Без розвідників на фронті не обійтися: вони збирають інформацію про позиції, техніку і пересування ворога, ведуть спостереження для коригування вогню, проводять вогневий наліт на позиції окупантів. РБК-Україна поспілкувалося з трьома розвідниками бригади швидкого реагування "Рубіж" НГУ про їхні задачі, мотивацію воювати та спілкування з цивільними.
За час повномасштабної війни українці захоплювалися вражаючими інформаційними операціями й атаками дронів, які успішно проводили українські розвідники. Втім, є і інша розвідка, більшість задач якої не потрапляють до телеграм-каналів і взагалі залишаються поза кадром. Робота розвідника на передовій вкрай важлива: вони щодня працюють на “нулі”, ризикуючи життям, щоб здобути важливу інформацію. Дані, які вони отримують, лягають в основу задач, які виконують захисники прямо впритул до ворога.
Чим займаються розвідники на лінії бойового зіткнення, як змінилося ставлення цивільних до військових за час війни і чому фронту в тилу має допомагати кожен – у матеріалі журналістки РБК-Україна Катерини Гончарової.
Відео: Розвідники бригади “Рубіж”: про вогневий наліт, ТЦК і піхотинців-титанів
Універсальні воїни. Які задачі у розвідників на “нулі”
Наші співрозмовники – троє розвідників: командир взводу роти розвідки спеціального призначення бригади “Рубіж” “Мішок”, командир взводу “Кадзума” і головний сержант взводу розвідки “Хрест”. У кожного з них – своя історія, як вони долучилися до війська. Але всі вони дуже мотивовані протистояти ворогу і захищати країну.
“Мішок” з “Хрестом” були у військкоматі вже в перші дні великої війни, різними шляхами намагалися потрапити саме в той підрозділ, де вони могли б застосувати свої навички. “Кадзума” на війні довше: спершу працював на еваку, і в певний момент йому запропонували піти у розвідники. Опинившись на службі в “Рубежі”, всі троє кажуть, що потрапити сюди стало одним з найважливіших рішень, яке вони колись приймали.
Щодо задач розвідника зазначають, що робота ця дуже різнопланова.
“Ми такі універсальні воїни, які можуть зробити вогневий наліт, когось завести на позиції. Як і піхотинець, але краще, і є свої нюанси. Вогневий наліт – це кудись прийти, зробити якийсь кіпіш, по можливості щось взяти і відкотитися”, – каже “Кадзума”.
За його словами, вогневий наліт робиться, щоб виявити кількість ворога, які в нього є засоби, і точку, де місце позиції, можливо, є також допоміжні позиції. Буває, наліт проходить успішно, буває – ні. Якщо вдалося закріпитися, то це вже не наліт, а штурм.
“Умовно є позиція, є ми. Ми накатами просуваємося. Звісно, засоби в цей час прострілюють. Підійшли – фортонуло – зайшли, не фортонуло – відійшли. Якщо фортонуло, це вже не вогневий наліт, це вже закріплення”, – розповідає він.
Розвідник – людина, яка для вищого командування шукає і знаходить інформацію про ворога на лінії бойового зіткнення, все це фільтрує і приносить командуванню коротку викладку, щоб їм було легше виконувати задачі – піхоті та іншим підрозділам.
Останнім часом, каже розвідник, багато розвідницької роботи забирають на себе дрони. Вони бачать далі і бачать краще, у них є тепловізійні камери. Це все можна подивитися на відео, десь збільшити зображення, десь розширити.
“Розвідник – це піхотинець на максимальному рівні, який може виконувати ту роботу, яку не може виконувати піхотинець. Ну і, звісно, це саме робота в полі, з піхотою, це маскувальні дії, спостереження за ворогом. Коли бригада заїжджає на новий напрямок, то розвідник – це перша людина, яка заходить на позиції. Перша людина, яка спілкується з підрозділом, який ми міняємо”, – додає “Мішок”.
