З перших днів повномасштабного вторгнення РФ до України тисячі добровольців стали до лав тероборони. Цей досвід став прикладом для багатьох країн світу.
“Територіальна оборона еволюціонувала від резервної складової до повноцінної бойової сили. До 2022 року вона сприймалася здебільшого, як допоміжний інструмент для ЗСУ, але реалії війни довели, що її значення значно більше. Сьогодні це ефективний механізм стримування ворога та забезпечення стійкості держави”, – повідомив начальник відділу політики національного спротиву Міністерства оборони України Юрій Єленіч.
Він зазначив, що в майбутньому тероборона має стати ще більш підготовленою, інтегрованою в загальну систему безпеки та здатною швидко адаптуватися до нових викликів.
Роль тероборони у відбитті російської агресії
Протягом першого місяця великої війни до Сил територіальної оборони ЗСУ вступило понад 110 000 добровольців, що дозволило сформувати боєздатні підрозділи.
Тероборона відіграла важливу роль у звільненні Києва та північних областей. Вони забезпечили безпеку тилових районів, що дало змогу регулярним частинам зосередитися на найбільш загрозливих напрямках.
З 2023 року до складу Сил тероборони, окрім піхотних, увійшли механізовані підрозділи, частини аеророзвідки та мінометні розрахунки. Приділяється увага підготовці саперів.
Місце тероборони у системі національного спротиву
Діяльність тероборони регулюється Законом “Про основи національного спротиву”, який набув чинності 1 січня 2022 року. Перші батальйони увійшли до складу Сухопутних військ ЗСУ ще у 2014 році. У 2020 році з’явилося окреме Командування.
Тероборона – одна з трьох ключових складових системи національного спротиву, разом із рухом опору та системою підготовки громадян до національного спротиву.
Загальне керівництво тероборною здійснює головнокомандувач ЗСУ через командувача Сил територіальної оборони. На регіональному рівні керівництво здійснюється через регіональні органи військового управління та відповідні штаби зон територіальної оборони. На місцевому рівні діють штаби районів територіальної оборони.
Завдання територіальної оборони охоплюють безпекові функції, зокрема:
- захист та оборона території, що включає реагування на загрози в межах визначеної місцевості та посилення охорони державного кордону;
- захист критичної інфраструктури;
- забезпечення громадської безпеки;
- захист цивільного населення від надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків бойових дій;
- створення сприятливих умов для оборони держави.
Склад та особливість територіальної оборони
Територіальна оборона включає три основні компоненти: військову, цивільну та військово-цивільну.
Основу військової складової формують Сили територіальної оборони ЗСУ, що включає командування, регіональні органи військового управління, бригади, батальйони.
Цивільна складова представлена державними органами та органами місцевого самоврядування. Вони забезпечують адміністративну підтримку, координацію з місцевим населенням та розв’язання організаційних питань.
Військово-цивільний компонент включає штаби зон територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ).
Територіальна оборона має ряд особливостей, що відрізняють її від інших військових формувань, зокрема:
- тісний зв’язок з місцевими громадами та територіями;
- поєднання військового та цивільного компонентів;
- ДФТГ, які входять до складу територіальної оборони, можуть використовувати особисту мисливську зброю;
- має ширший спектр завдань, які виходять за межі суто військових функцій.