Різдвяний піст 2025 – коли починається та які обмеження у ПЦУ
Різдвяний піст триватиме з 15 листопада по 24 грудня (фото: Getty Images)
Вже завтра, згідно з новоюліанським церковним календарем, починається четвертий за рік багатоденний піст – Різдвяний або Пилипів. Він триватиме з 15 листопада по 24 грудня та стане своєрідною підготовкою українців до Різдва.
Про особливості посту та його правила у бліц-інтерв'ю для РБК-Україна розповів ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, протоієрей Православної Церкви України (ПЦУ) Георгій Коваленко.
Головне:
- Чим Різдвяний піст відрізняється від Великого?
- Чи можна їсти рибу у піст?
- Чи обов’язково обмежувати алкоголь?
- Що варто знати тим, хто постуватиме вперше?
– Чи можна порівняти Різдвяний піст з іншими? Які його основні відмінності?
– Кожен із багатоденних постів є особливим. І Різдвяний піст, якщо й порівнювати (з іншими, – Ред.), то, напевно, варто його порівнювати з Великим постом (який у 2025 році тривав з 3 березня по 19 квітня, – Ред.).
Бо він – так само триває 40 днів. Хоча Великий піст ще має додатковий Страсний тиждень.
Водночас за суттю, за смислами Різдвяний піст дуже відрізняється від Великого посту. Адже якщо Великий піст – це шлях до Великодня, шлях через пустелю покаяння, через спокуту, такий, більш покаянний… то Різдвяний піст можна назвати таким, світлим і благодійним.
Саме в Різдвяний піст у нас День святого Миколая. У Різдвяний піст ми готуємося до народження Христа. І Різдво – це день народження Христа. Тож Різдвяний піст – це час підготовки до цього дня народження.
– Чим період Різдвяного посту – особливий для вірян?
– На день народження зазвичай ми ходимо з подарунками. І тому Різдвяний піст – час підготувати подарунки. А найкращі подарунки Богові – це добрі справи і турбота про тих, хто потребує нашої допомоги.
Колись Христос сказав: “Якщо ви когось нагодували, напоїли, прихистили у себе вдома, відвідали в лікарні чи у в’язниці – це ви зробили мені”.
Тому якраз Різдвяний піст – це час для добрих справ. Час просвіти. Час турботи про дітей і про їхнє виховання. Тому він такий, більш світлий, можливо.
І в цей час ми… вчимо колядки, готуємось до різдвяних вистав. Тобто готуємось до Різдва.
– Чи потрібно готуватись до цього посту заздалегідь (духовно чи фізично)?
– Різдвяний піст не передбачає підготовчих тижнів, як Великий піст. Більше того, він не такий суворий, як Великий піст.
У Різдвяний піст традиційно не відмовляються від риби. Є навіть ті люди, які традиційно залишають молоко. Тобто харчові традиції – різні.
Але він не такий суворий, як Великий піст. І тому якоїсь додаткової підготовки до цього посту не потрібно. Просто, я думаю, сам піст є підготовкою до Різдва.
– Що варто знати про “харчові практики” у період Різдвяного посту, особливо зважаючи на життя українців у період повномасштабної війни?
– Ми живемо в той час, коли Церква не стільки регулює харчові практики, не стільки регулює те, що нам можна чи не можна їсти, скільки говорить про смисли, про які ми маємо думати в цей час.
Насправді обмеження в їжі є певною допоміжною практикою. І вони здебільшого зараз вирішуються в індивідуальному порядку.
Ми живемо у час війни. Військові, у них, звичайно, свої практики. І їх не треба обмежувати, напевно, в їжі.
Люди, які зараз втратили дах над головою, чи у яких немає світла, чи які є вимушеними переселенцями – так само. Це не питання про їжу.
– Якими є обмеження в їжі у період Різдвяного посту? Які продукти традиційно вживати не варто?
– З іншого боку, їжа – це “інструмент”. Тобто обмеження себе в їжі – це “інструмент”, а не мета посту.
І тому щодо обмежень в їжі варто радитися зі своїм парафіяльним священником, чи знайомими віруючими людьми. Але дуже зважати на свою ситуацію. На свої обставини.
Тому що, знаєте, ось це обмеження – має наповнювати. Воно має звільнити в нас час, звільнити в нас певні ресурси і певні можливості для творення добра.
Тому ми не маємо бути зациклені на їжі.
Але якщо говорити про традицію, то традиційно – обмеження щодо м’ясного. Це є традиційне обмеження під час будь-якого посту. І посту Різдвяного.
Риба – благословляється. Сир, молоко – індивідуально.
Є ті, хто не вживають. Є ті, хто вживають. Ці практики зараз, скажімо так, більш широкі. І не сконцентровані на їжі.
– Чи дозволяється у період посту вживання алкогольних напоїв?