Певна інформація про ворога є, певної немає. Для її пошуку і потрібна розвідка на лінії бойового зіткнення, каже “Хрест”.
“Ми йдемо, перевіряємо інформацію, чи правдива чи ні. А задачі із закріпленням ми починаємо в темну пору і закінчуємо, коли вже світає. Вночі менше дронів. Тому це певна перевага, бо тоді менше втрат. Хоча ніч – теж такий момент, що втрати все одно будуть. Але вдень набагато більше шансів що тебе вб’ють. В таких задачах ти розумієш, що піхота прийде закріпиться за тобою. І це нормально, і це такі реалії наразі: іхота має зайти на облаштовані позиції”, – розповідає він.
“Люди або ламаються, або показують свою найкращу сторону”
Є певні параметри, які розвідники завжди беруть до уваги серед тих, хто хоче у них служити. Це фізична підготовка, моральна складова. Дивляться, чи немає проблем з законом, і з керівництвом, якщо людина вже служить у війську і хоче потрапити до них.
“Ми завжди раді, з великим заохоченням забираємо до себе людей. Є велика матеріальна база, є люди, які можуть навчити. З будь-кого можна зробити розвідника. Але якщо людина до цього прагне. Краще менше людей, але щоб вони були мотивовані, і які не підведуть у складних моментах. Зазвичай люди себе проявляють саме в критичних моментах: ти на нього саме зараз сподіваєшся. В такі моменти люди або ламаються, або показують свою найкращу сторону”, – каже “Мішок”.
За словами “Хреста”, також не можна виключати форс-мажорні ситуації, коли треба вміти реагувати швидко.
“Для цього у розвідника має бути критичне мислення, щоб він міг прийняті рішення “на землі” вже сам. Це не тільки критичне мислення офіцерського складу і командування. Це і для звичайного бійця – всі мають вміти приймати рішення самостійно”, – додає він.
Як навчають такій професії? “Кадзума” каже, що спершу людину вчать базовим речам, далі треба пройти БЗВП – базовий курс військової підготовки. Після цього майбутній військовий повертається у взвод розвідки, де в нього починається інтенсивний курс навчань.
“У нас насправді дуже адекватне керівництво. Сприяє всьому – і в навчанні, і в розвитку. Якщо людина хоче, підрозділ зробить все для того, щоб він вчився. І різні курси, і різні навчання, в тому числі закордонне. Все що можна уявити собі – в нас все це є. Було б тільки у людини бажання розвиватися”, – додає розвідник.
Про розвідників є й різні стереотипи – навіть у тих, хт осам служить, але з такою роботою не стикався. “Кадзума” згадує: якось до них прийшов новобранець, який на першому ж виході не витримав психологічно. Подумав, що його посилають “на м’ясо”. А в нього насправді була проста задача – занести на позицію зарядну станцію.
“Питаю його: “Ти знаєш, що таке розвідка?” Відійшов в бік, тоді повернувся і каже: “Я подивився в YouTube, розвідка – це коли треба заходити в тил ворога і виконувати якісь диверсійні завдання”. Це було дуже смішно. Він у нас довго не затримався, але тоді розсмішив усіх”, – каже військовий.
Крім всіх інших навичок, розвіднику важливо мати критичне мислення і вміння приймати рішення швидко (фото: РБК-Україна
Ворог загубився і зайшов прямо в бліндаж
Попри небезпеку від дронів на фронті, завжди можна заховатися, робити хибні позиції, впевнений “Мішок”. Навіть при тій кількості “мавіків”, на лінії бойового зіткнення все одно є сірі зони: там ти не знаєш, де ворог, в якій він кількості.
“Мавік – це не засіб 100%-ї точності. Від пілота дуже багато залежить. Грає роль і втома людини: можливо, він десь не помітив десь не догледів. Було безліч випадків, коли пропускали ворога, коли він заходив за певні позиції. На позиціях є люди, вони спостерігають, дивляться. А потім ворог виявляється зовсім з іншої сторони, заходить в тил”, – каже він.
