Ракетний удар по Кривому Рогу 4 квітня – у Валенсії вшанували пам’ять загиблих дітей, фото
У Валенсії відбувся мовчазний перформанс “Діти, яких ми не встигли захистити”, присвячений трагедії у Кривому Розі 4 квітня. Вшанувати загиблих від російської ракети дітей прийшли українці та іспанці.
У день національної жалоби в Україні, на площі перед Базилікою Святої Діви у Валенсії українська громада провела символічний мистецький перформанс, присвячений дітям, які загинули під час російського теракту в Кривому Розі 4 квітня. Захід зібрав близько 200 людей – українців та іспанців, які прийшли вшанувати невинні життя, перервані війною.
Мовчазний перформанс
Перформанс розпочався панахидою, яку провів іспанською мовою отець Альваро – священник Базиліки. Його слова, що лунали на всю площу, пояснювали сутність події: тут не буде гучних гасел, лише спільна тиша й спогад про тих, кого вже немає.
У центрі – три символічні дитячі труни. Спершу до них підійшли діти: вони клали всередину біле й червоне пір’я – янгольські крила, затьмарені кров’ю. Потім дорослі додали іграшки, квіти, свічки та дитячі речі. На фоні звучали колискові, що змінювались на реальні аудіозаписи з місця трагедії: крики, батьківські голоси, попередження про повторний удар.
Три символічні труни на площі у Валенсії (фото: Станіслав Гуськов)
Три жінки в чорному тримали над трунами дерев’яні кришки з написами іспанською: “¡Mundo, despierta! ¡Mundo, reacciona! No son cifras – son NIÑOS!”
Жінки в чорному тримали над трунами дерев’яні кришки з написами (фото: Станіслав Гуськов)
Символ байдужості
Поруч із трунами стояли два вимкнені телевізори. Вони стали символом байдужості, звички до жахіть, які вже не дивують
Завершився перформанс спільною молитвою “Отче наш” і хвилиною мовчання. В кінці кришки прибили цвяхами до трун. Їх лишили на площі, як німий докір і свідчення того, що війна не десь далеко.
Автор і режисер перформансу Павло Бекезін розповів, що іспанці часто питають у нього, чи дійсно почалися переговори. Він наголошує, що українці чують про них, але також чують постійні звуки тривоги, а також ракет і дронів.
“Україна вдячна за співчуття, за слова підтримки, але нам більше не потрібні слова. Слова давно вже нічого не значать. Нам потрібні дії. Ваші дії. Поки на них ще є час… Бо ось так – із трунами, із дитячим плачем на записі, із маминим стогоном – ось так виглядають “мирні перемовини” з Росією”, – зазначає Бекезін.
Мовчазний перформанс у Валенсії (фото: Станіслав Гуськов)
Загалом з початку повномасштабного вторгнення загинули 616 українських дітей, понад 20 000 – депортовані до Росії. За словами російських посадовців, вивезено – 700 000 українських дітей.
Організатори заходу наголошують, що це не просто цифри. Це діти, яких “перевиховують”, яким дають у руки зброю, у яких крадуть ідентичність. Це – злочини проти людяності, порушення Женевських конвенцій.
Валенсія пам’ятає і молиться
За ініціативи служителів Базиліки Святої Діви, упродовж тижня в храмі щовечора будуть лунати поминальні служби – з поіменною згадкою кожної загиблої дитини.
У найближчі дні символічні труни планують перенести до будівлі консульства РФ у Валенсії. Там вони стануть прямим зверненням до тиші – тієї, яка вбиває не гірше за зброю. Перемовини з місцевою владою тривають.
До перформансу долучилися українці з різних міст Іспанії – Сагунто, Хальпа, Денія, Гандія, Сан-Педро-дель-Пінатар, Кульєра . Також доєдналися українці з Польщі. Приходили також іспанці – ті, хто знає про війну, і ті, хто лише випадково проходив повз. Люди зупинялися, слухали, повертались з іграшками. Обіймали українців, плакали разом.
Мовчазний перформанс у Валенсії (фото: Станіслав Гуськов)
Захід відбувся за ініціативи української діаспори Валенсії та за підтримки почесного консула України у Валенсійській автономії Пабло Хіля та представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Іспанії Люсії Задорожної. Вони допомогли організаторам отримати всі необхідні дозволи й підтримували реалізацію перформансу 24/7.