Успенський собор Києво-Печерської лаври – не просто головний храм заповідника, а символ української духовної спадкоємності, відродження і боротьби за свою ідентичність.
За словами Остапенка, за церковним переказом місце для собору вибрала сама Богородиця. Протягом тисячоліття ця святиня була свідком ключових етапів української історії – піднесення, занепаду, руйнування і відродження.
Храм, що постав з руїн
У 1941 році собор був майже повністю знищений – залишилася лише восьма частина споруди. Його відновлення десятиліттями було фактично заборонене радянською владою. Лише з настанням Незалежності, у 2000 році, святиня була відбудована – і це стало потужним символом відродження України.
“Це величезне звершення народу і держави. Рішення про відбудову собору і його втілення всього за два роки – це свідчення того, що Україна як держава відбулася”, – зазначає Остапенко.
Мазепинське бароко замість імперських наративів
Під час відновлення Успенського собору було ухвалено принципове рішення – повернути храму вигляд у стилі XVII-XVIII століть, відомий як “українське козацьке” або “мазепинське” бароко. Цей стиль свідомо знищували в імперські часи, замінюючи на класичний російський церковний живопис із домінуванням “великоросійської” ідеї.
В інтер’єрах нині знову можна побачити розписи та розкішний іконостас, відновлений за історичними зразками, зокрема – за участі гетьмана Івана Скоропадського.
“Це не просто краса. Це повернення до себе, до власної духовної ідентичності, яку намагались стерти”, – наголошує Остапенко.
У 2025 році минає 25 років від часу відбудови собору – і це ювілей не лише храму, а й українського шляху до усвідомлення своїх коренів та сили.