Гренландія і Панамський канал можуть стати частиною США – що придумав Трамп

Обраний президент США Дональд Трамп не зраджує собі і продовжує підривати медіа та соціальні мережі гучними заявами. Днями він знову заговорив про купівлю Гренландії, а також пригрозив повернути американський контроль над Панамським каналом.

Зміст

• Гренландія і Панамський канал: що сказав Трамп

• Статус Гренландії та спроби купити острів

• Чому Трамп заговорив про контроль над Панамським каналом

• Чи реальні претензії Трампа на Канаду

Гренландія і Панамський канал: що сказав Трамп

На вихідних Трамп обурився “надмірними зборами” за використання Панамського каналу. “З нашими ВМС і торгівлею обійшлися дуже несправедливо і нерозумно. Плата, яку стягує Панама, сміховинна, особливо якщо врахувати надзвичайну щедрість, виявлену до Панами з боку США”, – написав він у Truth Social.

Його претензії стосуються того, що Панамський канал був побудований на американські гроші. Він також розкритикував рішення 39-го президента Джиммі Картера передати його Панамі лише за 1 долар за договором від 1977 року. За словами Трампа, канал життєво важливий для США, оскільки понад 70% усіх транзитів спрямовуються в американські порти.

“Він був переданий не на користь інших, а на знак співпраці між нами і Панамою. Якщо принципи… не будуть дотримані, то ми вимагаємо, щоб Панамський канал повернули нам, у повному обсязі”, – додав він.

Кожен метр каналу належить Панамі, а суверенітет не може бути предметом обговорень, заявив панамський президент Хосе Рауль Муліно. На що Трамп відповів “Побачимо” і “Ласкаво просимо на канал США”, опублікувавши картинку з американським прапором.

Що стосується Гренландії, то він оголосив співзасновника PayPal, колишнього посла США у Швеції Кена Ховері претендентом на посаду американського посла в Данії. “З метою національної безпеки і свободи в усьому світі Сполучені Штати Америки вважають, що володіння і контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю. Кен прекрасно впорається із завданням”, – написав Трамп.

І це не перша його спроба отримати Гренландію. Ідея обговорювалася зі старшими радниками ще 2018 року, а сенатор Том Коттон пропонував купити острів у зверненні до данського посла. Про дискусії публічно стало відомо у 2019-му, після чого офіційні особи Гренландії та Данії відхилили можливість продажу.

Заяви варіювалися від дипломатичних коментарів про те, що “Гренландія не продається”, до рішучих відмов із формулюванням про те, що це “абсолютно безглуздо”. “Це абсурдна дискусія, оскільки Гренландія не продається. Гренландія не данська. Гренландія – гренландська”, – заявила міністр закордонних справ Данії Метте Фредеріксен.

У результаті тоді Трамп навіть скасував запланований візит до Данії.

Статус Гренландії та спроби купити острів

Сама ідея отримати контроль над Гренландією виникала і до Трампа. Вважається, що протягом XIX і XX століть США зробили щонайменше дві серйозні спроби. Причина, через яку такі дискусії взагалі можливі, криється в статусі острова.

Гренландія стала данською колонією 1814 року, а в 1953-му була визнана частиною Королівства Данія. Через 20 років вона навіть вступила в Європейське економічне співтовариство (прообраз нинішнього Євросоюзу), але пізніше покинула його. Після референдуму 1979-го Данія передала острову право самоврядування, а в 2009-му – ще більше влади.

На сьогодні Гренландія – це автономна територія і по суті окрема країна. Поряд із Данією та Фарерськими островами є однією з трьох країн, які входять до складу королівства. За Копенгагеном залишаються сфера міжнародних відносин, оборона і контроль за валютною політикою. Усі внутрішні політичні та економічні питання Гренландія вирішує самостійно.

Її площа перевищує 2 млн квадратних кілометрів і це найбільший острів на Землі, який омивають води Атлантичного та Північно-Льодовитого океану. Розташований на північному сході Північної Америки і з точки зору географії належить до неї. Але політично досі вважається Європою.

Перша спроба отримати Гренландію була в другій половині XIX століття. Тодішній держсекретар США Вільям Сьюард (прихильник територіальної експансії) також робив ставку на спроби вирвати Канаду з рук Британської імперії, а його політика призвела до купівлі Аляски у Російської імперії. Але вона також включала намір придбати Гренландію та Ісландію.

Колишній міністр фінансів Роберт Дж. Вокер 1867 року дізнався, що Данію можуть схилити продати обидва острови, коли вів перемовини щодо купівлі данських колоній у Карибському морі у Вест-Індії. Сьюард доручив підготувати звіт про ресурси Гренландії та Ісландії, але його надії зруйнувалися, коли в Сенаті провалилося голосування за угоду щодо данської Вест-Індії. Через 50 років ці колонії все ж будуть викуплені і стануть Віргінськими островами США.

