Буданов очолив ОПУ – тепер він і Зеленський кожен веде власну гру

Буданов очолив ОПУ - тепер він і Зеленський кожен веде власну гру 1 Основним питанням лишається, чи йде Володимир Зеленський на вибори.

Президент Володимир Зеленський не збирався призначати головою свого офісу Кирила Буданова, який до цього очолював Головне управління розвідки Міноборони. Однак після зустрічі президента в Mar-a-Lago з очільником Білого дому Дональдом Трампом саме він зайняв місце Андрія Єрмака в ОПУ, і тепер кожен з них – Зеленський та Буданов – ведуть свою власну гру, пише у статті ««Наступник», або «Нейтралізація»? Навіщо президент призначив Буданова керівником ОПУ» Інна Ведернікова.

«Формально в Буданова третій політичний рейтинг у країні. Проте стверджувати, що в нього були реальні шанси стати першою людиною в державі, все-таки складно… Та Зеленський цей рейтинг бачить. І призначення Буданова до ОПУ можна читати як спробу виконати одразу два завдання. Перше — відірвати його від власної силової бази, від того «кореня», з якого й виростала його політична вага. Друге — збити йому електоральну траєкторію», – пише Ведернікова.

Хоча, за словами авторки, є й інша версія. Дехто вважає, що саме статус голови ОПУ може посилити позиції Буданова.

Та важливим Ведернікова називає те, що Зеленський порушив перші ж домовленості одразу після того, як за Будановим зачинилися двері його кабінету. Йдучи з ГУР останній хотів зберегти вплив у вибудуваній ним «державі в державі». Саме тому Буданов просив Зеленського призначити начальником ГУР свою формальну праву руку Вадима Скібіцького або когось зі своєї команди. Проте президент призначив на цю посаду людину Єрмака Олега Іващенка. Для вже нового очільника ОПУ це означає, що він не зможе домовитися з новим головою ГУР. Адже Іващенко, як зазначає авторка, несумісний зі всім, окрім класичної логіки служби, яку розуміє жорстко. І саме тому його призначення — серйозний удар по можливостях Буданова й по тій системі впливу, яку він вибудовував роками.

«Тобто, призначаючи Буданова й водночас проводячи кадрове рішення з Іващенком, президент не просто «наблизив» конкурента — він одразу вибив його опору. Це вже не союз, а полон», – пише Ведернікова.

Так само можна трактувати і призначення заступником голови ОПУ Сергія Кислиці (він був ключовим контактером Єрмака в МЗС), та анонсоване призначення міністром оборони Михайла Федорова замість Дениса Шмигаля (який разом з Давидом Арахамією та Кирилом Будановим були на чолі внутрішньої фронди проти Єрмака)

За її словами, Зеленський відразу вказав Буданову на його місце, хоча йому й довелося наступити собі на горло втіливши це призначення. Тобто публіці президент дав пряника, а Буданову – батога. 

«Є ще одна ризикована та суперечлива версія: призначення Буданова — це не нейтралізація конкурента, а перевірка наступника. Спроба передати йому не лише електоральний потенціал, а й частину адміністративних, управлінських, міжнародних можливостей», – додає авторка.

Однак, наголошує Ведернікова, ці дві логіки взаємовиключні. І тому залишається питання чи йде Зеленський на вибори. Адже якщо так, то призначення Буданова працює як нейтралізація: посада, що рідко стає трампліном на вибори. Якщо ж ні, тоді ця посада для Буданова може виглядати як шанс. Він отримує переговорний трек, виходить у публічну зону не як військовий, а як державний менеджер і добирає відсутні елементи президентського пазла: досвід, міжнародні контакти, участь у ключових рішеннях. Генерал із державним досвідом — уже геть інший кандидат.

«Якби Зеленський точно йшов на вибори, логічніше було б призначити керівником ОПУ Федорова. Тому є версія, що Зеленський готовий до угоди», – додає авторка.

Тож, як пише Ведернікова, призначення Буданова — ургентний багатошаровий хід Зеленського, який має декілька мотивів. І зараз кожен веде свою гру.

«Зеленський, концентруючись на переговорах, увів у розклад на новому рівні військового Буданова, демонструючи суспільству свою готовність як до перезавантаження влади, так і до продовження війни в разі зриву переговорів. Військовий Буданов, погодившись розділити відповідальність із Зеленським, вбачає у цьому шанс на реальну владу в майбутньому. Хоч і не може не розуміти, що буквально першого ж дня президент обрізав йому крила, підперши своїми людьми в ГУР, МО та ОПУ», – додає авторка.

Однак наразі це лише протостадія процесу — двоїста, неоформлена, залежна від розвитку війни, переговорів, позиції США та Росії. Далі, як вказує Ведернікова, все залежатиме від основного і поки відкритого питання: чи йде Зеленський на вибори.

«Очевидно, що призначення Буданова — це сигнал Зеленського суспільству про те, що він відчуває суспільний запит на зміни. Однак реально ця влада вже не зміниться», – підсумувала Ведернікова.

2 січня Зеленський офіційно призначив Кирила Буданова головою офісу президента. Офіційно він пояснив своє рішення тим, що «зараз Україні потрібно більше зосередженості на питаннях безпеки, розвитку Сил оборони та безпеки України, а також на дипломатичному треку в перемовинах, і офіс президента служитиме виконанню передусім таких завдань нашої держави». Після цього Буданов заявив у соцмережах, що приймає пропозицію президента.