– Піст – це практика, яка дозволяє людині позбавитися залежностей. Якщо алкоголь – це залежність для людини, то, в принципі, я б радив на час посту свідомо відмовлятися взагалі від алкоголю.
З іншого боку, алкоголь не є якоюсь “непісною їжею”. Тому якщо йдеться про якесь свято, якусь подію… Піст має навчити нас не бути залежними від їжі й від алкоголю в тому числі.
Тобто алкоголь є однією з тих речей, які викликають залежність. Я думаю, що якраз попрактикувати обмеження або повну відмову від алкоголю під час посту – це хороша практика. Але не є обов’язковою.
Просто як і в будь-який час – треба знати міру вживання алкоголю. І в піст вона точно має бути не великою.
– Чи може людина дотримуватись посту без відвідування храму, сповіді, причастя?
– Піст – це одна практика. Відвідування храму – це інша практика. Сповідь і причастя – це таїнство.
Бажано, коли людина у піст якраз говіє, тобто готується і причащається, якщо вона не має такої можливості – вона може молитися. Вона може постувати.
Піст напряму не пов’язаний зі сповіддю й причастям. Це – різні практики.
Коли вони об’єднуються – це добре. Коли щось із них неможливе – треба дивитися на умови.
– Чи потрібно дотримуватись обмежень в їжі хворим людям, вагітним, дітям?
– Церква завжди якраз щодо хворих, вагітних, дітей… виступає за “розумне” постування.
Це потрібно робити розумно. Військовим, вагітним, хворим, дітям, людям подорожуючим. Щодо цього потрібно просто порадитися зі своїм священником і обрати ту форму, яка реальна і можлива.
Тобто постувати – це не про їжу… Постувати можна взагалі не звертаючи уваги на їжу.
– Чи обов’язково дотримуватись посту військовослужбовцям? Як вони це можуть робити в сучасних реаліях?
– Піст – це певна практика свідомого самообмеження. Тобто людина може свідомо себе обмежити в тому, що умовно “не є корисним”.
Наприклад, є проблема у війську з лайкою. Чом би не попрактикувати, принаймні у спілкуванні дружньому, з побратимами? Відмовитися на час посту – попрактикувати таку відмову від лайки?
Це – хороша практика. І для цього не потрібно чогось додаткового.
Більше того, піст може бути часом для читання чи слухання певного типу літератури. І це – також певна практика.
Тобто піст – це коли ми намагаємось робити більше важливого й корисного. І відмовлятися від некорисного й того, що викликає в нас залежності.
У кожного свої можуть бути залежності. Якраз у піст можна попрактикувати такі речі свідомо, усвідомлено.
Зрозуміти, що тобі заважає бути кращою людиною. Чи бути гідним християнином. І попрактикувати відмову від того, що заважає. І, навпаки, попрактикувати те, що допомагає, чи є важливим і корисним.
– Чи накладає Різдвяний піст певні обмеження на “соціальне життя” людини, її щоденні звички?
– Піст – це вміння свідомо себе обмежувати й практикуватися в добрих справах. І обмежувати себе щодо своїх залежностей.
Наприклад, ігроманія може бути залежністю. І її можна спробувати обмежити під час посту. Це може зробити і дитина.
Це не означає повністю відмовитися. Але вміти контролювати власні пристрасті.
Це – важлива навичка, яка формується якраз за допомогою посту.
Постійне сидіння у соціальних мережах. Це залежність зараз? Залежність. Отже – навчитися інформаційному посту й вміти себе обмежувати. І споживати корисний інформаційний продукт.
Це не означає не слідкувати за тривогами, чи за чатами, куди летить ракета. Чи не дивитися новини. Дивитися.
Але не робити це цілодобово. Робити це з дійсною користю. Не просто “залипати” у TikTok чи у стрічці новин, де нескінченно повторюються одні й ті самі сюжети.
Наприклад, почати читати у піст електронні книжки. З того самого смартфону. І таким чином отримати змогу це робити.
Тобто це – практика. Тут є поле для певної творчості, духовної творчості.
Треба зрозуміти суть посту. І відштовхуючись від суті – зробити собі індивідуальні сучасні практики, які допомагатимуть нам бути більш вільними, більш свідомими щодо власного життя.
Допомагати нам ставати кращими людьми. І це, як дарунок, принести Христу на день народження.
– Чи накладає піст які-небудь табу або обмеження на подружнє життя?
– На це є відповідь в апостола Павла. Тобто є традиція постувати у певних стосунках між чоловіком і дружиною. Але апостол Павло говорить: “Не ухиляйтесь один од одного, хіба що по взаємній згоді заради посту”.
Тому ось тут перше, головне, є взаємна згода. І більше того, якщо ми вже говоримо про подружні стосунки, то заповідь, яку Бог давав Адаму та Єві в раю, це була заповідь “Плодіться і розмножуйтеся”.