За його словами, безліч разів ставалося й інакше: ворог біг по полю, бо думав, що там своя територія, а виходив прямо на позиції наших воїнів.
“Загубився, просто заходить в бліндаж до хлопців, питає, чи тут свої. А це вже зовсім тил, 500 метрів від лінії бойового зіткнення”, – згадує він один з таких випадків.
За словами військового, багато залежить від місця роботи хлопців. Якщо це справді посадка з рослинністю, заховатися там легше. Коли ж все скошено і перерито, в такому місці ситуація вже інша.
“Як показує практика, ворог прекрасно копає. Він заходить в одному місці, виходить зовсім в іншому. Прокопують собі шляхи і з’являються просто серед наших позицій. Це неодноразово вони робили. Відправляли людей. Скоріш за все, їм їх не шкода. Бо відправляли без зброї, без нічого, лише з лопатами”, – зауважує він.
“Стара гвардія піхотинців – це геніальні люди”
Велику роль грала піхота, яка служила у Силах Оборони в першу фазу повномасштабного вторгнення. Це були добре підготовані, витривалі воїни.
“Стара гвардія піхотинців, яка була раніше – це геніальні люди. Нам розвідникам, з ними не було роботи (піхотинці облаштовували собі позиції самі – ред.). А ми виконували те, що ми і вчили – спостереження за ворогом, підслуховування, засідки, наліт. А всю колосальну тотальну роботу забрала на себе піхота. Вони робили те, що й було потрібно”, – додає захисник.
Тих, хто служить у піхоті зараз, важливо мотивувати.
“Це все робота, яку мають проводити сержанти зі своїм особовим складом – мотивувати людей, приходити з ними на позиції, щоб він (піхотинець – ред.) бачив, що командир разом з тобою сидить, і для чого ця робота взагалі потрібна. Коли мені розповідають за хлопців, які безвилазно в землі живуть, яку вони роботу роблять, з якими труднощами стикаються – я дуже пишаюсь цими людьми”, – каже розвідник.
Всі наші співрозмовники-розвідники кажуть, що на війні важливі гарні відносини з командуванням.
“З управлінням роти нам дуже пощастило, бо у нас всі командири зараз – це ті, хто пройшов від бійця до командира весь наш шлях, вони знають, як це. Це такі ж люди, як ми. Ти слухаєш його як людину, ти розумієш, чому він командир. Ти відчуваєш якось всередині: це командир, і слухаєш його”, – зауважує “Хрест”.
“Мішок” запевняє, що на лінії фронту він служить з людьми, з якими працювати дуже комфортно. Він задоволений і підходом до самої роботи, і до виконання певних задач.
“Це однодумці, яких я поважаю і люблю. Яким би не був злагодженим підрозділ, як би не хотіли змін, якщо зверху все руйнують, не дають можливості привносити щось нове, то буває дуже важко. А у нас молоде командування воно пройшло той шлях, що й ми. Вони живуть підрозділом, хочуть змін, хочуть кращого – як для своїх людей, так і для країни”, – додає він.
Розвідника можна зробити з будь-кого, переконані хлопці. Було б лише бажання самої людини вчитися новому (фото: РБК-Україна)
Ставлення до “бусифікації” і мобілізації
В роту розвідки бригади “Рубіж” частіше потрапляють мотивовані люди, яких не треба вмовляти захищати країну. Тому “Кадзума” каже, що ставиться до примусової мобілізації “специфічно”.
“Якщо він (чоловік призовного віку – ред.) хотів би, то знайшов би собі місце сам. В цивільному житті дуже багато професій, які нам підходять. Наприклад, програміст. Це важлива людина, яка може робити дуже багато речей, максимально універсальна. А якщо чекав, що кинули в бус, а потім будеш ображений на всіх – то ти в якійсь мірі сам затупив”, – каже він.
