Юлія Жовтяк зі Служби зайнятості в інтерв’ю РБК-Україна про ринок праці і брак кадрів

Директорка Служби зайнятості Юлія Жовтяк (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Як змінився ринок праці у 2025 році, де найбільший дефіцит кадрів, кому готові платити 100 тисяч гривень на місяць, та яку підтримку пропонує безробітним Державна служба зайнятості, – в інтерв’ю РБК-Україна.

Головне:

• Робота в Україні: які тенденції на ринку праці у 2025 році
• Безробіття під час війни: кого шукають роботодавці і де найбільше вакансій
• Не тільки виплати по безробіттю. Що пропонує українцям Служба зайнятості
• Заробіток українців: хто отримує мінімалку, а кому готові платити 100 тисяч
• Відтік кадрів, “тіньовий” ринок і робочі мігранти: що чекає Україну

Ринок праці в Україні навчився виживати навіть у найважчі часи. Попри відтік кадрів за кордон на початку вторгнення бізнес пристосовується до нових умов, люди навіть у віці 60+ готові змінювати професії, а жінки йдуть у сфери, які ще вчора вважалися чоловічим.

Водночас Служба зайнятості шукає нові способи, як підтримати тих, хто залишився без роботи, надати не лише фінансову підтримку, а допомогти знайти свій вектор у професійному житті.

РБК-Україна розпитало директорку Державної служби зайнятості Юлію Жовтяк про тенденції на ринку праці, “кадровий голод” і майбутнє служби.

Робота в Україні 2025: що відбувається на ринку праці під час війни

– Що зараз відбувається на ринку праці? Які тенденції з’явились у 2025 році?

– Зараз зберігаються тенденції 2022-24-х років. Приблизно така ж сама кількість людей звертається до Служби зайнятості – з початку цього року вже 520 тисяч українців отримали наші послуги. Забезпечено зайнятістю 300 тисяч через працевлаштування та інші наші активні програми. 80 тисяч людей пройшли навчання, майже 10 тисяч отримали гранти на створення та розвиток власної справи. Тобто 75% всіх, хто звернувся до ДСЗ, отримали реальну підтримку.

Також зараз плюс-мінус такий же показник вакансій, як і у попередні роки – на єдиному порталі вакансії понад 240 тисяч пропозицій роботи.

До повномасштабного вторгнення у нас були часи роботодавця, зараз – час працівників. Якщо раніше бізнес розміщував вакансії і було по 40 відгуків на одну пропозицію, то тепер один-два – і це вважається добре.

Юлія Жовтяк: “Великий фокус нашої уваги – побудова ветеранської політики в сфері зайнятості” (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Зі змін я бачу збільшення звернень від ветеранів і ветеранок та зменшення від внутрішньо переміщених громадян. З початку повномасштабного вторгнення до нас звернулись майже 40 тисяч ветеранів.

Із них 10 тисяч ми уже працевлаштували, ще 10 тисяч – пройшли навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, а понад 2 тисячі – отримали гранти на власну справу. Тобто реальну допомогу отримали близько 60% ветеранів.

Великий фокус нашої уваги – побудова ветеранської політики в сфері зайнятості. Ми активно співпрацюємо з патронатними службами бригад, громадським сектором. Наприклад, за останній місяць завдяки співпраці з “Азовом” та індивідуальному супроводу ветеранів вже сім людей пройшли наші скринінги і їх направили на навчання. Серед них – хлопці, які повернулися з полону.

Також працюємо над побудовою системи переходу від військової служби до цивільного професійного життя та координацією між фахівцем із супроводу від Мінветеранів та кар’єрним радником Служби зайнятості.

Ще суттєва зміна під час повномасштабного вторгнення – переформатування політики зайнятості: від виплат до створення екосистеми підтримки та можливостей для людей і роботодавців. Ми місток між роботодавцями, яким потрібні кадри, та людиною, яка шукає роботу або шанс реалізувати себе.

– Серед змін ви назвали зменшення кількості звернень від ВПО. Чи є пояснення, чому так?

– Хоча ситуація залишається різною в кожному конкретному випадку, але загалом потреба у базовій допомозі серед внутрішньо переміщених людей зменшилася порівняно з 2022 роком. За три роки повномасштабної війни до нас звернулось майже 270 тисяч ВПО і кожен другий з них отримав роботу, решта – пройшли навчання, отримали гранти або були залучені до тимчасових робіт в рамках проекту “Армія відновлення”.

