В Офісі президента України спростували інформацію французького видання Le Monde про нібито готовність Києва погодитися на створення так званої “буферної зони” на Донбасі в межах переговорів зі США.
У команді президента наголошують: інтерпретації Le Monde є некоректними.
Литвин пояснив, що радник голови ОП Михайло Подоляк говорив французькому виданню, не про згоду України, а про те, що теоретично можуть обговорюватися різні моделі безпеки – але все залежить від деталей, механізмів контролю і юридичних гарантій.
Тобто Подоляк зазначив, що будь-яке рішення щодо таких питань може ухвалюватися виключно на найвищому політичному рівні або народом України.
“Чи погодилась Україна, чи не погодилась – може вирішуватися тільки на найвищому політичному рівні чи народом України, вчора президент про це сказав журналістам”, – додав Литвин.
Що написало Le Monde про Донбас і що вчора сказав Зеленський
Нагадаємо, в публікації Le Monde висловлювалися тези про те, що Україна нібито погодилася на умови щодо формування “демілітаризованої зони”, але за умови відводу військ з обох сторін. Мовляв, цю ключову для потенційної мирної угоди поступку зі сторони України також схвалили європейські лідери.
Нагадаємо, що вчора президент України Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами розповів, що почув всі пропозиції американської сторони та фактично через них – російської щодо території Донеччини.
За його словами, ці підходи точно не відповідають інтересам України, однак діалог необхідно продовжувати й шукати адекватні рішення.
Президент пояснив, що йдеться про різні моделі відведення військ – наприклад, симетричне віддалення на 5 чи 10 кілометрів з обох боків, а також про необхідність міжнародного моніторингу, як це відбувається у багатьох конфліктах.
“Рускі” хочуть весь Донбас, але ми, зрозуміло, це не сприймаємо. І американці шукають якийсь формат. Вони обговорювали питання щодо “вільної економічної зони”. Американці називають це так, а “рускі” – демілітаризованою зоною”, – розповів вчора Зеленський.
Українська позиція заключається в тому, щоб “стояти на місцях”, тобто на контактній лінії. Між цими позиціями різними і триває зараз дискусія, і все це ще не визначено.