Схема “шлагбаум” в “Енергоатомі” працювала на основі рішення уряду, яким постачальникам заборонили звертатися до суду, якщо компанія не повертає грошей за надані послуги. На цьому й зіграли фігуранти плівок Міндіча: або 15% “відкату”, або вам заплатять в останню чергу і не укладуть нового контракту. Голова НАЗК Віктор Павлущик під час інтерв’ю редакторці відділу внутрішньої політики ZN.UA Інні Ведерніковій пояснив, що нормативною базою відповідного рішення уряду стало рішенні Мінстратегпрому сформувати перелік підприємств-боржників і включення “Енергоатому” до відповідного переліку.
Павлущик наголошує, що накази Мінстратегпрому не є нормативно-правовими актами, які проходять експертизу в НАЗК.
Він додає, що у питанні антикорупційної експертизи законопроєктів на наявність лазівок для організації подібних схем основна проблема полягає у неврахування рекомендацій НАЗК. Хоча частка їх врахування на практиці все ж становить понад 90%, зізнається Павлущик, додаючи, що такий результат досягається злагодженою роботою з Кабміном.
“Ми не аналізуємо кожного документа у парламенті, але беремо до уваги заяви експертів, звернення громадян і громадських організацій, позицію державних органів. Якщо бачимо, що законопроєкт суспільно значущий, проводимо експертизу”, — пояснив він.
Павлущик також прокоментував історію з так званим законом Ігоря Мазепи (№12089), коли НАЗК у висновках проігнорувало обнулення претензій до дерибанників лісів і прибережних смуг та норму про депозит перед позовом. В цій історії надані НАЗК рекомендації були враховані, наголошує він.
“Методологія НАЗК визначає конкретні корупціогенні фактори, і саме їх агентство може оцінювати як за власною ініціативою, так і за зверненням. Натомість переважна частина зауважень громадськості стосувалася політичних чи регуляторних рішень, які мають опрацьовуватися на етапах парламентських погоджень, — пояснив він. — Кожен законопроєкт обов’язково проходить експертизу антикорупційного комітету, тоді як ініціативна експертиза НАЗК є добровільною. Тому відсутність окремих позицій у висновках НАЗК не означає ігнорування проблем, а лише відображає межі повноважень Агентства у сфері антикорупційної експертизи“.
Та Павлущик підтримав вимогу ЄС та Ukraine Facility про те, щоб закріпити як міжнародне зобов’язання обов’язковий висновок НАЗК перед другим читанням того чи іншого законопроєкту, додаючи, що агентство також пропонувало це уряду. А після липневих мітингів під ОП він неодноразово наполягав на обов’язковості погоджувати із НАЗК усі проєкти, що стосуються антикорупційних інституцій. Він переконаний, що це стане запобіжником від політичного чи іншого необґрунтованого втручання у роботу антикору.
“Важливо звертати увагу на рекомендації GRECO (орган Ради Європи з антикорупційного моніторингу — ред.), які передбачають обов’язковість публічних консультацій усіх законопроєктів, а також обмеження застосування скороченої процедури голосування”, — каже голова НАЗК у відповідь на запитання про законопроєкти, які з’являються “під голосування” та не встигають дійти до агентства.
На його думку, регламентувати це може лише ВР.
“Що стосується поправок-сюрпризів перед другим читанням, то навіть якби НАЗК порушувало ці питання публічно, це точно не про розв’язання проблеми. Чи треба вносити зміни до законів, щоб хтось не брав хабарів? Чи треба змінювати закон, щоб хтось не порушував правил дорожнього руху? Тут або дотримуються правил, або ні. А зміни законодавства мають ґрунтуватися на конкретних проблемах, а не бути реактивною відповіддю на окремі ситуації”, — підсумовує він.
А про Міндічгейт детальніше читайте у статтях “Операція «Мідас». Шлях абсолютної влади довжиною в долар” редакторки відділу внутрішньої політики ZN.UA Інни Ведернікової та “Як відреагує суспільство на Міндічгейт: майдани, перевороти, падіння рейтингу” редакторки відділу соціум Алли Котляр.