Безумовно, людям, які, на жаль, вимушено покинули домівки, потрібен час, аби адаптуватися. Більшість внутрішньо переміщених людей із Луганської та Донецької областей працювали у металургії, у видобувній галузі. Наприклад, вони перебираються на захід України, а там лише декілька діючих шахт, зокрема, на Львівщині. Відповідно доводиться переорієнтуватись, шукати можливості в інших сферах або люди також обирають варіант започаткування власної справи.

У нас багато історій, коли люди, вимушено переїхали з Енергодара, Маріуполя чи інших тимчасово окупованих територій, починають свій бізнес наново. У них величезна мотивація до відновлення обсягів виробництва. І це надихає. І вони це роблять, відроджують і масштабуються.

Основна місія нашої служби – допомогти кожному українцю знайти бажану роботу, а роботодавцям – допомогти знайти потрібних їм людей. Маємо якісно виконати свою роботу, щоб вони зустрілись. А для цього нам треба підготувати людину до співбесід і до нового роботодавця.

Для роботодавців ми — партнери. Служба зайнятості не лише підбирає кадри, а й консультує, допомагає закривати вакансії, підтримує бізнес у програмах працевлаштування, надає компенсації, особливо коли йдеться про молодь, ветеранів і ветеранок, людей з інвалідністю чи внутрішньо переміщених осіб.

І, безумовно, роботодавці мають дбати і про ментальне здоров’я працівників, бо хороша атмосфера в колективі – це теж дуже важливо. Звісно, не завжди нам вдається одразу знайти підготовленого робітника, компанії готові чекати, поки ми перенавчимо людину або допоможемо адаптуватися до нової спеціальності. Крім того, разом з бізнесом працюємо за дуальною формою навчання, тобто коли людина вчиться прямо на виробництві.

Майже 16 тисяч підприємців протягом 3 років отримали гранти на власну справу на суму 8 млрд гривень (інфографіка: Служба зайнятості)

Безробіття в Україні: кого шукають роботодавці й де найбільше вакансій

– Який зараз рівень безробіття в Україні і де в регіонах найбільше вакансій, а де – обмаль?

– З 2022 року Держстат не оприлюднює дані щодо рівня безробіття населення. Водночас ми оперуємо своїми цифрами. За даними на 1 жовтня, за допомогою Державної служби зайнятості 143 тисячі людей шукали роботу, із них 93 тисячі – мали статус безробітного. Разом із тим на нашому Єдиному порталі вакансій, який об’єднує пропозиції роботи і інших учасників ринку, зараз розміщено майже 240 тисяч вакансій. Це для порівняння попиту і пропозиції.

Звісно, найлегше знайти роботу у великих містах і їхніх сателітах. Насамперед це Київ, Київська, Львівська області. Але тут і найвищий дефіцит кадрів. Наприклад, у столиці на майже 4 тисячі шукачів роботи на понад 70 тисяч вакансій, на Львівщині 8 тисяч на 25 тисяч пропозицій.

Найважче, з об’єктивних причин, на прифронтових територіях. У Донецькій області чисельність шукачів роботи перевищує кількість вакансій вдесятеро, у Херсонській – втричі, у Миколаївській – вдвічі.

– А які професії найбільше в попиті зараз?

– Ядро потреб – робітничі професії. Так було і до повномасштабного вторгнення. Найгостріший дефіцит – у виробництві, логістиці, будівництві, агросекторі, роздрібній торгівлі, освіті, переробній промисловості, а також сервісі та медичній сфері на середніх медпосадах.

Значна частка усіх вакансій зосереджена в умовній двадцятці наймасовіших професій – продавець, адміністратор, кухар, охоронець, бариста, швачка, торговий представник, пекар, бухгалтер, інженер, лікар, механік, електрик, вчитель, вантажник тощо.

– Якій категорії населення найпростіше знайти роботу? І чи є вакансії для пенсіонерів?

– Наше опитування серед 55 тисяч роботодавців, де працюють понад 4 млн людей, показало, що труднощі з пошуком роботи виникають у внутрішньо переміщених людей. Пояснюють це частою зміною місця проживання і низькою мотивацією. Також у ветеранів – через відсутність необхідної профкваліфікації та необхідністю адаптації, у людей з інвалідністю – через потребу в особливих умовах праці, а у людей віком 60+ – через низьку мотивацію до опанування сучасних технологій.

