Найвідомішій різдвяній мелодії “Щедрику”, яку створив український композитор Микола Леонтович, вже понад століття. Світову популярність вона здобула після гастролей хору Олександра Кошиця Європою та США у 1920-х роках.
Як український “Щедрик” підкорив світ
Український композитор Микола Леонтович створив першу версію різдвяної мелодії на початку ХХ століття, а потім ще протягом 20 років її удосконалював і загалом написав п’ять її редакцій. Дослідники вважають, що автор за основу взяв мелодію з українського фольклору – обрядової пісні, яку у дохристиянські часи виконували на Новий рік, який святкували колись на початку весни. Тож насправді первинно ця щедрівка не мала стосунку до Різдва.
За текстову основу пісні Леонтович узяв волинський варіант “Щедрика”, що був записаний фольклористами та опублікований в одному зі збірників. Хоча побутує думка, що цю щедрівку автор міг знати ще з дитинства, яке провів на Поділлі. У своїй мелодії композитору вдалося поєднати прийоми народного багатоголосся і поліфонії, створивши таким чином хоровий шедевр, де кожен голос відіграє самостійну виражальну роль.
Вперше “Щедрик” виконав студентський хор Київського університету 29 грудня 1916 року у залі Купецького зібрання (сучасна Національна філармонія України) під час новорічного концерту. Зі спогадів очевидців, тоді присутні були вражені мелодією та її виконанням. Як результат і мелодія, і сам Леонтович стали широко знаними у музичних колах Києва.
Через три роки – 11 травня 1919-го “Щедрик” у виконанні хору під керівництвом диригента і композитора Олександра Кошиця вперше пролунав за кордоном – у Празі. Після чого український хор вирушив із гастролями у Відень, Женеву, Цюрих. Загалом за 2 роки мелодію зіграли у 45 містах 10 країн Західної Європи.
Цікаво, що ці гастролі мали дипломатичну місію. Музикантів за кордон відправив Симон Петлюра, який щойно очолив Директорію Української народної республіки й розумів, що завдяки популяризації нашої культури можна буде привернути увагу Європи до українського питання.
Поки “Щедрик” здобував світову славу, його автор був змушений ховатись від переслідування української інтелігенції, яку влаштували денікінці після захоплення Києва у серпні 1919 року. Леонтовичу довелося переїхати зі столиці на Вінниччину у Тульчин, а вже у січні 2021 року під час гостювання у свого батька у Гайсині композитора застрелив агент ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР). За що розправились з українським генієм досі достеменно не відомо.
Більш як через рік після загибелі Леонтовича його “Щедрик” вперше пролунав за океаном. Це сталося 5 жовтня 1922 року у найпрестижнішій концертній залі Нью-Йорку Карнеґі-Холл. На концерті, де зібрала уся американська еліта, композиція зірвала шквал овацій і хор викликали на біс. Саме тоді зробили перший аудіо запис композиції (його можна прослухати у нижче прикріпленому відео).
У 1936 році американець українського походження Пітер Вільховський переклав “Щедрик” англійською мовою і виконав його зі своїм шкільним хором у програмі “Година музики з Волтером Дамрошем” на радіо NBC. Так з’явилася американська версія “Carol of the Bells” (у перекладі – “Колядка дзвонів”).
Саме у цій версії з’явились згадки про дзвіночки, оскільки в оригінальний українській версії співали про ластівок, які символізували прихід весни (адже язичницькі щедрівки виконували первинно у березні). З того часу “Carol of the Bells” стала популярною піснею на Різдво в англомовному світі і не тільки.
“Щедрик” у світовій та українській культурі
За свою столітню історію “Щедрик” прозвучав не лише у найвідоміших концертних залах світу, а й у культових закордонних фільмах і телесеріалах – “Сам удома”, “Санта Клаус”, “Міцний горішок”, “Південний парк”, “Сімпсони” та багато інших.
У 2016 році в Україні вийшла срібна ювілейна монета до 100-річчя першого виконання “Щедрика”. Тоді ж запустили флешмоб у мережі, де користувачі виконували пісню, як професійно, так і аматорськи.
У 2021 році у місті Тульчин встановили рекорд України із наймасовішого виконання “Щедрика”, його одночасно заспівали 3 512 людей.
У грудні 2024 року в Києві на будівлі Міністерства закордонних справ України відкрили мініскульптуру, присвячену Різдву та легендарному “Щедрику”, який століття тому став не тільки символ свята, а й культурної дипломатії. Скульптура зображена у вигляді ластівки, що у дзьобі тримає дзвіночок.
Додамо, що зараз “Щедрик” перекладений десятками мов, має безліч версій, звучить від Америки до Японії та є “неофіційним” символом Різдва. Пропонуємо прослухати 12 інтерпретацій різдвяної мелодії Леонтовича, виконані різними мовами, у нижченаведеному відео.