Київ – головний транспортний вузол країни, але замість того, щоб бути прикладом сучасної мобільності, столиця дедалі частіше стикається з хаосом на дорогах, заторами, запаркованими тротуарами та непередбачуваним графіком громадського транспорту.
Деградація замість розвитку
Головною проблемою експерт називає деградацію транспортної системи, “коли завтра стане гірше, ніж сьогодні”.
“В іноземців є поняття сталого розвитку, коли завтра має бути краще, ніж сьогодні. У нас ситуація протилежна”, – каже Беспалов.
Запит на зміни мають формувати люди
Експерт наголошує: “Коли у нас буде якісний громадський транспорт? Один з чинників тут – коли на це буде запит у людей, коли вони будуть вимагати цього”.
За його словами, пересічному громадянину може здатися, що вулиці прибирають, транспорт ходить, отже – все нормально. Але достатньо побачити, як функціонує система транспорту в містах Західної Європи, щоб зрозуміти, наскільки все інакше.
“Коли я вперше був у Німеччині, мені сказали, що автобус прибуде о 10:45. Я спершу не повірив, прийшов на зупинку заздалегідь, а автобус справді прибув рівно о 10:45. Це зовсім інший досвід”, – згадує Беспалов.
Що потрібно змінити перш за все
На думку Беспалова, першочергової уваги потребує саме громадський транспорт.
“Якщо він рухатиметься без затримок, їздити працювати буде зручно і надійно, то пасажиру вже не так важливо, скільки триватиме поїздка на автомобілі – годину чи дві. Пасажир знатиме, що громадським транспортом він гарантовано доїде до потрібної точки за 35 хвилин, і що це буде коштувати всього 8 гривень”, – пояснює він.
Беспалов переконаний: завдання влади – нульова затримка для екстреного і громадського транспорту.
Велоінфраструктура та планування “наосліп”
“У нас є активні велоактивісти, вони великі молодці. Але глобальних результатів поки що немає – досі немає єдиного цілісного логічного веломаршруту в Києві”, – розповідає Дмитро Беспалов.
За його словами, українські транспортні фахівці часто змушені працювати на закордон, оскільки в Україні попит на доказове транспортне планування майже відсутній.
“Це як у медицині – ніби лікувати всіх лише травами. Уявімо співбесіду у мера: один кандидат – доказовий планувальник, інший – ні. Перший каже: спочатку треба зібрати дані, організувати системний моніторинг, знайти слабкі місця. На це підуть місяці. Але якщо все робити правильно, за 4-5 років можна змінити негативний тренд на позитивний. І вже за десятиліття досягти того рівня, на якому була Варшава ще на початку 2000-х. Це – реалістично”, – пояснює експерт.
А другий кандидат, за його словами, обіцяє миттєвий ефект: “Приберемо припарковані машини, поставимо когось слідкувати. І часто саме таких кандидатів обирають”, – додає Беспалов.
Приклад Колумбії
Фахівець наводить приклад мера Боготи Енріке Пеньялоси, який “витягнув” місто з заторів. Саме його ініціатива призвела до зникнення паркування на тротуарах Хрещатика після візиту до Києва.
“Мені розповідали про Пеньялосу, що фундамент його успіхів заклав попередній мер, який робив непопулярні кроки. А результати стали помітні вже за наступного мера. Це також реалістичний сценарій для нас – але за умови політичної волі”, – резюмує Дмитро Беспалов.