Разом з ЗСУ українські міста захищають люди, які вдень працюють на своїй основній роботі, а ввечері заступають на чергування у добровольчих підрозділах. Вони, зокрема, слідкують за рухом "Шахедів" і допомагають їх збивати. Як це відбувається – у матеріалі журналістки РБК-Україна Катерини Гончарової.
Вже два роки небо Києва захищає Михайло Одарюк – суддя з Харкова. Через війну він змушений був покинути роботу суддею в Ізюмі, коли у 2022 році до міста впритул підійшли росіяни.
Зараз він працює в Ірпінському міському суді і щотижня виходить на чергування, переодягаючи суддівську мантію на військову форму. Він далеко не єдиний суддя в добровольчому формуванні “Мрія”. Підрозділ свого часу створив суддя у відставці, який об’єднав колег навколо спільної ідеї. Пройшовши навчання, полюють на “Шахеди” люди різних професій: бібліотекарі, менеджери, реабілітологи.
РБК-Україна побувало на звичному місці роботи судді і на позиціях добровольців і розповідає, як суддя Михайло Одарюк разом з побратимами стоїть на варті київського неба.
Евакуація з Харкова і робота в Ірпені
Перед великою війною суддя Михайло Одарюк працював в Ізюмі на Харківщині. Був головою суду, а коли закінчився термін повноважень, працював звичайним суддею. В перший день вторгнення РФ роботу суду призупинили: окупанти швидко підходили до Ізюмського району.
Михайло повернувся в рідний Харків, де жив разом з дружиною і двома синами. Він планував записатися в добровольці і стати на захист Харкова. У день, коли Михайло разом з колегою збиралися йти до війська, у будівлю, де на той час розташовувався військовий штаб, прилетіла ворожа ракета.
“Дуже багато було трагедії в цьому, – згадує Михайло в розмові з РБК-Україна. – В ту ж ніч вирішили, що потрібно їхати. Виїхали на Захід України і чекали, поки мені можна буде відрядитися до іншого суду”. Спершу він чекав, що можна буде працювати в Харкові або в Києві. Але отримав відмову. За деякий час йому запропонували посаду відрядженого судді в Ірпені. Він погодився, і зараз також займає посаду заступника голови суду. З ним працює ще двоє відряджених суддів: з Мелітополя Запорізької області і з Золочівського району Харківщини. Всі суди в зоні бойових дій і поблизу, каже Михайло, призупинили свою діяльність.
З Ізюму судді також відправлені працювати в різні регіони України. Як і з тих міст, які теж постраждали від російської агресії.
“Ізюмський суд поки також не відновлює свою роботу. По-перше, дуже дорогий ремонт, бо в приміщення влучили дві бомби, знищено і зали суду теж. По-друге, викрали там все, що дозволяло працювати”, – розповідає він.
Два роки на захисті неба Києва
В березні 2023 року почалися особливо активні нальоти “Шахедів” на Київ, область та на інші регіони, згадує Михайло. Він намагався дізнатися, як може долучитися до захисту міста.
“Ти розумієш, що ти от закінчив роботу – наче і працюєш, наче і робиш корисне, але все рівно чогось не вистачає. Не вистачає захисту вітчизни. Добре, що є формування територіальної громади. Я дізнався умови, і про те, що треба підписати офіційний контракт. Я не хотів, щоб це була якась неофіційна установа, яка невідомо як має зброю і ти не знаєш, яка в тебе відповідальність за це. Контракт розрахований на три роки. Я його підписав, подивився, що він досить нормальний”, – каже суддя.
Зараз він радий, що має можливість долучатися до такого підрозділу і, крім основної роботи, приносити користь в обороні держави. “І ось вже два роки захищаємо також небо Києва, Київської області від нальотів “Шахедів”, – розповідає Михайло.
Хто полює на “Шахеди” в ДФТГ
Утворювати добровольчі підрозділи можуть територіальні громади, а контролюють їх діяльність Збройні Сили. ДФТГ підпорядковуються військовому командуванню.
Періодично деякі ДФТГ розформовуються, частина службовців переходить в інші підрозділи. Хтось переходить в ЗСУ. Але в основному залишаються злагоджені команди, які вже звикли працювати разом і одне одного розуміють. Це для ефективного збиття дронів теж важливо: всі мають працювати спільно і злагоджено.
