Люксембургу Леон Глоден зазначили, що найрозумнішим кроком є автоматичне продовження директиви в її нинішньому вигляді, а будь-які можливі зміни необхідно попередньо узгоджувати з Києвом.
Станом на сьогодні механізмом тимчасового захисту в Європейському Союзі користуються 4,33 млн переселенців з України.
Найбільше українських біженців прийняли Німеччина (28,7%), Польща (22,3%) та Чехія (9%). Водночас, якщо враховувати частку українців щодо чисельності місцевого населення, найбільше навантаження припадає на Чехію, Польщу, Словаччину та Кіпр.