Віталій Марків – як український солдат виборював справедливість в Італії
Віталій Марків – український військовий, який став символом боротьби за справедливість та патріотизму. Його арешт в Італії за звинуваченням у причетності до загибелі журналістів на Донбасі та подальший судовий процес привернули увагу всього світу.
Віталій Марків: історія мужності, боротьби за правду і справедливість
Віталій Марків – це ім’я, яке стало символом незламності, патріотизму та боротьби за справедливість. Його історія – це не лише приклад стійкості окремої людини, а й ілюстрація складних міжнародних відносин, що формуються на тлі війни в Україні. Від арешту та ув’язнення до тріумфального виправдання – шлях Віталія став важливим уроком для української спільноти й усього світу.
Фото: МВС України
Військовий шлях і арешт
Віталій Марків народився у Тернополі, але значну частину свого життя провів в Італії, куди переїхав разом із родиною в юному віці. У 2013 році, коли почалися події Євромайдану, він повернувся до України, аби підтримати демократичні зміни. У 2014 році Марків добровільно вступив до лав Національної гвардії України, де брав участь у бойових діях на Донбасі.
У червні 2017 року Віталій Марків приїхав до Італії, щоб відвідати свою родину. Під час прибуття в аеропорт Болоньї його було затримано італійськими правоохоронцями. Це стало несподіванкою як для нього самого, так і для його родичів, адже до цього не було жодних офіційних повідомлень про відкриття кримінальної справи проти нього.
Марківа звинуватили у причетності до загибелі італійського журналіста Андреа Роккеллі та російського перекладача і правозахисника Андрія Миронова, які загинули у травні 2014 року поблизу Слов’янська, на Донеччині. За версією італійських слідчих, Марків начебто координував мінометний обстріл, який призвів до їхньої смерті. Журналісти перебували в зоні бойових дій, фіксуючи наслідки конфлікту, і потрапили під обстріл, коли перебували в так званій “сірій зоні” – між українськими позиціями та територіями, контрольованими проросійськими силами.
Що відбулося у травні 2014 року
Андреа Роккеллі та Андрій Миронов перебували в районі села Андріївка неподалік Слов’янська, де в той час тривали активні бойові дії. Журналісти прибули на територію на автомобілі таксі разом із французьким фотографом Вільямом Рогелоном, який був поранений, але залишився живим.
Фото: Фахівці проводять акустичні, балістичні та топографічні дослідження в ту саму пору року і на тих самих локаціях, де розгорталися події (МВС України)
За словами Рогелона, група намагалася сховатися в кюветі, коли почався обстріл. Журналіст вказував, що обстріл вівся з позицій української армії. Однак це твердження викликало багато сумнівів, оскільки на той час район був у зоні активних бойових дій, і встановити точне джерело обстрілу було майже неможливо.
Версія слідства в Італії
Італійські слідчі наполягали, що Віталій Марків, який у 2014 році перебував на позиції на горі Карачун поблизу Слов’янська, був причетний до координації обстрілу, у результаті якого загинули журналісти.
Доказів прямої причетності Марківа до обстрілу не було. Він займав позицію на відстані понад 1,5 кілометра від місця події, і його підрозділ не мав у розпорядженні мінометів, які могли б завдати таких ударів.
Роль російської пропаганди у справі Віталія Марківа
У справі Віталія Марківа важливу роль відіграла російська пропаганда, яка активно впливала на формування громадської думки в Італії та інших країнах. Під час судового процесу італійські прокурори використовували аргументи, що часто були схожі на наративи, поширювані російськими медіа. Наприклад, українську армію зображували як хаотичну і некомпетентну, а сам Марків – як частину “незаконних” сил, що діяли в конфлікті. Російські пропагандистські канали постійно представляли ситуацію в Україні як “громадянську війну” і зображували країну як таку, що була “урядована нацистами”.
У італійських ЗМІ була також спроба пов’язати використання українцями націоналістичних символів із неонацистськими рухами. Це погіршило сприйняття Марківа як солдата, і вказувало на підвищення впливу російської пропаганди в країнах Європи.
Обвинувачення та перший вирок
Попри очевидні суперечності у доказах, суд першої інстанції у місті Павія у 2019 році визнав Марківа винним. Йому призначили 24 роки ув’язнення. Суддя аргументував це тим, що Марків, будучи військовослужбовцем, мав усвідомлювати ризики, які несли дії української армії для цивільних осіб у зоні бойових дій.
Фото: МВС України
Цей вирок викликав значне обурення в Україні та серед міжнародної спільноти. Українські офіційні особи назвали процес упередженим і політично мотивованим, наголошуючи, що розслідування мало численні прогалини.