Людині старшого віку складніше працевлаштуватися, так завжди було. Хоча опитування показало, що роботодавці готові забезпечувати їх робочими місцями. І більше того, зараз понад 13% працівників серед усіх працюючих в Україні або понад 550 тисяч – це люди віком 60+.

Юлія Жовтяк: “Найпростіше знайти роботу висококваліфікованим працівникам із відповідною зарплатою. Але їх якраз і дефіцит” (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

До речі, маємо успішну історію із Запоріжжя. Якось я дізналась про 62-річного чоловіка-переселенця із тимчасово окупованої Пологівської громади, який і пенсії не мав, бо не вистачало страхового стажу, і доходу, бо не міг знайти роботу. Врешті працевлаштувався охоронцем на автостоянку, але неофіційно.

Я наполягла, щоб він звернувся у Службу зайнятості і наші колеги його працевлаштували у Запорізький академічний обласний музично-драматичний театр слюсарем-сантехніком. Він виявився майстром на всі руки – на відкриття театрального сезону у День міста він сам сконструював троянського коня для декорацій. За унікальні вміння його дуже цінують в театрі, а він – полюбив нову роботу, бо може там реалізуватись.

У цій історії є якраз те, чого ми прагнемо: Служба зайнятості визначила здібності чоловіка, офіційно працевлаштувала, він почав отримувати соціальні гарантії і здобувати страховий стаж, який йому буде необхідний за декілька років для призначення пенсії, а ще – знайшов роботу дійсно до душі.

Тому насправді вакансії для людей пенсійного віку є, просто треба правильно комунікувати з людьми, щоб виявити їхні здібності. З початку року ми працевлаштували 18 тисяч людей у віці 60+. Найбільше – у Києві, на Дніпропетровщині та Львівщині.

Якщо говорити загалом по структурі отримувачів послуг, то молодь становить 25% від усіх шукачів роботи. З початку року майже 130 тисяч людей віком до 35 років

зареєструвались у нас і понад 60 тисяч уже працевлаштовані. Люди 35-55 років становлять до 30%, а старше 55-ти – 18%. Найпростіше знайти роботу висококваліфікованим працівникам із відповідною зарплатою. Але їх якраз і дефіцит.

Виплати і навчання: що пропонує українцям Служба зайнятості

– Що треба зробити людині, щоб отримати допомогу по безробіттю від Служби зайнятості?

– Можна подати онлайн-заявку на отримання допомоги по безробіттю через державний портал “Дія” або через мобільний застосунок Служби зайнятості. Другий варіант – безпосередньо прийти у центр зайнятості для реєстрації.

Допомогу по безробіттю під час воєнного стану надають протягом 3 місяців, а для людей передпенсійного віку – протягом року. Мінімальна сума допомоги для застрахованих осіб складає 3,6 тисячі гривень, максимальна – 8 тисяч.

Тобто людина приходить до нас, реєструється, отримує статус безробітного і починає отримувати виплати. Паралельно наш кар’єрний радник розпочинає роботу з нею – відповідно до її потреб та запитів, щоб знайти відповідного роботодавця або запропонувати навчання. Важливо, що ми під час виплат не просто виплачуємо фінансову допомогу, а допомагаємо людині якнайшвидше знайти нову роботу, свій новий шлях.

Так, є люди, які приходять зі своїми резюме і вже підготовлені до співбесіди. Але є категорія, яким треба допомогти із цим. Ми ставимо за мету так проводити роботу кар’єрного радника, щоб 70-80% людей, яких направляємо від Служби зайнятості до роботодавця, працевлаштовувались. Але щоб відбувся “метч”, маємо чітко розуміти, що потрібно роботодавцю, кого він готовий взяти, які особливості вакансії. І маємо також відпрацювати з людиною: вона повинна чітко розуміти, до якого роботодавця йде і яку роботу виконуватиме.

– Ви згадали про програми професійного зростання, навчання, перекваліфікації. Що саме пропонуєте українцям?

– У нас є декілька програм. Перша – це сертифікат на навчання для зареєстрованих безробітних. Якщо у роботодавця є потреба в тих чи інших спеціалістах, ми направляємо людину на навчання з подальшим працевлаштуванням. Під час навчання також можемо сплачувати людям за проїзд і проживання. Виплата дорівнює 10 прожитковим мінімумам.