Щоб потрапити до добровольчих підрозділів, треба пройти співбесіду-відбір, а у разі успішного проходження – кількатижневе навчання. Без спеціальних курсів почати чергувати не дозволяється.
Макс в цивільному житті – реабілітолог і тренер
“Треба пройти відповідне тренування, збори, де навчають стріляти, правильно рухатися, виявляти цілі. Оскільки “Шахеди” – це така ціль, яка рухається з досить великою швидкістю”, – зауважує Одарюк.
В ДФТГ разом з ним чергують люди зовсім різних професій. Хтось вже на пенсії. Є адвокати, представники державних інших органів і установ, які хочуть допомагати в обороні країни.
Макс в цивільному житті займається реабілітацією та тренує людей. В минулому також працював в галузі кінорежисури. Каже, що вирішив допомагати збивати “Шахеди” через трагічну подію – в Києві від “Шахеда” загинула дитина.
“Це змусило мене зрозуміти: якщо життя дозволило мені бути зараз тут, мені потрібно щось робити. Тому я і роблю це – знищую “Шахеди”. Бо я не хочу бачити, як діти помирають”, – каже чоловік.
Ірина Акімова за освітою – вчитель англійської мови. Працює директором бібліотеки в селищі Коцюбинське біля Києва. Після роботи вона, як і Михайло, вдягає військову форму і виходить на нічні чергування. Так вона робить вже два роки.
“Моя дитина, мій син, зараз в Донецькій області (в ЗСУ – ред.). Я дуже хочу допомогти йому і тим побратимам, але я не можу бути там, тому я тут. Я від себе роблю те, що я можу зробити, захищаючи Київське небо. Син дуже поважає це рішення, але він дуже переживає і каже: “Ми тут справимось”. Але моя душа цього просить, я не можу! Якщо я тут можу чимось допомогти, а я поки що можу, то я це роблю. Він там, я – тут”, – розповідає жінка про свою мотивацію.
Також з ними на чергуванні є хлопець, який працює фармацевтом. На нічних чергуваннях він працює з планшетом, де є спеціальна програма, яка виявляє ворожі дрони.
“Моя задача – виявляти їх і потім доповідати своїм побратимам, де вони летять. Але це все дуже секретно. Тому, будь ласка, якщо летить “Шахед” – будьте дуже обережні”, – каже він.
Їх побратим Євген підписав контракт з іншим ДФТГ ще у 2022 році, а тоді перевівся у “Мрію”.
“Що для мене було найголовнішим – це захист суверенітету своєї країни, приносити користь для перемоги нашої країни. На даний час у нас вже згуртований колектив, всі один одного знають, ми всі – вже злагоджений колектив, бойова одиниця”, – розповідає чоловік.
ДФТГ “Мрія” свого часу заснував колишній суддя у відставці. Можливо, через це склалося так, що велика частина добровольців – це судді.
“Це фахівці з судів різних юрисдикцій, різних спеціалізацій: апеляційні, касаційні, судді верховного суду. Є судді з вищого антикорупційного суду України, які також чергують повноцінно. Є з податкових органів, з поліції. Також вони не підлягають мобілізації чи через вік, чи через стан здоров’я, але хочуть якимось чином допомогти країні в захисті”, – каже Одарюк.
“Маємо зробити стіну вогню”. Як проходять чергування
На позиції щоразу заступає шість осіб. У кожного є своє зброя. Бійці приблизно за 2-3 години знають, за яким напрямком летять “Шахеди” і коли теоретично можуть долетіти до їхньої точки. Це допомагає бути готовими заздалегідь.
“Ми всі разом відкриваємо вогонь, якщо бачимо ціль. Тобто ми маємо зробити таку певну стіну вогню, щоб уразити дрон, і він почав падати і щоб впав в безпечне для людей місце”, – розповідає Михайло.
Позиція, де чергують хлопці і дівчата – стаціонарна (не пересувна). Звідси відкривають бойовий вогонь за готовністю “один”. Зазвичай один боєць має відчергувати одну добу на тиждень. Втім, є різні варіанти. Позиція – в межах міста Києва, тому добровольці мають нести відповідальність за те, куди стріляють.
“Дрони летять не просто групами. Летять по 10 штук, по 12, а потім розлітаються, і ти не розумієш, в який момент вони можуть долетіти до твоєї позиції. Радіус, в якому ми можемо відкривати вогонь, обмежений. Є чітка заборона – ми не можемо стріляти назад, тому що там житлові будинки. Маємо мінімізувати ризик, щоб не було ушкодження їх здоров’ю чи майну. Ми категорично не стріляємо в бік будинків”, – додає суддя.