Критика та розслідування
Після вироку численні організації та журналісти почали незалежні розслідування, які виявили:
- Відсутність достовірних доказів. Жодного свідчення, яке б підтверджувало, що Марків координував обстріл або мав доступ до мінометів, не було.
- Складний бойовий контекст. У травні 2014 року Слов’янськ був під контролем проросійських бойовиків, а українські сили лише обороняли свої позиції. Ймовірність того, що обстріл міг бути організований іншою стороною конфлікту, була проігнорована італійським слідством.
- Сумнівні мотиви. Деякі експерти вбачали у справі Марківа спробу дискредитації української армії на міжнародному рівні.
Ці факти стали ключовими аргументами захисту під час апеляційного процесу.
Суд і перший вирок
У липні 2019 року суд міста Павія засудив Віталія до 24 років ув’язнення. Цей вирок викликав значне обурення в Україні, адже звинувачення базувалися на непрямих доказах та суперечливих свідченнях. Прокурори стверджували, що Марків координував артилерійський обстріл, хоча він перебував на відстані понад кілометр від місця події й не мав жодного доступу до управління артилерією.
Українське суспільство, ЗМІ, правозахисники та уряд розцінили цей вирок як політично вмотивований, наголошуючи на непрофесійності розслідування.
Фото: МВС України
Боротьба за справедливість
Випадок Віталія Марківа став предметом міжнародної уваги. Його захист активно працював над доведенням його невинуватості, залучивши до справи провідних юристів, журналістів і військових експертів. Українська сторона наголошувала, що обвинувачення базується на хибному трактуванні фактів і не враховує військового контексту, у якому перебувала Україна в 2014 році.
Значну роль у боротьбі за справедливість відіграли незалежні розслідування журналістів. Зокрема, було доведено, що позиція, на якій перебував Марків, була технічно неспроможною здійснювати обстріли такого типу.
“Ми просимо звернутися вас до колег в Італії з закликом до справедливого всебічного розгляду цієї справи в апеляції і до припинення тиску італійських медіа на суд, щоб рішення було об’єктивним і наш воїн, який захищав Україну, не отримував несправедливого покарання”, – наголосив тогочасний заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.
Фото: МВС України
Виправдання та повернення додому
У листопаді 2020 року апеляційний суд Мілана повністю виправдав Віталія Марківа, визнавши його непричетність до інкримінованого злочину. Судді постановили, що обвинувачення були необґрунтованими, а розслідування справи – упередженим.
Фото: МВС України
Віталія зустрічали в аеропорту, як національного героя, що витримав усі випробування та довів свою невинуватість.
Арсен Аваков, коментуючи рішення апеляційного суду Мілану, зазначив, що Віталій Марків провів в ув’язненні три роки і чотири місяці через несправедливі звинувачення, які, на його думку, були провокацією, що дорого коштувала Україні. Він підкреслив, що ця ситуація забрала три роки життя українського солдата.
Аваков висловив радість від того, що аргументи захисту були почуті і що суд зміг прийняти правильне, на його думку, рішення, адже суд першої інстанції ігнорував очевидні факти – зокрема, що Марків не міг бути причетний до обстрілу. Він також зазначив, що звинувачення базувалися лише на показах французького журналіста, що не було прийнято до уваги в інших судових системах, і висловив задоволення тим, що в Італії все ж є справжня система правосуддя.
“Я радий за систему правосуддя Італії, це дійсно батьківщина демократії”, – сказав колишній міністр внутрішніх справ України (з 2014 по 2021 рік) Арсен Аваков.
Життя після виправдання
Після свого повернення в Україну Віталій Марків продовжив службу в бригаді “Буревій” Національній гвардії України, підтримуючи свої військові обов’язки та служачи прикладом мужності і стійкості для своїх побратимів та всього суспільства. Він також активно бере участь у громадському житті.
Марків часто зустрічається з молоддю, акцентуючи увагу на важливості захисту Батьківщини та громадянських прав, а також ділиться своєю особистою історією, яка стала прикладом боротьби з несправедливістю. Він організовує лекції та семінари, присвячені патріотичному вихованню, і активно бере участь у заходах, спрямованих на підвищення правової грамотності та правозахисної активності.
Крім того, Віталій став героєм документального фільму “Останній солдат”, який був знятий, щоб розповісти про його боротьбу за невинуватість, а також про політичний контекст і вплив російських ЗМІ на судовий процес в Італії. У фільмі детально показано, як справа Марківа стала символом більш широкої боротьби за справедливість і правду.
Фото: Instagram Віталія Марківа (markiv_vitalii_official)
Віталій також став активним учасником різних благодійних заходів, особливо тих, які спрямовані на допомогу ветеранам, постраждалим під час війни на Донбасі, і покращення умов для військових родин.