Особливу увагу приділяємо навчанню ветеранів і ветеранок без обмежень. У нас в системі Служби зайнятості діє 8 центрів професійно-технічної освіти, які займаються навчанням дорослого населення за понад 100 професіями та більш як 460 освітніми програмами. Навчатись можна у профтеху або одразу у роботодавця.

Різниця із класичним профтехом у тому, що ми навчаємо за короткотерміновими програмами, бо люди вже мають первинну освіту. За 3-4 місяці можемо навчити швачку, за 5-6 – кухаря. Крім того, можемо змінювати терміни навчання під замовлення роботодавця за освітніми програмами.

Часто буває, що роботодавцю потрібна швачка, але не з повною кваліфікацією, а щоб спеціалізувалась на одній виробничій лінії. Під таких роботодавців розробляємо окремі освітні програми, які тривають два тижні – місяць. У наших центрах ветерани опановують фах, перенавчаються, підвищують кваліфікацію безплатно, обираючи будь-яку з освітніх програм або спеціальностей.

Наступна програма – навчання жінок на умовно “чоловічі” професії. Вона експериментальна, стартувала цього року, але ми вже бачимо результат – змінюється парадигма і приходить розуміння, що жінка насправді може бути і комбайнеркою, і трактористкою.

Мобілізація справді змінила ринок праці: багато чоловіків пішли на військову службу, і роботодавцям довелося шукати нові шляхи для укомплектування вакансій. Якщо раніше серед безробітних жінки складали 55%, то сьогодні їхня частка зросла майже до 80%.

Зараз у нас в топі з працевлаштування жінок на посади верстатниць деревообробних верстатів, машиністок помпових установок, водійок. Щодо експериментального проекту, то ми опитали роботодавців, на що є попит і на які умовно “чоловічі” професії вони готові брати жінок. На основі цього сформована 31 робітнича спеціальність. Роботодавець подає заявку і ми навчаємо жінку за конкретним напрямком. Вже надійшло понад 450 заяв від бізнесу на навчання майже 900 жінок, третина з них – вже працевлаштовані.

Перевага програми – на ній можуть навчатись жінки без освіти, бо за іншими програмами вона необхідна. Тут в лідерах серед спеціальностей, крім верстатниць, ще операторки котелень, трактористки.

І ще одна наша програма – “Ваучер на навчання”. Вона діяла і до 2022-го, але нею могли скористатись тільки люди 45+, які мають 15 років страхового стажу і які не були безробітними. Це світовий досвід для того, щоб люди у цьому віці підвищували кваліфікацію, отримували сучасні знання і залишались конкурентоздатними на ринку праці.

Після початку повномасштабного вторгнення до категорії 45+ ми додали ветеранів і ветеранок, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених громадян, людей звільнених з полону, як військових, так і цивільних, а також українців, які отримали поранення внаслідок збройної агресії РФ. Тепер незалежно від віку вони можуть отримати ваучер.

У нас дуже виросли показники: до 2022-го ми на всю країну видавали 1 тисячу ваучерів на рік, зараз вже 25 тисяч, торік було 23 тисячі. З них переважна більшість – людям за 45 років, їх спочатку року навчалося майже 17 тисяч, на другому місці ВПО – понад 5 тисяч, далі – люди з інвалідністю і ветерани – 1,5 тисячі та понад 800 людей інших категорій.

Люди з ваучером можуть вибрати одну із 156 спеціальностей. У програмі беруть участь понад тисячу навчальних закладів по всій Україні. Навчання триває до півтора року, залежно від спеціальності, потім людина отримує диплом або сертифікат державного зразка. Програмою можуть скористатись також і ті, хто працює.

Ваучер на навчання (інфографіка: Служба зайнятості)

– Наскільки це рентабельно? Умовно, чи люди не здобувають нові професії про всяк випадок і потім не йдуть працювати в цю сферу?

– До 80% людей, які пройшли профнавчання, працевлаштовуються. До речі, європейський досвід – це 60% працевлаштування.

З ваучерами трохи інша ситуація, бо на час отримання ваучера людина може працювати. Але ефективність цієї програми вимірюється не тільки в статистиці працевлаштованих.

Ми опитали 17 тисяч українців, які пройшли навчання у 2023-2024 роках, до 30% – знайшли роботу ті, хто її не мав. У понад 40% – підвищилася самооцінка та емоційний стан, чверть – реалізували себе в професійному житті. Ще у 10% слухачів – відбулося кар’єрне зростання, у 8% – підвищення зарплати, ще частина – стали підприємцями.

