Майже всі батьки стикаються з тим, що діти бояться лікарів. Страх перед незнайомими людьми та неприємними процедурами є природним. Але іноді батьки, самі того не усвідомлюючи, лякають дитину лікарями.
Чому дитина боїться лікарів?
Педіатр зазначила, що це – досить поширена проблема, і складно виділити одну головну причину.
“Для найменших дітей віком 9 місяців – 1 рік і приблизно до віку 2-3 роки характерними є тривога і страх, коли до них наближаються чужі люди. Тобто не ті, до кого дитина звикла – мама, тато, бабуся, а хтось інший”, – зауважила лікарка.
При цьому батьки розповідають, що загалом дитина позитивна, грайлива, махає ручкою, посміхається іншим людям, але на відстані. Однак якщо до неї хтось наближається, торкається, роздягає її тощо, це викликає страх і стрес.
“Щоб не було поспіху під час візиту до лікаря, бажано не запізнюватися. А обирати за можливості слід ті медичні центри, де на прийом виділяється не умовно 15 хвилин, коли огляд і всі процедури треба зробити швидко, а ті, де візит триває 30 або й навіть 45 хвилин“, – наголосила педіатр.
Вона зауважила, що в такому випадку є час, щоб заспокоїти дитину і за потреби робити паузи в огляді.
Також педіатр розповіла, що дитина може боятися лікаря, якщо був попередній негативний досвід.
“Наприклад, дитину тримали силоміць, коли виконували неприємні маніпуляції – наприклад, робили ін’єкції чи брали кров на аналіз. До речі, вакцинація – це найбільш поширена причина так званого процедурного болю в дитячому віці”, – зазначила лікарка.
При цьому вона підкреслила, що страх дитини перед ін’єкціями точно не має стати причиною відмови від вакцинації.
“Дискомфорт під час вакцинації абсолютно не зіставний із наслідками, якщо невакцинована дитина захворіє на серйозну інфекцію”, – наголосила Лідія Бабич.
Серед причин дитячого страху педіатр окремо зупинилася на тому, що іноді батьки самі свідомо лякають дітей лікарями.
“Зокрема, залякують, що відведуть дитину до лікаря на укол, якщо вона буде погано їсти або погано поводитися. Звичайно, після такого дитина сприймає лікаря як негативного персонажа. І я дуже прошу батьків припинити таке робити”, – зазначила педіатр.
Вона розповіла, що такі батьки потім нерідко пишуть негативні відгуки – мовляв, лікар не знайшов контакт із дитиною.
“Дуже складно знайти контакт, якщо “тобою” регулярно лякали дитину”, – зауважила Лідія.
Як підготувати дитину до візиту?
“По-перше, не нагнітайте. Говоріть із дитиною в позитивному ключі. Поясніть у загальних рисах, що робитиме лікар – наприклад, торкатиметься животика. При цьому зробіть відповідні рухи, тобто самі доторкніться до животика дитини руками”, – радить педіатр.
Так само можна розповісти дитині, що лікар посвітить ліхтариком у ротик, подивиться на вушка, треба буде показати лікарю язичок, лікар торкатиметься ручок чи ніжок тощо.
За словами педіатра, це мають бути спокійні, короткі речення.
“Адже інколи повідомлення про візит до лікаря вже виглядають як попередження про небезпеку: ти тільки не бійся, пообіцяй не плакати дуже сильно, лікар не зробить тобі нічого поганого. І ось ці повідомлення з часткою “не” ніби попереджають, що щось погане і неприємне у лікаря все-таки може трапитися”, – наголосила Лідія.
Якщо дитина зовсім маленька, наприклад, їй один рік чи менше, батьки можуть підготувати її до візиту завдяки спокійній підтримці зі свого боку.
“Так, дитина ще не розуміє слова, коли ви будете пояснювати, що відбуватиметься. Але ваша спокійна поведінка покаже малюку, що все гаразд. А в кабінеті лікаря не метушіться і не намагайтеся силоміць тримати дитину, щоб огляд відбувся швидше”, – зазначила педіатр.
Крім того, вона зауважила, що лікар “не зобов’язаний бути аніматором” і розважати дитину.
“Лікар може бачити вашу дитину вперше. Він може не знати, що цікаво вашому малюку, а що – ні. Тож не стійте осторонь і майте реалістичні очікування, адже лікар не може однаково добре розважати і відволікати 10-15 дітей щодня”, – попередила педіатр.
Звичайно, лікар буде намагатися зменшити дискомфорт дитини. Але, як підкреслила Лідія, це не є його прямим обов’язком – зробити так, щоб дитина усміхалася протягом усієї консультації.
“Тому батьки повинні подбати про те, щоб було чим розважити дитину. Наприклад улюблена іграшка з дому може допомогти малюку перенести візит до лікаря без дискомфорту”, – розповіла педіатр.
Також Лідія зазначила, що найбільш неприємні частини огляду варто проводити наприкінці візиту.
“Почати можна з того, що цілком реально виконати, коли батьки тримають дитину на руках. І важливо пам’ятати: якщо дитина плаче, вислухати дихання й тони серця неможливо”, – розповіла педіатр.
Тож необхідно заспокоїти і відволікти малюка. Тоді обстеження буде якісним та інформативним.
“Якщо дитина все-таки заплакала, не панікуйте. Будьте спокійними, розмовляйте з дитиною. І вона зрозуміє – небезпеки немає, нічого жахливого не сталося. А коли батьки завмирають, заокруглюють очі від розгубленості – дитині стає ще страшніше”, – зауважила лікарка.
Також вона порадила після прийому порадувати дитину – наприклад, улюбленим смаколиком. Таке заохочення може допомогти краще переносити наступні візити.
Чи варто попереджати дитину про укол?
“Це залежить від віку дитини – чи може вона зрозуміти, про що йдеться. А також від того, наскільки сильно дитина боїться ін’єкцій. Але загалом, якщо дитина вже розуміє звернену мову і здатна уявити, про що ви розповідаєте, то попереджати точно треба”, – зауважила Лідія.
За її словами, що більше дитина боїться, то більше часу потрібно на підготовку. І небажаною є ситуація, коли дитину обманюють, тобто кажуть, що дитині в лікарні нічого не будуть робити.
Тобто бувають ситуації, коли батьки говорять дитині, що “лікар на тебе тільки подивиться”, а після цих слів педіатр починає торкатися до малюка. Або ж запевняють дитину, що “ця вакцина – не для тебе, і ця коробочка – це просто коробочка”, а потім медпрацівник дістає з коробочки шприц.
“Буває таке, що батьки говорять: ні, тобі не будуть нічого робити. І, як наслідок, доводиться дитину тримати силоміць, щоб, зрештою, зробити ін’єкцію”, – розповіла педіатр.
Ще однією “страшилкою”, за словами Лідії, є “не смикайся, бо зламається голка”.
Усі описані дії – суцільна поразка. Адже дитина ще більше боїться і, до того ж, розуміє, що дорослі говорили їй неправду.
“Так не можна робити ніколи. І я бажаю кожній родині мати можливість приходити до такого педіатра, якого дитина буде зустрічати з посмішкою”, – підсумувала лікарка.
Увага: Цей матеріал має виключно загальноосвітній характер і не є медичною консультацією. Інформація призначена для ознайомлення з можливими симптомами, причинами та методами виявлення захворювань, але не повинна використовуватись для самодіагностики або самолікування. РБК-Україна не несе відповідальності за діагнози, поставлені на основі матеріалів сайту. У разі проблем зі здоров’ям обов’язково зверніться до кваліфікованого лікаря.