Господарський суд міста Києва повністю відмовив у задоволенні позову ТОВ “АРОМА ЮКРЕЙН”. Воно намагалося стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) та Державної казначейської служби понад 3,3 млн гривень майнової та моральної шкоди.
Так, компанія вважала, що зазнала збитків через тривалу ліквідацію банку, де знаходились її кошти.
Суть справи
Справа стосувалася грошових коштів ТОВ “АРОМА ЮКРЕЙН”, які знаходились на рахунках у ПАТ “ЕНЕРГОБАНК”. У 2015 році банк було визнано неплатоспроможним, після чого ФГВФО розпочав процедуру його ліквідації.
Вимоги компанії на суму 1 327 346,32 грн були визнані та включені до сьомої черги реєстру кредиторів банку. Проте, через шість років, так і не отримавши своїх грошей, ТОВ “АРОМА ЮКРЕЙН” звернулося до суду.
Позивач стверджував, що бездіяльність Фонду, яка полягала в незавершенні ліквідації банку в передбачені законом строки, завдала йому майнової шкоди на суму “завислих” коштів та моральної шкоди, яку він оцінив у 2 000 000 грн. Компанія просила стягнути ці суми з державного бюджету.
Суд, розглянувши справу, став на бік відповідачів. У рішенні зазначається, що ФГВФО не є органом державної влади, а установою зі спеціальним статусом, що фінансується переважно за рахунок зборів з банків-учасників, а не з держбюджету.
Суд наголосив, що у таких спорах пріоритет має спеціальний Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Цей закон чітко встановлює черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу активів банку, що ліквідується.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Фонд діяв у межах своїх повноважень, включивши вимоги компанії до реєстру кредиторів. Позивач не був позбавлений свого майна, а лише має чекати на задоволення своїх вимог у встановленому законом порядку. Суд не знайшов у діях Фонду протиправної поведінки, яка могла б стати підставою для відшкодування шкоди. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також були визнані необґрунтованими та не доведеними.
Думка юриста
Як каже юрист Клим Братківський, це рішення демонструє ключовий принцип роботи системи ліквідації банків: вимоги кредиторів задовольняються не напряму з коштів Фонду гарантування вкладів чи держбюджету, а виключно за рахунок активів самого банку, що ліквідується.
“Роль Фонду полягає в тому, щоб ці активи максимально ефективно продати та спрямувати отримані кошти на погашення боргів у порядку черговості, встановленої законом. Юридичні особи, на відміну від фізичних осіб, не підпадають під гарантії відшкодування вкладів у межах гарантованої суми. Їхні вимоги ставлять у загальну чергу кредиторів. Спроба позивача представити свої “завислі” кошти як прямі збитки, завдані бездіяльністю Фонду, була юридично некоректною”, – каже він.
Юрист наголосив, що суд чітко вказав, що затримка в ліквідації сама по собі не є протиправною дією, якщо Фонд діє в межах процедур, визначених профільним законом.
“Єдиний шлях для компанії повернути кошти – це дочекатися своєї черги в процесі ліквідації банку”, – додав він.