Чергування відбуваються вночі – з 8-го вечора до 8-го ранку. Під час тривоги в Києві та в Київській області всі вказівки дає офіцер ЗСУ.
“Є три типи готовності: 1, 2, 3. “Три” – ми збираємо всі речі, можемо відпочивати. Готовність “два” – ми всі на позиції, готові до “номер один”. А готовність “номер один” – це коли ти можеш і тобі дозволено стріляти без додаткового наказу. Маючи певні технічні засоби та розуміючи, де і як рухається ворожа ціль, ми стоїмо і чекаємо, щоб можна було відкрити вогонь і вразити ціль”, – пояснює він.
Тривога, сповіщення про яку приходять в “Києві Цифровому” чи інших додатках – військових фактично не стосується. У них є власні засоби, які дозволяють вирахувати рух ворожих цілей і дати наказ стріляти.
Останнім часом “Шахеди” летять на Київ дуже часто. Доводиться не спати всю ніч, бо тривога може починатися пізно ввечері і тривати майже до ранку. За чергуванням у бійців може не бути часу подрімати.
Що роблять зі збитими “Шахедами“
У бійців у разі збиття дрону є обов’язок – написати рапорт і скинути його черговому. Є центр, який збирає ці відомості та інформацію, куди летить дрон. Є норми, є статути, яких треба дотримуватися.
“Є дуже чіткий алгоритм, що ти маєш зробити: зняти на відео, підготувати рапорти. Можливо, стріляєш 5 секунд, а потім заповнюєш документи дві години”, – зауважує суддя.
Недавно один з дронів впав прямо поблизу позиції, де чергують хлопці. Побратим Михайла Олексій показує пакет, в який зібрали уламки одного з “Шахедів”, який збили на їхньому посту.
“Це був “Шахед” з бойовим зарядом. Його підбили з кулеметів і виїхали на місце падіння. Ці уламки передадуть до головного штабу для вивчення та аналізу цього предмету”, – пояснює чоловік.
Збитий дрон впав за 70 метрів від місця, де тієї ночі чергували хлопці. На щастя, всім вдалося врятуватися, але вибух був буквально поруч з ними. Михайло каже, що бачив відео самого збиття.
“Це страшне відео. Врятувало те, що між ними була будівля. Невелика, але вона все змогла закрити, і ніхто не постраждав”, – каже він.
Чи отримують в ДФТГ зарплату
Слово “добровільно” – воно добровільне в усіх аспектах, каже Михайло Одарюк. Зарплату в добровольчих формуваннях не платять. Та й гроші – зовсім не те, заради чого приходять на таку службу.
“Форму купували самостійно. Зброю видають, патрони не потрібно купляти, це все видають. Але на полігон ти їздиш за свої гроші. На самому полігоні все надає держава. Але коштів за це ніхто тобі не платить. Та ми й не розраховуємо, чесно кажучи. Насправді взагалі жодним чином не було ціллю отримати гроші за це”, – зауважує він.
Колись суддя чув, що ДФТГ пропонували розформувати.
“Був в нашому ДФТГ народний депутат Андрій Кожемякін. Він говорив: “Почекайте, так вони не отримують кошти. Вони добровільно виходять. Наражають себе на небезпеку, намагаються зробити щось краще. Навіщо розформовувати?” – задається він питанням.
Добровольці ДФТГ “Мрія” на своїй постійній позиції, де вони полюють на “Шахеди” під час чергувань
Він каже, що отримує суддівську зарплату на основному місці роботи.
“Але якщо я відпрацював і отримав зарплату на роботі, то що робити тим, хто служить в ДФТГ і грошей не отримує? За що їм жити? Вони нас захищають, але не отримують нічого. В нас є й люди пенсійного віку, які отримують невелику пенсію. А доїхати, а форму купити? Це все гроші. Ми це питання періодично ініціюємо межах міста Києва і Київської міської влади. Але поки що в цьому напрямку якихось видимих результатів немає”, – зазначає Одарюк.
***
Українці продовжують вкотре доводити, що захист країни – це не справа якоїсь професії, а наша спільна задача. Добровольчі формування вже давно стали частиною Сил Оборони, а їх приклад показує, що захищати країну можна незалежно від того, ви суддя, бібліотекар чи реабілітолог.