Дуже важливий аспект ваучера і взагалі навчання, що він є стимулом залишитись в Україні, відволіктись від тривог, отримати нове середовище спілкування. Я особисто знаю таких людей.

Ми всі розуміємо, наскільки важливий людський капітал і, власне, ваучер допомагає його втримати в Україні, а ще – покращити емоційний стан людей.

Ми, як дружня Служба зайнятості, а саме так себе позиціонуємо, маємо подбати, щоб дійсно був роботодавець, до якого ми можемо працевлаштувати конкретну людину. Іноді компанії готові чекати 3-4 місяці, поки ми навчатимемо майбутнього працівника.

Заробіток українців: хто отримує мінімалку, а кому готові платити 100 тисяч

– Яка зараз середня зарплата в Україні і хто може заробляти 100 тисяч на місяць?

– Середня зарплата у вакансіях на Єдиному порталі складає 23 тисяч гривень, це на 2 тисячі більше, ніж торік. Високі заробітки у Силах безпеки та оборони, це виправдано і зрозуміло. Також в ІТ, у сфері нерухомості, зв’язку, автобізнесі, HR, страхуванні.

До 100 тисяч і вище можуть заробляти інженери – програмісти, фахівці з розробки та тестування програмного забезпечення, водії, далекобійники, машиністи крану, менеджери різної кваліфікації, автоелектріки-діагности – 80-90 тисяч гривень, автослюсарі, рихтувальники – від 80 тисяч гривень.

Звичайно, без досвіду знайти роботу на 80 тисяч гривень складно, але якщо гарно себе проявити, роботодавець не захоче втрачати такі кадри. Ми спостерігаємо таку тенденцію, що роботодавці готові частково поступатися вимогами до вакансії, враховуючи обмежену кількість претендентів. Наприклад, переглядати графік роботи, умови праці, пропонують соцпакет, страхування.

– А кому в Україні платять найменше?

– Найчастіше отримують мінімальну зарплату на посадах, які не потребують високої кваліфікації та спеціальних навичок. Такий рівень оплати характерний для професій, де основні функції можуть виконувати практично будь-які працівники, де не потрібна кваліфікація.

Юлія Жовтяк: “Наші програми працюють і на людину, і на роботодавця” (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Відтік кадрів, “тіньовий” ринок і робочі мігранти: що чекає Україну

– Чи відчуваєте відтік молоді з України, зокрема після того, як дозволи 18-22-річним чоловікам виїжджати за кордон?

– За даними Служби зайнятості, ми цього не відчуваємо. До цього дозволу у нас на обліку було приблизно 7,6 тисячі молодих людей до 22 років, зараз їх 6,5 тисячі. Однак це зменшення не можна напряму пов’язувати з дозволом на виїзд за кордон. З досвіду, йдеться про загальні тенденції на ринку праці, зокрема зростання зайнятості в окремих галузях і початком освітнього процесу.

Водночас молоді у цьому віці на ринку праці небагато, 6-8% від загальної кількості шукачів роботи.

– Як Україна збирається закривати кадрові питання? Чи дійсно плануєте залучати мігрантів з Кавказу, Азії?

– Залучення іноземців в Україну було і до повномасштабного вторгнення. Ми видавали по 16-20 тисяч дозволів на рік на працевлаштування іноземців. Безумовно, в сьогоднішніх реаліях дефіциту кадрів – це невелика кількість.

Водночас опитування показало, що 15% роботодавців готові брати на роботу іноземців. По секторах це – переробна промисловість, будівництво.

Ситуація дійсно складна через мобілізацію. Але, ймовірно, ринок себе регулюватиме.

У нас був приклад на меблевому підприємстві у Закарпатті, коли вони заявили, що беруть 160 людей з Бангладешу. Ми почали працювати з цією компанію і вже потрохи закриваємо їхню потребу – працевлаштовуємо ВПО. Роботодавець надає житло і соціальний пакет, в тому числі харчування, і до нього вже переїхали 10 людей із Донеччини. Власник побудував невеличкі будиночки для робітників і дозволив там жити з родинами.

На зустрічах із бізнесом я завжди кажу – запропонуйте нормальні умови і люди до вас прийдуть. Якщо немає таких будинків, розгляньте можливість сплати 50% оренди житла. Розумію, що всім зараз важко, але роботодавці мають підходити індивідуально до таких речей. У нас є чотири приклади у Дніпропетровській області, коли компанії запропонували гідну зарплату і часткову компенсацію за оренду, і ми знайшли їм 100 електрогазозварників, які переїхали із Запоріжжя і Донеччини.

