Зима і антифриз для авто – головні міфи
Від цієї ароматної рідини веселого кольору у сучасній машині залежить більше, ніж просто охолодження мотора. Але ми часто не ставимось до антифризу достатньо серйозно, довіряючи помилковим даним.
Найперше, що ми робимо з антифризом неправильно – що не замінюємо його раз на три-п’ять років, як вимагає виробник, а чекаємо нагоди типу великого ремонту, протічки через порваний шланг чи пробитий радіатор. Між тим, стара чи неправильно підібрана охолоджувальна рідина може вивести з ладу весь двигун. Обрати охолоджувальну рідину для заміни чи доливу буде простіше, якщо ви дослухаєтесь до порад професіоналів, які консультували наших авторів.
Перший міф: Червоний антифриз – найкращий. Насправді, колір – то тільки барвник, доданий в антифриз. Рідина з такими ж властивостями може мати будь-який інший колір. Певно, міф про надзвичайні властивості червоного антифризу народився на початку 2000-х разом з фірмовою рідиною від Volkswagen, яку компанія маркує G12. Тож не дивно, що у червоному кольорі сьогодні можна купити і рідини нижчого класу, а то й відверті підробки.
Другий міф. Дешевий антифриз небезпечний тим, що швидше замерзне. Іноді це правда, але справжня загроза в іншому. Через заміну етиленгліколю дешевим гліцерином і спиртом та через економію на ефективних присадках контрафактний антифриз стає причиною перегріву мотора. Але найголовніше, що через нього часто розпочинається критична корозія деталей двигуна, руйнується помпа, засмічуються радіатори, шланги та канали системи охолодження.
Третій міф. Часто “знавці” стверджують що антифризи одного кольору можна змішувати. Власне, робити це ніхто не забороняє, отримана суміш від цього не перетвориться на воду, але… Виробники автохімії не радять змішувати охолоджувальні рідини різних марок, якого кольору вони б не були. Ризик у тому, що підсумковий мікс може суттєво втратити свої властивості, бо є ймовірність конфлікту пакетів присадок, присутніх у двох різних антифризах.
Четвертий міф. Всі антифризи однакові, “з однієї бочки”: заправляй в двигун який тобі по кишені. Аж ніяк. Антифризи різних поколінь і різних типів мають різні пакети захисних присадок; крім того, у продажу достатньо підробок з гліцерином чи діетиленгліколем замість етиленгліколю в якості основи. Та і на фоні просто дешевого високоякісний антифриз із пакетом присадок від відомого виробника – скажімо, BASF чи Arteco – служить на рік-два довше, не втрачаючи властивостей і головне, не викликаючи корозії та інших катастрофічних проблем у моторі.
П’ятий міф. У будь-яку машину незалежно від бренду можна лити перший-ліпший якісний антифриз. Це не так. Автовиробники призначають своїм дітищам охолоджувальну рідину певної рецептури. І головна відмінність – у принципі роботи присадок-інгібіторів, які захищають двигун від корозії. Вони базуються або на мінеральних речовинах (фосфатах, нітратах, боратах, силікатах), або на органіці – карбоксилатах. Застосування антифризу “чужої” рецептури дуже не бажане, адже такий захист не працюватиме як слід, і більше того, буде порушено теплообмін у системі через утворення плівок і нальотів на внутрішніх поверхнях двигуна. Скажімо, якщо у корейських машин інгібітори зазвичай базуються на фосфатах, то у багатьох німецьких – на силікатах, а фосфати під забороною. У свою чергу японські і корейські марки погано переносять антифризи з нітратами.
Коротко
Важливий момент при виборі антифризу – спирайтесь на рекомендації виробника. Адже у магазині вам можуть порадити або те, що є в наявності, або “найкращий червоний”, або те, що “купують всі і не скаржаться”. Розбираючись з маркою та типом охолоджувальної рідини, з’ясуйте також перелік допустимих замінників, бо не можна гарантувати, що потрібний тип виявиться у найближчих до вас магазинах. До питання можна підійти з протилежного боку: шукайте в каталогах виробників автохімії сорт антифризу, який має офіційний допуск (ухвалення) від виробника вашого авто, враховуючи при тому і покоління моделі.