Водневі автомобілі в наш час стоять на вістрі прогресу, але панівних позицій все ще не посіли. Цікаво, що майже півстоліття тому українські вчені створили діючий водневий автомобіль. Чому він не став масовим?
Про автомобілі з Харкова, які працювали на воді, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали музею “Колеса Історії” та patents.google.
Ідея використання водню в ролі пального для транспорту не дає спокою інженерам і хімікам вже багато років. Найпростіший (на перший погляд) спосіб – використати спроможність цього газу горіти з виділенням тепла. Тобто водень може використовуватись на автомобілі так само, як і інші горючі гази – добре відомий усім водіям скраплений пропан-бутан LPG або стиснений природний газ CNG (метан).
Саме цей спосіб використання водню і реалізували науковці харківського Інституту проблем транспорту української Академії наук у 1976 році, коли перевели на водень звичайний “Москвич-412” з штатним 1,5-літровим двигуном.
Як влаштовано автомобіль на воді
Той компактний масовий седан справді заправлявся водою – і свідченням тому є кілька короткометражних документальних роликів, знятих у 1970-ті для науково-популярних телепрограм і кіножурналів. Але технічних подробиць в них мало, що природньо, адже оприлюднювати повні дані про свої перспективні розробки у науковому середовищі не заведено.
Власне воду та машина використовувала не як пальне, а як сировину для отримання пального – газоподібного водню – просто на борту. Такий спосіб зручний своєю компактністю, адже для зберігання готового водню в машині потрібен великий і важкий бак, точніше, балон.
Вода у водневій малолітражці подавалася до реактора, що займав частину багажника. В реакторі з води виділявся водень – який і надходив до карбюратора замість бензину. До речі, щодо бензину: той 412-й зберіг можливість працювати і на ньому, оскільки принципових змін у паливній системі не відбулося.
Водневий реактор у сімейному авто
Важливий момент: коли сьогодні згадують про цей автомобіль на воді, забувають повідомити, що крім води він потребував заправки ще й особливим порошком. Який науковці називають ЕАР (або рос. мовою ЭАВ) – енергоакумулююча речовина. Її разом з водою також заряджали у реактор. Це за її участі відбувалася хімічна реакція, внаслідок якої вода виділяла водень. Про хімічний склад ЕАР харківських розробників в повідомленнях тих років нічого не говориться.
Але спираючись на доступну сьогодні інформацію про водневі реактори, можна припустити, що харків’яни використовували енергоакумулюючу речовину на основі кремнію, алюмінію і можливо, заліза. Насправді саме ЕАР є ключовою технологією для отримання водню просто на борту автівки. Науковці різних країн вже понад півстоліття працюють над складом ЕАР, і цікаво, що один варіантів – використання в якості сировини… зольно-шлакових відходів вугільної промисловості та теплоенергетики.
Чому водневі автомобілі не стали серійними
Той харківський “Москвич”, який на старих кінокадрах бадьоро катався містом та околицями, так і залишився дослідним екземпляром. Достеменна причина невідома, але можна припустити, що просто не було особливого сенсу в переведенні автотранспорту на водень у країні, яка видобувала нафту у кількості 10 млн. барелей на добу. Тим більше що і паливна криза початку 1970-х на той час вже “розсмокталася” – разом з тривогою про перспективи двигунів на викопному паливі.
Між тим, розробка харківського науково-дослідного інституту не була єдиною в тодішній великій країні. У тому ж 1976-м році інший інститут – Науковий автомоторний (НАМІ) почав створення водневого транспорту на основі мікроавтобусу РАФ-22031. І вже кількома роками пізніше декілька дослідних “рафіків” працювали на обслуговуванні оргкомітету Олімпіади-80, виконуючи цілком реальні транспортні функції.
Коротко
Воднева тема не знімається з порядку денного світового автопрому навіть сьогодні, коли дизельні на бензинові авто агресивно витискуються з ринку електромобілями. Щоправда, найшановніші автомобільні концерни бачать водневе майбутнє не так, як харків’яни 1970-х. Тобто не у вигляді ДВЗ з пальним замість бензину, а у паливних елементах, які переробляють закачаний у бак водень в електрику для електроприводу. Але суть та сама: водень – одне з найдешевших і найпоширеніших видів палива на Землі, і просто гріх не використати його на транспорті.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало про п’ять найцікавіших електромобілів з Китаю.