Враховуючи, скажімо так, те, що в нас велика кількість людей, молодих людей, гине. Враховуючи, що у нас… депопуляція (систематичне зменшення чисельності населення, – Ред.) то, в принципі, здорові сімейні стосунки – Церква їх не забороняє.
– Як у період посту можна підтримувати романтичні стосунки закоханим?
– З іншого боку – романтика. Знаєте, це – природній також стан, коли люди закохуються.
Просто, я думаю, що якраз цей період посту, можливо, закоханим теж важливо провести в якихось важливих… як би це правильно сказати, практиках. Які би поглиблювали їхні стосунки.
Коли закоханість базується не тільки на гормонах чи фізичному потязі один до одного, а базується й на духовній рідності, на певних спільних інтересах, спільних захопленнях, спільному служінню чомусь чи комусь.
Це так само може бути практикою для закоханих – разом робити якусь важливу добру справу під час посту.
Турбуватися про дітей, про літніх людей, про переселенців. Відвідувати військових у лікарні. Це теж може бути спільною практикою.
І для цього не потрібно, скажімо так, закриватися в окремих будинках, чи не бачити одне одного. Але це можна робити з розумінням певного періоду і з користю для душі.
Але, знову ж, любов – Бог є любов. І тому ось цю нашу природню любов, природнє, так би мовити, бажання близькості – треба ще наповнити і смислами. І високою любов’ю. Тоді буде міцною і наша земна любов.
– Що можна порадити тим, хто планує постити вперше в житті? Як не перетворити піст на дієту й зберегти духовний сенс?
– По-перше, людина має зрозуміти, чим вона має наповнити цей період. На відміну від її звичайного життя.
Якщо людина постує вперше, можливо, вона має прочитати Євангеліє, Новий Завіт. Подумати над цим.
Це якраз та історія, яка про народження Христа і далі – про його земне життя.
Тільки дуже важливо, як би це сказати, “витримати” першу главу, де перераховується родовід. Далі буде цікавіше. Це теж важливо.
З іншого боку, людина має подумати: “А що доброго, заради Христа, заради цього посту, під час цього посту я хочу зробити? Які добрі справи я буду робити під час посту? Від чого я відмовляюся, але й що вивільняється в мене – час, щось інше. Як це зможу використати?”.
– Що найважливіше зрозуміти людині, яка вирішила дотримуватись посту вперше?
– Я думаю, що найголовніше для людини, яка починає постувати, не концентруватися тільки на їжі.
Ця практика, це вміння – дуже швидко приходить. І більшість людей спокійно може відмовлятися від певних типів їжі. Це – не така складна процедура.
Але вона – не є головною. Це, повторюся, засіб.
Питання в тому – яка мета. Тобто яка мета мого посту? Що я, як дарунок, приношу Христу? Якщо я відмовляюсь від якоїсь їжі, то що я здобуваю? Від чого я можу відмовитися, як від якоїсь зайвої пристрасті, чи якоїсь звички поганої? Від якої поганої звички я відмовляюся під час цього посту?
– Яким є головне питання для тих, хто починає постувати?
– Ось це певне обмеження в їжі (під час посту, – Ред.) – теж звільняє людину.
Людина починає розуміти, що вона може не бути “рабом їжі”. Їй не обов’язково постійно турбуватись “а що мені з’їсти”.
Виявляється, що, в принципі, не так багато людині й потрібно. І це може бути дуже проста, але не менш смачна їжа.
І не турбуватися про це – це може людину звільнити. Звільнити в її серці, голові, просторі багато місця, яке треба чимось заповнити.
Ось ця відповідь на питання “чим це має бути заповнене” – це є головним питанням для тих, хто починає постувати.
– Що робити людині, якщо вона почала постувати, а потім “щось пішло не так”? Чи можна сказати, що вона “зірвала” цю практику?
– Головне в піст – не їсти одне одного і не використовувати терміну “зірвався”.
Піст – це, знаєте, не формат “зашився від алкоголю”. І зірвався потім, пішов у запой.
В якомусь сенсі людина може зрозуміти, що вона – так, недосконала. Але спробувати знову.
Якраз-таки піст – це практика. Аскети – від слова “вправи” (слово “аскет” походить з грецької мови і означає “навчений вправам”, – Ред.). Тобто для того, щоб стати більш досконалим, потрібно вправлятися.
І як у спорті, в людини не завжди все виходить одразу. Все ж таки потрібна певна навичка, щоб до цього звик організм, звикли м’язи.
Так і з духовними практиками, і з постом. Це – певний процес.
Якщо щось не виходить, чи людина, скажімо так, змушена, чи потрапляє в певні обставини, коли вона не може продовжити свою пісну практику, вона її може продовжити, коли в неї обставини змінилися.
Якщо вона повертається до цієї історії, хоче продовжити. Тобто якщо єдиний раз щось не вдалося – це не привід зупинятися.