Ще у нас є компенсаційні програми – ми відшкодовуємо роботодавцю витрати за облаштування робочого місця для людини із інвалідністю – 120 тисяч гривень для 1 групи і 80 тисяч гривень – для 2 групи. Роботодавець, який працевлаштовує внутрішньо переміщених людей, отримує компенсацію витрат на оплату праці по 8 тисяч гривень протягом 3 місяців. Якщо людина має інвалідність, то виплати тривають 6 місяців. Такі програми працюють і на людину, і на роботодавця.

Роботодавцям компенсують витрати на облаштування робочого місця людям з інвалідністю (інфографіка: Служба зайнятості)

– Як плануєте боротися з неофіційним працевлаштуванням? Чи є дані, скільки людей у “тіні” на ринку праці?

– Зараз контроль за врегулюванням цього питанням лежить на Держпраці. Але “тіньова зарплата” досі є викликом для нас.

Чому офіційне працевлаштування є важливим? Це і соціальний пакет у вигляді лікарняних, виплати при нещасних випадках на виробництві, допомога при безробітті, можливість безплатно навчатись за нашими програмами, плюс набуття страхового стажу для призначення пенсії за віком. Якщо ж людина працює неофіційно, це все втрачається.

Робота “не по закону” шкодить не лише працівнику, а й державі. Ми ж всі прекрасно розуміємо, що за рахунок податків фінансується наша армія, а отже, від цього безпосередньо залежить і наша обороноздатність.

Ми показуємо: офіційна робота – це стабільність і для людини, і для бізнесу. Наприклад, умовою гранту є офіційне працевлаштування і такий підхід працює. Гранти працюють на державу, податки йдуть на пенсії та соцгарантії, а легальна робота стає вигідною для всіх. За три роки грантів на створення та розвиток власної справи видано на суму майже 8 млрд гривень, а у вигляді податків повернуто – майже 9,5 млрд гривень. Фактично створено понад 45 тисяч нових робочих місць.

– Чи ведете міжнародну співпрацю щодо працевлаштування українців?

– Ми не шукаємо роботу за кордоном. Наше гасло “Живи та працюй в Україні”. Ми багато співпрацюємо з міжнародними інституціями. У нас є сталі партнери, ПРООН, GIZ, Світовий банк, Міжнародна організація праці, багато громадських організацій. І з кожним в нас є своя ніша співпраці.

– Які реформи у Службі зайнятості плануєте провести найближчим часом?

– Продовжуємо змінювати парадигму сприйняття служби – переходимо від “біржі праці”, де люди отримували виплати по безробіттю, до дієвих кар’єрних центрів. Наша задача – знайти можливості для людини з максимальним ефектом. Для цього триває переформатування роботи з власним колективом, громадськістю, бізнесом щодо грамотних комунікацій та створення сприятливої екосистеми для клієнта Служби зайнятості.

Ще один вектор – ветеранська політика: і внутрішня корпоративна складова, і зовнішня. Максимально вже працюємо над тим, щоб якомога більшій кількості ветеранів з індивідуальним супроводом допомогти повернутись у цивільне життя, трансформувати свій військовий досвід у цивільну професію.

Незмінними пріоритетами залишаються люди з інвалідністю та внутрішньо переміщені громадяни.

Ще важливим пріоритетом є посилена диджиталізація, щоб молодь охочіше користувалась нашими послугами онлайн. Державна служба зайнятості стає соціально-цифровим сервісом: ще більше можливостей і менше паперів.

Уряд вже ухвалив необхідні зміни і з листопада якраз стартує нова модель надання послуг у сфері зайнятості – сучасна, цифрова, орієнтована на людину. Це – поєднання IT-рішень і розвитком людського капіталу. Ключове – люди мають витрачати свій час на розвиток, роботу, навчання, підвищення своїх скілів, а не на бюрократію.

Також продовжимо розвивати підприємництво через програми “Власна справа”. З початку дії програми ми вже видали понад 30 тисяч грантів, з яких понад 2 тисяч – це ветеранські гранти. Перелік бізнесів, запущений завдяки грантам, надзвичайно різноманітний: від вирощування шафрану до виготовлення взуття для саперів. Класний проект, ми його розширюємо і удосконалюємо і він дійсно дає результат.