Ізраїльський історик та автор популярних книг Sapiens і Nexus Ювал Ной Харарі поділився в інтервʼю для The Ezra Klein Show трьома книжковими порадами. У його списку опинилися твори, що стосуються витоків штучного інтелекту, природи політики та механізмів соціального контролю.
Першою порадою стала книга MANIAC чилійського автора Бенхаміна Лабатута. За словами Харарі, це художня біографія вченого Джона фон Неймана, яка водночас є “глибоким дослідженням витоків революції в галузі штучного інтелекту та її можливих наслідків”.
Другою рекомендацією стали роботи нідерландського приматолога Франса де Вааля. Особливо Харарі виділив книгу “Політика шимпанзе” (Chimpanzee Politics: Power and Sex among Apes), яка значно вплинула на його розуміння не лише поведінки приматів, але й людської політики. Харарі підкреслив, що основна ідея книги полягає в тому, що політика не зводиться лише до сили та домінування.
“Якщо ви вважаєте, що можете стати альфа-самцем у групі шимпанзе, просто ходячи та бʼючи всіх, ви не проживете довго, щоб навчитися на своїх помилках”, — зазначив Харарі.
Третьою рекомендацією стала антиутопія “Який чудесний світ новий!” британського автора Олдоса Гакслі. Харарі охарактеризував її як “можливо, найкращу наукову фантастику ХХ століття” та “найпророчіший” твір свого часу.
Історик звернув увагу, що Гакслі написав цю книгу в 1930-х роках, коли світ спостерігав підйом тоталітарних режимів. На відміну від багатьох своїх сучасників, автор зосередився не лише на загрозі насильства та репресій, а й на механізмах контролю через задоволення та споживання.
“Він передбачив, що, можливо, найефективніший і навіть найнебезпечніший спосіб контролювати людей — це не лише груба сила, страх і терор, як у романі Джорджа Орвелла “1984”. Якщо ви працюєте з принципом задоволення, а також з людською жадібністю та бажаннями, ви можете досягти більшого, ніж просто намагаючись придушувати людей і постійно тероризувати їх”, — підсумував Харарі.
У подкасті The Ezra Klein Show Харарі також розмірковував про штучний інтелект. Він застеріг, що основна небезпека ШІ полягає в його здатності маніпулювати людськими емоціями та формувати психологічну прив’язаність. За словами історика, розробники цифрових платформ поступово переходять від боротьби за увагу користувачів до створення ілюзії особистої близькості та стосунків з чат-ботами.