Вистава Троянство – у театрі Франка переосмислили Енеїду Котляревського – фото

© Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews

У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Троянство» за текстом Максима Курочкіна у постановці режисера Давида Петросяна. У виставі задіяні, зокрема, ветерани російсько-української війни, повідомляє фотокореспондент reNews Василь Артюшенко.

Постановка побудована навколо історії сценариста, який працює над адаптацією «Енеїди». Дія розгортається у період до повномасштабного вторгнення. У процесі роботи автор відходить від традиційного сюжету та відмовляється від центральної ролі Енея. Натомість він намагається зосередитися на персонажах, які не були представлені у класичних текстах Вергілія та Івана Котляревського. Такий підхід викликає застереження у команди, яка працює над проєктом, і поступово матеріал змінюється у бік звичного формату народного бурлеску.

Василь Артюшенко, reNews

У межах сюжету головний герой опиняється перед вибором між власним баченням і очікуваннями замовників. Завершити роботу він не встигає. Після подій, що змінюють суспільне життя, він сам стає частиною досвіду, який раніше намагався осмислити, і переходить у категорію тих, чиї історії залишаються поза публічним наративом.

Василь Артюшенко, reNews

Вистава порушує питання співіснування різних типів досвіду — воєнного, повсякденного та сформованого культурною традицією. У центрі — напруження між реальністю та уявленнями про героїв, що сформувалися під впливом античного епосу та козацького фольклору. Окрему увагу приділено темі героїзації та використанню патетики у культурному середовищі, а також відсутності усталених інструментів для аналізу цих явищ у сучасному контексті.

Василь Артюшенко, reNews

Після прем’єрних показів вистава стала предметом обговорення у професійному середовищі. Театральна продюсерка Крістіна Кісєльовайте заявила про подібність «Троянства» до постановки «Хроніки Марса», прем’єра якої відбулася у 2024 році в Базельському театрі. За її словами, йдеться, зокрема, про використання технології хромакею.

Скріншот

У подальшому вона також вказала, що вважає подібність сценічних рішень ознакою відсутності оригінальності, зокрема звернувши увагу на збіг у візуальних підходах.

У відповідь Давид Петросян заявив, що подібні збіги варто розглядати в ширшому контексті розвитку театру. За його словами, сценічні рішення формуються під впливом різних чинників, включно з переглядом робіт інших режисерів, цитуванням та інтерпретаціями.

«Коли ми говоримо про меншовартість саме українців, які ніби нічого без Європи придумати не можемо і не здатні то варто проговорити це питання в контексті світового театру, який поза контекстом нашого театру існує в площині власного задуму, який не застрахований від схожих візуальних рішень та навіть схожих по задуму сценічної мови», — написав режисер.

Він додав, що театральна мова формується через пошук виражальних засобів і може включати елементи запозичення або переосмислення. Як приклад він навів власну постановку «Кассандра» за твором Леся Українка, де використано сценографічний елемент драбини. Після прем’єри цієї роботи, за його словами, подібні рішення з’являлися і в інших виставах.

Також режисер зазначив, що подібні питання можна поставити до будь-якої постановки, оскільки багато ідей у театрі виникають паралельно в різних середовищах.

«Тому можна сказати, що не я підсидів марсіан з іншої вистави, а це всі режисери, використовуючи цей хід, роблять омаж до кіно і хромакею», — підсумував він.

Раніше reNews повідомляло, що у театрі імені Івана Франка представили мистецький проєкт «Енеїда. Візуальна історія легендарної поеми». Куратором експозиції став засновник артцентру «Я Галерея» у Львові та Києві, музикант Павло Гудімов.