Виставка у Києві – у центрі столиці показали знакове мистецтво післявоєнної доби – фото

© Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA

У Києві, в Українському домі, відкрилася масштабна виставка “ПроЗорі”. Проєкт присвячений видатним київським художникам другої половини ХХ століття — Федору Тетяничу, Валерію Ламаху, Аді Рибачук, Володимиру Мельніченку та Флоріану Юр’єву. Їхня творчість залишила глибокий слід у візуальній культурі післявоєнного Києва, і тепер уперше в такому масштабі представлена публіці.

На відкритті побував фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.

Центральні фігури київського мистецького простору

Кожен із п’яти митців, роботи яких експонуються на виставці, створив унікальну філософську і мистецьку систему. Зокрема, Валерій Ламах працював над концептуальним проєктом під назвою “Книга схем”, де синтезував ідеї з історії, філософії, теології та мистецтва. Ада Рибачук та Володимир Мельніченко розробили глибоко гуманістичну філософію, яка торкалася питань колективної пам’яті, травми й сенсу людського життя.

Василь Артюшенко, ZN.UA

Флоріан Юр’єв, у свою чергу, поєднав музику, поезію та колір у власному авторському вченні про “музику кольору”, а Федір Тетянич запропонував утопічну концепцію “Фрипульї”, у якій людина й Всесвіт мислилися як єдине неподільне ціле.

Обличчя Києва у мозаїках і бетоні

Серед найвідоміших об’єктів, які належать авторству цих художників, — легендарна “Літаюча тарілка” на Либідській площі, мозаїчні панно річкового порту, Центрального автовокзалу, а також мистецькі елементи аеропорту «Бориспіль» і станцій швидкісного трамвая. Ці роботи стали візуальними маркерами доби, закарбувавши в камені, склі та фарбі дух часу.

Проте навіть після падіння ідеологічного тиску, багато з цих об’єктів залишалися під загрозою знищення — вже з прагматичних міркувань. У 1990-х було втрачено більшість монументальних творів Тетянича і частину робіт Ламаха. Сьогодні ж під загрозою опиняється й сама «Літаюча тарілка» — об’єкт, який став символом архітектурної футуристики Києва.

Василь Артюшенко, ZN.UA

Мистецтво, яке говорить крізь час

Виставка “ПроЗорі” об’єднала понад дві сотні експонатів, серед яких — живопис, графіка, скульптура, архівні документи, фото та особисті спогади. Частина робіт виставлена вперше: зокрема, це маловідомі сторінки “Книги схем” Валерія Ламаха та серія естампів “Хіросіма” від Ади Рибачук і Володимира Мельніченка.

Василь Артюшенко, ZN.UA

Особливу атмосферу експозиції створюють мультимедійні інструменти — мапінг, анімація, звукові інсталяції. Завдяки цим технологіям відвідувачі мають змогу зануритися в простір, де мистецтво буквально оживає, створюючи повноцінний імерсивний досвід.

Незалежне мистецтво під прицілом

У своїх творчих пошуках митці прагнули незалежності від офіційної ідеології, шукаючи нові форми вираження — не лише естетичні, але й світоглядні. Така позиція часто викликала пильну увагу з боку влади. Чимало робіт ставали об’єктами цензури, а іноді — і репресій. Їхній мистецький спротив формувався у непростих умовах, що лише підсилює цінність їхньої спадщини сьогодні.

Нагадаємо, що в Києві триває ще одна вагома мистецька подія — у просторі MacPaw Space відкрито документальну фотовиставку “Останній рік”, яка знайомить глядачів із роботами знаних українських фотографів Влади та Костянтина Ліберових. Експозиція присвячена життю на фронті та у прифронтових регіонах у 2024–2025 роках. Виставка триватиме до 25 травня. У межах проєкту також проходить благодійний аукціон, на якому представлено фотографії з підписами високопосадовців, зокрема голови СБУ Василя Малюка та очільника ГУР Кирила Буданова.

Джерело