Другу спробу було зроблено після Другої світової війни. Під час неї нацистська Німеччина окупувала Данію в ході шестигодинної операції в березні 1940 року. Але рік потому данський посол у США, який не підпорядковувався окупаційному уряду, підписав угоду про розміщення американських баз на Гренландії.

За час військової окупації США побудували на острові кілька об’єктів. А після війни ідею купівлі обговорювали настільки серйозно, що, згідно з опитуванням Gallup, у 1946 році 33% американців підтримали варіант із придбанням за 1 млрд доларів. У підсумку Данія відхилила заявку і запропонувала Гренландії статус повноправного члена королівства, а не колонії.

Проте США отримали, що хотіли, а саме авіабази та інші об’єкти, які відігравали невід’ємну роль в американській ядерній стратегії. На початку холодної війни вона ґрунтувалася не на міжконтинентальних ракетах, а на бомбардувальниках із порівняно обмеженою дальністю польоту. Бази в Гренландії забезпечували надійний і ефективний маршрут до цілей в СРСР через полярні регіони. І коли США вимагали додаткові бази, Данія погодилася.

Що стосується ідеї Дональда Трампа під час першого президентського терміну, з неї нічого не вийшло, крім “роздумів за вечерею”, писав 2019 року доцент кафедри політології Массачусетського університету Пол Масгрейв у колонці для Foreign Policy.

На його думку, Трамп не дуже добре поінформований про острів. Як писало WSJ, він хотів укласти угоду через природні ресурси Гренландії та надії залишити спадщину, “подібну до прийняття Аляски до складу США президентом Дуайтом Ейзенхауером як штату”.

Але цьому є ціла низка перешкод. По-перше, країни загалом не торгують суверенітетом. Це особливо стосується місць з великим корінним населенням, таких як Гренландія, де 88% жителів – інуїти. По-друге, згідно з данською доктриною, Гренландія є невід’ємною частиною королівства. По-третє, як демократична країна США несуть особливу відповідальність за відмову від колоніальних практик. Прямо зараз Гренландія, скоріше, на шляху до повної незалежності, ніж на шляху до зміни одного суверенітету на інший.

“У будь-якому разі ідея купівлі Гренландії – не дурна ідея, хоч би як легковажно (Трамп, – ред.) вважав. Це небезпечна і показова ідея, яка передбачає, що імпульс президента ставитися до всього як до угоди з нерухомістю означає, що він постійно відчуває спокусу повернути деякі з найгірших звичок міжнародних відносин”, – писав Масгрейв.

Реагуючи на свою номінацію, майбутній посол у Данії Кен Ховері зазначив, що задоволений і з нетерпінням чекає на можливість попрацювати з командами в посольстві в Копенгагені та консульстві в Нууку (Гренландія), щоб поглибити зв’язки зі США. Впливовий член команди Трампа Ілон Маск закликав його “допомогти Америці прирости Гренландією”.

Чому Трамп заговорив про контроль над Панамським каналом

Висловлюючи претензії до Панами, Трамп заявив, що 82-кілометровий шлях між Атлантичним і Тихим океанами експлуатується “вкрай несправедливо і нерозумно”. Він наголосив, що Панамський канал передали на знак співробітництва і він призначений “винятково для управління Панамою, а не Китаєм або ким-небудь ще”.

Щороку Панамський канал перетинають близько 14 000 суден, і на США припадає приблизно три чверті трафіку. Однак останніми роками посухи змусили владу скоротити пропускну спроможність, що викликало конкуренцію за місця і підвищення зборів за прохід.

Спочатку за проєкт взялися французи в 1880-х роках, але закинули через технічні проблеми і тропічні хвороби. США перезапустили його у 1904 році і добудували за 10 років, витративши майже 12 млрд доларів (у перерахунку на сьогоднішні гроші). Канал зробив революцію у світовому судноплавстві, скоротивши торговельні шляхи, а також дав змогу США швидко перекидати військові кораблі з Атлантики в Тихий океан.

У 1977 році президент Джиммі Картер підписав угоду про поступову передачу каналу Панамі, яка остаточно завершилася 1999 року. Дональд Трамп називає угоду дурною і стурбований впливом Китаю.

Останній хоч і не казав публічно про інтерес купити Панамський канал, але в 2018 році переконав країну приєднатися до своєї ініціативи “Один пояс, один шлях”. Відтоді китайські компанії керують великими портами на обох кінцях і беруть участь у проєктах уздовж водного шляху. Крім того, також отримали контроль над островом Маргарита, де розташований найбільший порт на атлантичній стороні Панами. За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS, Вашингтон), амбіції Китаю в Панамі та навколо неї викликають тривогу в правлячих американських колах.

Наразі на слова Трампа відреагував лише президент Хосе Рауль Муліно, який заявив, що суверенітет не може бути предметом обговорень. Як пише Bloomberg, найближчими днями уряд Панами виступить з офіційною заявою.

