Ртутний термометр може розбитися через необережність під час вимірювання температури або випадкове падіння. У результаті цього на підлозі чи інших поверхнях розтікається ртуть, випари якої можуть бути небезпечними для здоров’я.
У разі розбиття ртутного термометра слід діяти швидко та обережно. Насамперед необхідно вивести з приміщення дітей, літніх людей і тварин. Відчинити вікно, але уникати протягів, щоб ртуть не рознеслася по кімнаті. Для власного захисту варто надягнути рукавички, маску та, за можливості, бахіли або поліетиленові пакети на взуття.
Збирати ртуть слід обережно, використовуючи папір, скотч або спринцівку, починаючи з найбільших кульок. Для кращої видимості можна підсвітити ліхтариком.
Зібрану ртуть потрібно помістити у скляну банку з розчином марганцівки (2 грами на 1 літр води) або холодною водою та щільно закрити кришкою. Тимчасово банку варто розмістити на балконі або в гаражі з відкритим вікном.
Місце витоку ртуті необхідно знезаразити мильно-содовим розчином або розчином марганцівки. Якщо ртуть потрапила на взуття, підошви слід промити тим самим розчином.
Кімнату потрібно зачинити та провітрювати протягом трьох діб, щоб залишки випарів розсіялися. Банку з ртуттю слід передати на утилізацію в спеціальні служби, звернувшись на гарячу лінію органів місцевої влади.
Що не слід робити
Ртуть не можна збирати віником або мокрою ганчіркою, оскільки це сприяє розповсюдженню дрібних крапель. Використання хлібного м’якуша неефективне, адже він не ізолює ртутні частки. Магніт не притягує ртуть, а лише розпорошує її на менші частки. Пилосос нагріває ртуть і розпилює токсичні випари по всьому приміщенню.
Не слід мити уражене місце водою з оцтом або содою, оскільки це не знешкоджує ртуть і не запобігає випаровуванню. Закопування ртуті в ґрунт лише забруднює довкілля.
Чим небезпечна ртуть
Будь-яка кількість ртуті, що потрапляє в організм, становить серйозну загрозу для здоров’я. Найпоширенішою є хронічна інтоксикація парами ртуті, яка може викликати запаморочення, головний біль, часті позиви до сечовипускання та випорожнення, зниження нюху і смаку, тремтіння кінцівок.
Гостре отруєння виникає при швидкому надходженні великої кількості ртуті в організм (якщо концентрація парів у повітрі перевищує 0,2 мг/м³) і проявляється металічним присмаком у роті, посиленим слиновиділенням, кровотечею з ясен, онімінням щелепи, нудотою, блюванням, болями в животі, різким сухим кашлем, задухою та підвищенням температури до 38-40°C. У разі важкого отруєння через кілька днів можливий летальний наслідок.