За словами військового, важливий підхід до людей. Якщо мотивувати і показати різні можливості, людина сама горітиме щось робити. Якщо дати людині дрон, вона побачить цю технологію і зрозуміє, що може перебити ворогів, то це може дати “вогонь в очах”.
“У нас зараз такий переломний хід війни, що ми або програємо, або візьмемо на свою користь”, – зауважує розвідник.
“Нас часто плутають з ТЦК”
За три роки війни військові бачили до себе дуже різне ставлення з боку цивільних. З часом починаєш розрізняти погляди поваги, неповаги, зневаги, каже Кадзума”. Буває, відразу видно, що людині незручно, але вона дуже вдячна. Але бувало навіть, що плювали в спину.
Часто їх плутають зі співробітниками ТЦК. Якось у ТРЦ до “Кадзуми” підійшла жінка і попросила не забирати її чоловіка. Він спершу здивувався, а потім зрозумів, що та сплутала його із працівником ТЦК. Іншого разу, коли пішов з дружиною в супермаркет, жінка запитала його, де лежить туалетний папір. На фразу “Чому я маю це знати” щиро відповіла: “А ви що, хіба не охоронець?”.
“Мішок” каже, що колись сам теж слухав російську музику, читав російські книги. Але 2022 рік для нього став переломним і змінив буквально все. За час великої війни йому взагалі перестало бути цікаво спілкуватись з тими, хто не долучений до війни.
Бути долученим у його розумінні – робити все можливе для фронту. Наприклад, подруга його мами працює в дитсадку. Діти регулярно створюють малюнки для військових, а вихователька сама возить їх на фронт. На думку захисника, цього вже достатньо, щоб допомогти військовим у цей час.
Бригада “Рубіж” шукає людей: куди звертатися
Військові кажуть, що зараз їм вистачає забезпечення усім: формою, амуніцією, озброєнням. Також командування забезпечує різнопланове навчання: як в Україні, так і за кордоном. Однак мотивованих людей їм не вистачає найбільше.
“Навіть мобілізованим є можливість проявити себе і потрапити в той підрозділ, де ви можете застосувати свої навички. Тим паче не перший рік війни, безліч безкоштовних можливостей навчання. Якщо ти покажеш, що можеш працювати з РПГ чи вивчив озброєння західних партнерів, тобі дадуть можливості себе проявити”, – каже “Мішок”.
З’ясувати, яка саме робота в “Рубежі” вам підійде, можна безпосередньо на співбесіді. Хлопці підберуть спеціальність за вашими побажаннями, вміннями і навичками.
Звертатися можна напряму – писати в дірект на сторінку в Instagram.
Всі троє хлопців кажуть, що навіть після завершення війни принаймні деякий час хочуть залишитися в Силах Оборони України. “Кадзумі” цікаво, як розвиватиметься армія мирного часу, якщо ми на той момент вступимо у НАТО.
“Хочеться, щоб ідея підрозділу жила, і щоб після звільнення в разі чого мати підрозділ, куди можна повернутися. Щоб зберегти певний рівень підрозділу”, – каже “Хрест”.
У життя підрозділу було вкладено багато коштів, багато зусиль. Герої втратили свої життя, захищаючи батьківщину. “Мішок” хотів би, щоб це не було витрачено намарно.
“Я збираюся жити в Україні. Хочу бути впевнений в тому, що коли війна прийде знову, щоб я не бігав в ТРО, і щоб мене прийняв підрозділ, який точно готовий до війни. Адже це історія (війна РФ проти України – ред.) – не на 8 років, і не на 10. Це робиться століттями, і мені здається, Росія не відчепиться від нас взагалі ніколи. Їхній імперіалізм – він незнищенний. Тому треба мати надію, і треба мати впевненість у будь-якому розвитку подій”, – підкреслює захисник.