Аналітик платформи морських і повітряних перевезень Xeneta Емілі Стаусбелль заявила, що коментарі Трампа посилюють невизначеність щодо світової торгівлі у 2025 році. “Але ймовірність того, що це дійсно буде реалізовано, настільки мала, що ми не очікуємо жодної реакції від вантажовідправників або перевізників – на цьому етапі”, – сказала вона.

Ветеран судноплавної галузі Джон Маккаун, автор книги “Гіганти моря”, зазначив, що збори за прохід через Панамський канал на одне судно 2023 року зросли на 29% порівняно з 2017-м. На його думку, повернення контролю США несе за собою більше загроз, ніж користі.

“Це рішення (про підвищення тарифів, – ред.) було давно ухвалено і належним чином задокументовано, і ми не можемо просто в односторонньому порядку сказати, що цього не було. Якщо ми це зробимо, що завадить Росії заявити, що ми хочемо повернути Аляску, або Франції заявити, що ми хочемо повернути Луїзіану? Так що ця загроза для мене безглузда“, – цитує його Bloomberg.

Гендиректор консалтингової компанії Vespucci Maritime Ларс Йенсен також зазначив, що вимога Трампа знизити тарифи на прохід американських кораблів буде порушенням договору про нейтралітет Панами.

Чи реальні претензії Трампа на Канаду

Минулого тижня Трамп запропонував зробити Канаду частиною США, назвавши це “чудовою ідеєю”.

“Ніхто не може відповісти, чому ми субсидуємо Канаду на суму понад 100 млн доларів на рік? Це безглуздо! Багато канадців хочуть, щоб Канада стала 51-м штатом. Вони б значно заощадили на податках і військовому захисті. Я думаю, що це чудова ідея. 51-й штат!”, – написав він у Truth Social.

Це не вперше за останні дні, коли Трамп підколює уряд Джастіна Трюдо, який вразила відставка міністра фінансів Христі Фріланд. “Великий штат Канада приголомшений, коли міністр фінансів йде у відставку або була звільнена з посади губернатором Джастіном Трюдо”, – написав обраний президент США.

Тролінг з’явився на тлі напруженості після того, як Трамп пригрозив запровадити 25%-ві мита на канадські товари і звинуватив Трюдо в нездатності вирішувати питання торгівлі та імміграції. Після листопадової зустрічі на курорті Мар-а-Лаго Трамп почав називати його “губернатором Великого штату Канада”.

Як пише Fox News, усі сприйняли це як жарт, а канадці відреагували “нервовим сміхом”. Міністр громадської безпеки Домінік Леблан заявив, що це була “в жодному разі не серйозна заява”.

Незважаючи на пожвавлення у вузькому колі прихильників експансії США, Трамп заграє з ідеєю, яка протягом багатьох років не набула широкого поширення. З тієї причини, що американці в ній не зацікавлені. Наприклад, у 1980-х під час переговорів про вільну торгівлю Лі Крейг Скунмейкер (цікава фігура в політичній історії США, один із засновників руху за права ЛГБТ) висміював побоювання Канади, що Америка “зірве кленовий лист”. “Не канадський націоналізм, а проста апатія США заважала анексії частин або всієї Канади”, – писав він.

Остання серйозна спроба США анексувати частини Канади була напередодні того, як вона стала незалежним домініоном у 1867 році. Тоді конгресмен-республіканець Натаніель Бенкс подав законопроєкт про визнання колоній Британської Північної Америки територією Канади. Але документ провалився ще на стадії комітету.

З 1860-х років США організували військові кампанії в понад 100 країнах. Але за цей час не планували “приєднання” Канади. А зараз це тим більше неможливо через політичний фактор, пише канадське видання National Post.

Річ у тім, що перетворення 40 млн канадців на американських громадян може призвести до сейсмічного зсуву ліворуч у політиці США з руйнівними наслідками для республіканців і Трампа. Навіть найконсервативніші куточки, як-от провінція Альберта, найімовірніше схилилися б до демократів.

За даними досліджень, канадці схиляються до лівих ідей у питаннях, починаючи від абортів і закінчуючи правами на зброю. Ця тенденція більш очевидна в опитуваннях, де їх питують, як би вони проголосували на виборах президента США. Останнє дослідження показує розгромну поразку Трампа.

Будь-який президент США з “амбіціями на приєднання Канади” ризикує запустити покоління безконтрольного домінування демократів. У своїй історії країна вкрай обережно ставилася до прийняття нових штатів через страх порушити політичний баланс. Наприклад, у позаминулому столітті приєднання штатів часто відкладали через побоювання, що новий учасник забезпечить стратегічну перевагу прихильникам або противникам рабства, пише National Post.

При підготовці тексту використовувалися: заяви обраного президента США Дональда Трампа, публікації Bloomberg, Associated Press, Foreign Policy, National Post, Fox News і The Telegraph.

Джерело