Світлана Гриценко в інтерв’ю для РБК-Україна обговорила питання психічного здоров’я в умовах війни.

Ментальне здоров’я стало ключовим чинником стійкості всього українського суспільства (фото: Фонд Віктора Пінчука)

Чому ментальне здоров’я та своєчасна психологічна допомога під час війни стали основою національної стійкості? Член правління Фонду Віктора Пінчука, керівник проектів “Recovery” та “Повернення” Світлана Гриценко у колонці для РБК-Україна розповідає, як руйнується стигма і як створюється масштабна екосистема для реабілітації військових, ветеранів та їхніх родин.

Читайте також: Українські ветерани поїдуть до Єлю: деталі навчальної програми Фонду Віктора Пінчука

“Справжня сила – не терпіти”

Останні роки навчали українців витримувати неможливе – жити в очікуванні, в постійній невизначеності, повертатися додому, де звичного дому вже немає, працювати після безсонних ночей, планувати майбутнє між тривогами, підтримувати близьких, коли самі ледве тримаємося.

Читайте також: В Одесі відкрився центр ментального здоров’я мережі “Повернення”, заснованої Віктором та Оленою Пінчуками

Водночас військові та ветерани проходять через досвід, масштаб якого часто неможливо до кінця усвідомити тим, хто не був на передовій. Постійний ризик, виснаження, відповідальність за побратимів, втрата близьких і необхідність після всього цього повертатися до звичайного життя – це тягар, який не можна просто “відкласти” або “перетерпіти”.

Щороку в травні у світі проходить Місяць усвідомленості про ментальне здоров’я. Він “повертає” нас до важливої, але досі не до кінця проговореної теми: допомогу людина шукає лише тоді, коли дозволяє собі визнати, що її стан має значення. Не “потім”, не “коли стане зовсім погано”, а в момент, коли з’являється усвідомлення: постійна тривога, виснаження, безсоння, дратівливість або відчуття відстороненості – це не слабкість і не “нормальна ціна” життя у війні. Це – сигнали, які потребують уваги. Адже людина не може безкінечно жити в режимі виживання без наслідків для себе.

Під час війни тема ментального здоров’я давно перестала бути приватною історією окремої особи. Йдеться про стійкість цілої країни, про здатність суспільства витримувати тривале напруження, втрати, невизначеність і водночас продовжувати жити, працювати, виховувати дітей, підтримувати військових і будувати майбутнє. Турбота про ментальне здоров’я сьогодні – це частина національного відновлення.

Саме тому нам важливо, щоб тема психічного здоров’я звучала не лише в професійній сфері, але й у повсякденному житті. Цього місяця ми провели другу міжнародну конференцію, присвячену ментальному здоров’ю, а також створюємо колаборації з брендами, культурними платформами, артистами. Для нас це не просто інформаційні кампанії. Це спосіб зробити тему видимою, нормальною, такою, про яку можна говорити без страху і сорому. Адже чим частіше люди чують про важливість ментального стану – тим більше шансів, що в потрібний момент вони наважаться звернутися за допомогою.

Але незважаючи на всі зусилля, стигма досі залишається одним з головних бар’єрів. Особливо серед військових, ветеранів та членів їхніх родин. Багато хто роками живе з переконанням, що потрібно “справитися самому”, що звернення до спеціаліста – це ознака слабкості або нездатності.

Читайте також: В Ужгороді відкрився 13-й центр ментального здоров’я всеукраїнської мережі “Повернення”

Але турбота про власний ментальний стан – це зовсім не прояв слабкості, а відповідальність перед собою та тими, хто поруч. Справжня сила – вчасно помічати виснаження, не знецінювати свій стан і дозволяти собі підтримку, коли вона потрібна. Саме так починається відновлення.

Розвиваючи всеукраїнську мережу центрів ментального здоров’я “Повернення” для військових, ветеранів та членів їхніх родин, ми часто виходимо за межі класичної роботи з темою ментального здоров’я. Окрім відкриття центрів і проведення освітніх програм для спеціалістів, ми шукаємо нові формати спілкування з суспільством – через культуру, медіа, партнерства з брендами та публічні колаборації.

Саме так з’являються освітні події для спеціалістів мережі “Повернення” та всієї сфери, а також спільні проекти з культурними платформами, медіа та бізнесами. Лише в травні ми реалізували колаборації з ВДНГ, ЛУН, УАФ, MEGOGO, Джамалою та Тіною Кароль.

Ментальне здоров’я стало ключовим чинником стійкості всього українського суспільства (фото: Фонду Віктора Пінчука)

Для нас це спосіб говорити простими словами про складне – наслідки втоми, травми, тривоги, емоційного виснаження та потреби в підтримці. Коли такі теми стають видимими в публічному просторі, зменшується відчуття ізоляції. Люди перестають думати, що вони “єдині, кому важко”. І саме тоді з’являється більше простору для звернення за допомогою та відновлення.

Ментальне здоров’я неможливо підтримувати точковими рішеннями. Одна консультація не замінить системної підтримки. Людині потрібна екосистема: доступні центри, підготовлені спеціалісти, підтримка родини, безпечний простір без осуду, можливість бути почутим. Саме тому ми будуємо мережу “Повернення” як екосистему турботи про ментальне здоров’я – послідовну, доступну та таку, що працює в різних регіонах України.

Сьогодні центри мережі “Повернення”, яку заснували та постійно розширюють Віктор і Олена Пінчуки, вже функціонують у 15 містах. І ми бачимо, наскільки великий запит на якісну психологічну підтримку серед військових, ветеранів та їхніх родин. Це вже давно не історія окремого проекту. Це потреба суспільства, яке живе в умовах війни п’ятий рік поспіль і потребує довгострокової інфраструктури підтримки.

Говорити про ментальне здоров’я означає поступово формувати в суспільстві культуру підтримки, в якій людині не потрібно приховувати свій стан або соромитися потреби в допомозі. Такі розмови змінюють не лише окремі життя, але й суспільне сприйняття в цілому. Вони поступово руйнують стигму, яка роками змушувала людей мовчати про свій стан. Адже підтримка починається не лише з професійної допомоги, але й з простого людського досвіду бути почутим без осуду.

Сьогодні турбота про ментальне здоров’я – це частина особистої та суспільної відповідальності. Важливо навчитися помічати власний стан, не ігнорувати виснаження, тривогу чи емоційну перевантаженість і не чекати моменту, коли стане зовсім нестерпно. Своєчасне звернення за допомогою – це не слабкість, а зріле рішення та прояв відповідальності перед собою, своїми близькими та суспільством, яке щодня переживає наслідки російської агресії.