Звільнення з Збройних Сил України: чому процес може затягуватися та куди звертатися зі скаргами, пояснення юриста.

Військові ЗСУ на Северському напрямку (фото: Getty Images)

Наявність законних підстав для звільнення з лав ЗСУ ще не гарантує швидкого повернення до цивільного життя. Часто військові, які навіть мають “залізні” причини для демобілізації, стикаються з відмовами.

Головне:

• Адміністративний бар’єр: найчастіше звільнення затягується не через відсутність підстав, а через ігнорування та формальне розгляд рапортів командирами.
• Дистанційні суди: оскаржити бездіяльність керівництва можна без відриву від служби – через систему “Електронний суд” або за допомогою адвоката.
• Обов’язкова фіксація: перший крок бійця – офіційна реєстрація рапорту з отриманням вхідного номера для фіксації дати звернення.
• Порушення прав дитини: затягування звільнення батька, який виховує дитину з інвалідністю, є прямим проявом протиправної бездіяльності владних структур.
• Комбінована захист: найефективніше діяти комплексно – паралельно подавати скарги у вищі штаби, позов до суду та звернення до Військового омбудсмена.

Не звільняють з ЗСУ незважаючи на законні підстави: що робити? (інфографіка РБК-Україна)

Чому рапорти на звільнення “зависають” у штабах

Закон України чітко визначає перелік сімейних обставин та медичних показань, які надають право на звільнення зі служби під час воєнного стану. Проте людський фактор на місцях часто перетворює законну процедуру на випробування.

“Так, на практиці бувають випадки, коли військовослужбовець має всі передбачені законом підстави для звільнення з військової служби (зокрема, у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю до 18 років за відсутності інших осіб, які зобов’язані здійснювати догляд), однак процес фактичного звільнення затягується або не відбувається належним чином”, – підтверджує адвокат.

В більшості випадків проблема полягає в специфіці внутрішнього документообігу та небажанні відповідальних осіб приймати рішення.

Частіше за все труднощі виникають не через відсутність правових підстав, а через адміністративні бар’єри: неналежне або формальне розгляд рапортів, відсутність рішень або будь-якої зворотної зв’язку з боку командування, зазначає адвокат.

Тоді рапорт як офіційна форма звернення військового відповідно до правил діловодства ЗСУ підлягає обов’язковому розгляду в установлені терміни, а його ігнорування фактично є проявом бездіяльності.

“Саме тому часто виникає ситуація, коли військовий змушений додатково звертатися зі скаргами у вищестоящі штаби або до суду, оскільки первинне звернення у формі рапорту фактично залишається без розгляду”, – зазначає Тетяна Козян.

Коли йдеться про соціально вразливі категорії, наприклад, про опіку над хворою дитиною, мовчання командира перетворюється з площини дисциплінарного проступку в площину порушення конституційних прав, звертає вона увагу.

Рапорт військовослужбовця – це офіційний документ і форма реалізації його конституційного права на соціальний захист. Непредставлення відповіді на рапорт протягом встановленого законом терміну є класичним проявом адміністративної бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

“Враховуючи, що підставою для звільнення є виховання дитини з інвалідністю, таке ігнорування не лише порушує норми військового діловодства, але й ставить під загрозу право дитини на належний догляд та захист Батьківщини через зміцнення тилу. Повторний розгляд рапорту за рішенням суду – це не просто формальність, а обов’язок командира усунути порушення прав підлеглого та членів його родини”, – зазначає експерт.

Алгоритм боротьби: як подолати людський фактор

Якщо військовий усвідомлює, що його рапорт свідомо ігнорують, залишатися в режимі очікування немає сенсу. Юрист рекомендує запустити багатогранний план захисту.

“Навіть якщо закон прямо передбачає право військового на звільнення, на практиці його реалізація часто ускладнюється через бюрократію, людський фактор, затягування розгляду документів або відсутність належних рішень з боку командування. Тоді доцільно діяти комплексно”, – зазначає спеціаліст.

Вона деталізує: найголовніше – офіційно зареєструвати рапорт з повним пакетом документів і отримати вхідний номер. Якщо відповіді немає або терміни затягуються, фіксуйте цю бездіяльність командування – її можна оскаржити.

Слід використовувати одразу кілька шляхів для звільнення, кажуть адвокати (фото: Getty Images)

Наступним кроком є вихід за межі своєї військової частини для пошуку справедливості.

“Наступним етапом може бути подача скарг у вищий командування, звернення до органів військового управління та контролю. Якщо ці заходи не дають результату, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду для захисту свого права на звільнення та оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень”, – роз’яснює Тетяна Козян.

Суд онлайн і Офіс Військового омбудсмена

Для захисту своїх прав у суді бійцю не обов’язково залишати позиції або місце дислокації. Сучасні інструменти дозволяють вести процес повністю в дистанційному режимі.

Звернутися до суду можна також дистанційно. Наприклад, подати документи через систему “Електронний суд”, надіслати позовні матеріали поштою або вести справи через представника – адвоката.

“На практиці саме електронний формат або адвокатське представництво є найбільш ефективними, оскільки дозволяють не переривати військову службу”, – підкреслює захисниця.

Додатковий інструмент захисту прав – Офіс Військового омбудсмена. Туди можуть звертатися військовослужбовці, резервісти, військовозобов’язані під час зборів, члени добровольчих формувань територіальних громад, особи, залучені до руху спротиву, окремі категорії правоохоронців під час бойових дій, а також їх представники.

“Омбудсман не замінює суд або командування, а виконує функцію додаткового контролю за дотриманням прав. Його ефективність – у можливості оперативного реагування на порушення та сприяння їх усуненню”, – розповідає юрист.

Тільки поєднання всіх наявних юридичних і державних важелів здатне зрушити справу з мертвої точки, вважає вона. Тому найкраще діяти комплексно: подавати рапорти та скарги вищому керівництву, звертатися до суду або до адвоката, а також залучати Офіс Військового омбудсмена.

“Саме сукупне застосування цих механізмів дозволяє подолати ситуації, коли формально право на звільнення існує, але його реалізація фактично блокується на рівні управлінських процедур або бездіяльності посадових осіб”, – підсумовує Тетяна Козян.

Важливо: Цей матеріал має виключно ознайомлювальний характер і не є юридичною консультацією. РБК-Україна не несе відповідальності за дії, вчинені на основі цієї інформації. У разі необхідності в правовій допомозі або тлумаченні законодавства рекомендуємо звертатися до кваліфікованого юриста.