Під час переговорів у Білому домі керівництва США, лідерів Європи та президента України Володимира Зеленського, за даними джерела ZN.UA, віцепрезидент Америки Джей Ді Венс намагався систематизувати підходи до основних варіантів надання гарантій Україні та озвучив два варіанти дій. Обидва засмутили представників Європи, пише журналіст-міжнародник Володимир Кім у матеріалі «Між статтею 5 і «дикобразом»: Захід шукає «гарантії» безпеки для України».
Перший варіант, пише Кім, передбачав, що Європа та США нададуть Україні гарантії безпеки на кшталт статті 5 Вашингтонського договору. Щоправда це означатиме, що надання військової допомоги Україні кожна країна мусітиме ратифікувати у парламенті. Також в угоді мають бути затверджені сценарії, в яких буде розписано, хто, що та коли надає Україні.
«Це означає, що всі, хто бере на себе таку відповідальність, тим самим зобов’язуються постачати не тільки зброю, а й військову силу. За словами джерела ZN.UA, після цих слів настрій у всіх одразу погіршився, оскільки союзники нині до такого явно не готові», – зазначає автор.
Другий варіант – посилення української армії, до чисельності 350–400 тисяч осіб. При цьому у США відразу категорично заявили, що фінансувати українське військо не будуть. При цьому Венс додав, що Вашингтон готовий продавати зброю європейським державам для України, якщо вони готові це фінансувати.
«Ці слова Венса також засмутили присутніх на зустрічі, які уявили суму витрат», – зауважує журналіст.
Також Венс заявив про необхідність продумати всі можливі сценарії реагування у різних ситуаціях, як от утворення Росією ще якоїсь маріонеткової «республіки», та як реагувати та шукати компроміси в різних кризових ситуаціях у межах обох варіантів гарантій.
«Нині учасники переговорів публічно заявляють, що обговорюють гарантії безпеки на кшталт статті 5 Вашингтонського договору. Цю ідею вперше озвучила італійська прем’єрка Джорджа Мелоні. Але в чому саме полягатимуть ці гарантії? І чому українці мають бути впевнені, що західні уряди, які не готові були відправляти війська до України тоді, коли їхні країни потужно підтримували жертву агресії, зроблять це за рік чи десять років, коли Росія знову нападе на нас?», – пише Кім.
Він додає, що всупереч суспільному уявленню, стаття 5 не передбачає автоматичного вступу у війну союзниківхоча члени НАТО і зобов’язані надати допомогу жертві агресії. Однак допомога не обов’язково має бути військовою.
«Слова про аналог статті 5 більше нагадують маніпуляції фокусника, які відвертають увагу глядачів. Нашу з вами увагу: такими заколисувальними обіцянками Захід не руки Путіну зв’язує, а нам очі замилює. … Іноді для того, щоби сторона «підписалася», достатньо й простого рукостискання, а проігнорувати зобов’язання не завадить і ратифікований усіма парламентами світу документ», – підсумовує аналітик.
Водночач, як пише Politico, заступник міністра оборони США з політики Елбрідж Колбі уже заявив, що Сполучені Штати планують обмежитися мінімальною участю в питаннях гарантій безпеки Україні.