У липні минулого року «Слуга народу» лобіювала законопроєкт №11340 про угоду зі слідством, який розкритикували експерти та антикорупційні організації, адже він дозволяв топкорупціонерам відкупитися від відповідальності. У результаті, до другого читання законопроєкт все ж не дійшов. Що було не так із документом і чому інститут угод треба розвивати, в інтерв’ю ZN.UA розповів очільник САП Олександр Клименко, з яким поговорила Інна Ведернікова.
«При заволодінні коштами часто використовують підприємства, що реєструються на фіктивних осіб. Ці люди стають номінальними директорами, які підписують документи. Хоча вони отримують символічну винагороду в 100 доларів за те, що інші використали їхні дані для реєстрації, але їхні дії підпадають під статтю, яка передбачає від 7 до 12 років позбавлення волі. Звісно, щоб не навантажувати суд величезною кількістю осіб, краще укласти з ними угоди, якщо вони нададуть слідству необхідну інформацію щодо ключових фігурантів справи. Тоді до суду йтимуть лише останні, а не двадцять осіб», – пояснив Клименко.
Він додав, що те ж саме має стосуватися і топкорупціонерів. Тобто при укладенні з ними угоди йдеться про повне визнання провини за інкримінованими злочинами, повне або часткове відшкодування збитків та сприяння слідству. Але при цьому, додав керівник САП, показання обвинувачених, які пішли на угоду, необхідно підтвердити доказами.
За словами Клименка, якщо такі показання будуть просто словами, то Вищий антикорупційний суд не піде на таку угоду. На уточнення, що має бути не або-або, як це минулого року пропонували зробити «слуги» на чолі з Давидом Арахамією, а і те й те, керівник САП відповів «так».
«У законопроєкті пропонувалася геть спрощена процедура, яка, м’яко кажучи, навряд чи сприяла б слідству. Але інститут угод — нормальна світова практика. Залишок справ, які перебувають в Антикорсуді на цей час, постійно зростає. У нас за строками давності вже закриті 26 справ щодо 39 осіб, а під загрозою закриття — 35 проваджень. Якщо ми справи з 15 фігурантами просто направимо до суду, то заблокуємо роботу ВАКС. Суд чітко дотримується процедури і не має такого ресурсу. Щоб зменшити навантаження і пришвидшити розгляд цих справ, потрібно зменшити кількість фігурантів з допомогою угод», – розповів Клименко.
Як приклад він привів справу «Укрбуду». Зокрема, компанія зайшла в проєкт, де, аби отримати земельну ділянку, мали побудувати для школи басейн, але побудували парковку. У провадженні фігурував колишній головний архітектор Києва і представник забудовника.
«Ми слухали справу, вклали ресурс, дійшли фактично до кінця, але її закрили за строками давності. Громада нічого не отримала. Аналогічна ситуація була з Охматдитом. І таких справ багато. Усі справи з декларування закриті за строками давності, тому що процедура слухання у суді та сама, а часу лише три роки. Однак цієї проблеми ніхто не комунікує. Якщо ж укладаєш угоду, то одразу виникають питання», – зазначив Клименко.
Минулого року правоохоронний комітет тихцем затвердив законопроєкт «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо підвищення ефективності укладення угод про визнання винуватості», який дозволяв підозрюваним та обвинуваченим в топкорупції за особливо тяжкі злочини, відшкодувати збитки, заплатити великий штраф і уникнути відповідальності, тобто по суті відкупитись від покарань.
Попри те, що зміна до законодавства про угоду з викривачами є необхідною, вона повністю не відповідала побажанням, які висловлювали антикорупційні органи. Врешті, після дискусій у суспільстві законопроєкт відкликали і у вересня зареєстрували новий. «Що не так із законопроєктом про підвищення ефективності угод зі слідством?» пояснювала у статті Тетяна Безрук.