Стрибунка у воду Софія Лискун отримала російське громадянство. Її пропагандистська заява – результат системної роботи ворога протягом десятків років, а окупаційна влада зараз мілітаризує й русифікує нашу молодь на ТОТ, переконаний міністр молоді та спорту Матвій Бідний. В колонці для РБК-Україна він розповідає, чому утвердження ідентичності має в Україні здійснюватися повсюдно.
Чому зміцнення національної ідентичності має стати повсюдним
У контексті вчорашньої новини про Софію Лискун думаю, нам корисно буде видихнути емоції та нарешті зробити висновки, що політика утвердження ідентичності має бути повсюдною.
Вчорашній пропагандистський спіч колишньої української спортсменки – це результат системної роботи ворога протягом десятків років. Також це результат того, що окрім прагнення здобувати медалі, українська держава не звертала увагу на важливість формування національної та громадянської ідентичності як у спортсменів, так і загалом у молоді.
До 2023 року у нашому законодавстві взагалі було відсутнє поняття української національної та громадянської ідентичності, а український медіапростір багато десятиріч був родючим полем для будь-чиїх сенсів, окрім українських. Лише після початку повномасштабної війни Україна почала системно працювати у цьому напрямку. Однак, будьмо відвертими – результати ми побачимо не одномоментно.
Якщо ми не змінимо наше ставлення до питань гуманітарної, молодіжної політики та утвердження національної й громадянської ідентичності, ціннісної складової виховання наших юних спортсменів, – навіть наші перемоги будуть обертатися проти нас, ставати в нагоді ворогу, що ставить за мету поглинути та знищити наше самоусвідомлення, гідність, волю та честь.
На підтвердження хочу навести уривок зі своєї доповіді на координаційній раді з питань утвердження національної та громадянської ідентичності на початку року:
Зверніть увагу, що одним із першочергових завдань російської окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях України є насаджування російських освітніх і культурних програм, так зване “z-патріотичне” виховання дітей та молоді.
Це вагома частина їхньої агресивної політики, спрямованої на системну русифікацію, мілітаризацію та знищення української ідентичності паралельно з примусовою паспортизацією, контролем медіапростору, системними порушеннями прав людини, репресіями та примусовим утриманням населення під владою окупантів.
З 2014 року, після окупації АР Крим і міста Севастополь та початку військової операції на Донеччині та Луганщині, рф спрямувала додаткові ресурси на виховання патріотизму й створення мобілізаційного резерву як у росії, так і на тимчасово окупованих територіях України серед юних українських громадян.
На 2025 рік закладено фінансування молодіжної політики рф на суму понад 70 млрд руб. (еквівалентно більше 697 млн доларів США). За останні роки рф удвічі збільшила фінансування сфери, що вкотре доводить важливість для рф впливати на свідомість молоді, готуючи її до участі в російських загарбницьких війнах.
Враховуючи те, що на окупованих частинах Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей проживає понад 5 мільйонів осіб, у тому числі молоді віком від 18 до 29 років налічується понад 600 тисяч осіб, рф готує ще як мінімум 600 тисяч солдатів для армії рф.
А ще 1 млн 600 тис. українських дітей віком від 0 до 18 років проживає на ТОТ, які сьогодні навчаються та виховуються як громадяни рф.
Держава-окупант, всупереч усім нормам міжнародного права та законодавства, на окупованих територіях України створює підконтрольні рф організації. Наприклад, “міністерства молодіжної політики”.
Впроваджує комплексні стратегічні та програмні нормативно-правові акти з фокусом на національно-патріотичне виховання, розвиває інфраструктуру молодіжної політики російської федерації здебільшого мілітарного спрямування, утворює та пропагує рух громадських організацій “Рух Перших”, “Велика зміна”, “Молода гвардія”, воєнізованої організації, утвореної Міноборони рф, “Юнармія”, утворює в закладах освіти кадетські класи й з кожним роком нарощує цю роботу.
Для прикладу, в Автономній Республіці Крим станом на 2016/2017 навчальний рік таких класів було 12, то у 2024/2025 – вже 260.
Кожен десятий учень вступає до лав “Юнармії”, кількість дітей, що входить до цього руху, зросла з 40 осіб станом на 2016 рік – осередок у місті Севастополь – до 44 тис. осіб станом на грудень 2024 року, осередки на всіх ТОТ.
Розслідування українських журналістів встановили, що колишні юнармійці з ТОТ (які вже досягли повноліття) зараз беруть участь у бойових діях проти України на боці рф. Понад 100 тис. дітей та молоді ТОТ включені до “Руху Перших”.
Представники окупаційної влади в межах проєкту “Патріотичного виховання громадян рф” “посвячують” українських школярів із тимчасово окупованих територій України в “Орлят росії”.
Крім того, щопонеділка в усіх закладах рф і школах на ТОТ відбуваються так звані “Разговоры о важном”, під час яких дітей навчають “ключовим аспектам життя людини в сучасній росії”.
Ця програма діє з вересня 2022 року, її введено Міністерством просвіти рф для всіх шкіл у росії й на тимчасово окупованих територіях України. Заняття відбуваються щопонеділка першим уроком після обов’язкової лінійки з виконанням гімну росії та підняттям російського прапора. Такі “бесіди” – частина “патріотичного виховання” країни-агресора. Водночас діти беруть участь у написанні листів підтримки військовим, що формує психологічну лояльність до збройних сил країни-окупанта.
Ще у 2023 році в Автономній Республіці Крим було відкрито навчально-методичний центр військово-патріотичного виховання “Авангард” цілорічної дії, на базі якого проводяться патріотичні зміни для дітей і молодих громадян допризовного віку, тобто учнів старших класів. На цих змінах кримським школярам проводять допризовну підготовку, розповідають про “Новоросію” як споконвічно російські землі, зокрема за участю “Юнармії”.
У грудні 2024 року був підписаний наказ “Про затвердження Стратегії протидії екстремізму в рф на 2025 рік”. Україна прямо згадується в документі як джерело основних і глобальних екстремістських загроз, де нібито має місце “широке розповсюдження ідей неонацизму” і “посилення радикальних націоналістичних збройних формувань”, що “розповсюджуються на сусідні країни та регіони”.
Однією з ключових задач протидії екстремізму в документі названа “ліквідація джерела загроз екстремістського характеру, які походять з території України, та запобігання проникненню на російську територію представників іноземних і міжнародних екстремістських та неонацистських спільнот”.
Усе це підтверджує, що російська окупаційна влада бачить ключовим завданням здійснювати контроль над свідомістю молоді, спрямований на дезінформацію та агресивну мілітаризацію.
Як наслідок, перед нами постає масштабна загроза – системне знищення української національної та громадянської ідентичності.