У багатьох українців досі зберігається практика “сірої” зайнятості – коли працівник офіційно не оформлений, а зарплату отримує у конверті. Але в разі звільнення, конфлікту чи невиплати заробітної плати відстояти свої права стає значно складніше.
Що втратить працівник, якщо працює без офіційного оформлення
Праця без трудового договору позбавляє працівника будь-яких соціальних гарантій, передбачених державою.
“Працівник, який погоджується на зарплату “у конверті”, одразу стає соціально незахищеним. У таких випадках немає ні лікарняних, ні відпустки, ні страхового стажу”, – пояснює Даниленко.
До того ж часто працівники навіть не знають, що їх не оформили офіційно – і дізнаються про це лише після звільнення або в разі конфлікту з роботодавцем.
Як діяти: покрокова інструкція для працівника
Перший крок – зафіксувати своє звернення до роботодавця.
“Потрібно направити письмову претензію – рекомендованим листом або особисто зареєструвати у вхідній канцелярії. Обов’язково зберігайте копії документів і докази відправлення, адже вони знадобляться у разі судового спору”, – радить юристка.
Далі можна звертатися до органів контролю:
- Державна служба з питань праці (Держпраці). Саме вона здійснює контроль за неофіційним працевлаштуванням. Звернення можна подати письмово або через онлайн-форму на сайті.
- Державна податкова служба (ДПС). Роботодавець, який платить у конверті, ухиляється від податків. Податкова може провести перевірку і накласти штраф.
“За результатами інспекційних відвідувань Держпраці може скласти припис про усунення порушень. Це не змусить роботодавця оформити працівника, але буде доказом для суду”, – зазначає Даниленко.
Якщо ситуацію не вдається вирішити – звертайтесь до суду
Якщо роботодавець ігнорує звернення і перевірки, слід подавати позов до суду.
“Часто буває достатньо юридично грамотно складеної претензії, щоб вирішити спір до суду. Але якщо цього не сталося – потрібно звертатися до суду з доказами”, – каже юристка.
Суд може:
- визнати факт трудових відносин;
- зобов’язати роботодавця виплатити заробітну плату;
- зобов’язати сплатити єдиний соціальний внесок (ЄСВ);
- внести запис до трудової книжки.
Які докази зібрати
Навіть якщо ви неофіційно працевлаштовані, довести це можливо. Стануть у пригоді:
- листування з керівництвом (пошта, месенджери);
- фото або відео з робочого місця;
- свідчення колег;
- документи, де фігурує ваше ім’я (накази, доручення, графіки тощо).
“Чим більше доказів, тим сильніша ваша позиція в суді. Багато справ працівники програють саме через слабку доказову базу”, – підкреслює Тетяна Даниленко.
Позовна давність: у який строк треба подати до суду
За трудовими спорами діють спеціальні строки:
- 3 місяці – загальний строк з дня, коли працівник дізнався про порушення.
- 1 місяць – у випадку оскарження звільнення.
- 3 місяці – для позову про виплату коштів при звільненні.
“Якщо працівник пропустив строк, адвокат може подати до суду клопотання про його поновлення. Але краще не зволікати”, – зазначає юристка.
Судовий позов: що треба знати
Позов подається до суду за місцем розташування роботодавця. До нього додаються всі докази та копії звернень до органів контролю. Предмет позову – встановлення факту трудових відносин і вимога про виплату заробітної плати.
“У моїй практиці був приклад, коли суд визнав трудові відносини, зобов’язав виплатити заборгованість і внести записи до трудової книжки. Рішення можна знайти у реєстрі судових рішень: справа №810/2593/18”, – навела приклад Даниленко.
Тож, якщо вас неофіційно працевлаштували, важливо не мовчати та не відкладати дії. Спочатку – письмова претензія, потім – звернення до Держпраці та податкової, і в разі відмови – судовий позов.
“Поновлення порушених трудових прав – процес непростий і потребує рішучості. Але якщо роботодавець не виконав закон добровільно, змусити його це зробити зможе лише суд”, – підсумувала Даниленко.