Що сталось із “Правим сектором” (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)
ДУК “Правий сектор” став одним із ключових воєнізованих формувань, які відзначились у боротьбі проти ворога на початку збройної агресії Росії у зоні АТО. Втім під час повномасштабної війни Добровольчий український корпус практично зник з інформаційного поля.
РБК-Україна розповідає, що сталось із ДУК “Правий сектор” і де він зараз.
- Коли і як створили “Правий сектор”
- Чим займались представники руху і де воював ДУК
- Що сталось із ДУК “Правий сектор”
- Найвідоміші бійці ДУК ПС, які віддали життя за Україну
Коли і як створили “Правий сектор”
Національно-визвольний рух “Правий сектор” заснували у перший тиждень Євромайдану. 28 листопада 2013 року революційно налаштовані активісти об’єднались, щоб продемонструвати своє бачення методів і цілей Революції, відмінне від інших протестантів.
Ініціатором створення нового руху стала організація “Тризуб” ім. Степана Бандери. У “Правий сектор” також увійшли представники УНА-УНСО, Карпатська січ, Білий Молот, Чорний комітет, Комітет визволення політв’язнів, Патріот України, футбольні фанати і патріоти, які до того не були учасниками жодних рухів.
Уже 30 листопада представники “Правого сектору” вперше себе проявили. Вони, будучи у меншості, виступили проти беркутівців, які побили студентів-протестантів на Майдані. Згодом вони брали участь у штурмі держустанов у Києві 1 грудня, сутичках із силовиками 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського та штурмі охоронців урядового кварталу.
Радикально налаштовані представники руху тоді підпалили автобус “Беркуту”. Російська пропаганда використала це все у своїх цілях і активно зображала “правосеків” терористами.
Вже весною 2014 року осередки “Правого сектора” почали утворюватись у різних містах. Спершу вони з’явились у Рівному та Луцьку. Тоді ж створили політичну партію, головою якої вибрали лідера руху Дмитро Ярош. У квітні він став радником Головнокомандувача збройних сил України, а у грудні заявив про вихід із “Правого сектору”.
“Правий сектор” створили на початку Євромайдану (фото: Вікіпедія)
Чим займалися представники руху і де воював ДУК
Спершу представники “Правого сектору” були одними із найактивніших учасників Революції Гідності. У березні 2014 року вони навіть допомагали охороняти кордон з Білоруссю на Волині.
Після початку АТО у липні 2014 року за ініціативи “Правого сектору” створили воєнізоване формування – Добровольчий український корпус. Він не був офіційним підрозділом силових відомств, тому використовував трофейну зброю, яку відбили у ворога у зоні АТО.
“Вважаю за необхідне всі сили нашого руху спрямувати на боротьбу з московською агресією, знищення ворогів українського народу — терористів та сепаратистів, повернення під повний контроль держави Донецької та Луганської областей та Кримського півострову”, – заявив тодішній лідер руху Дмитро Ярош напередодні створення ДУК ПС.
Бійці ДУК разом із ЗСУ захищали Донецький аеропорт та селище Піски, брали участь у боях за Іловайськ та в ряді інших гарячих точок фронту.
Бійці “Правый сектор” у серпні 2024 року (фото: Вікіпедія)
Паралельно із цим представники визвольного руху “Правий сектор” брали участь у численних акціях у різних містах, які не рідко супроводжувались сутичками.
Вони виступали з критикою тодішнього президента Петра Порошенка через Мінські домовленості, протестували проти запуску ринку землі, перешкоджали проведенню Маршу рівності “КиївПрайду” та були учасниками ряду інших гучних протестів.
Представники “Правого сектору” під час однієї з акцій (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)
Що сталось із ДУК “Правий сектор”
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну ДУК “Правий сектор” не був у складі офіційних підрозділів силових відомств. Корпус діяв згідно зі статтею 65 Конституції України – “Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України”. Після початку великої війни ДУК легалізували як окрему військову частину в лавах ЗСУ.
Спершу формування отримало назву Центр спеціальних операцій “Добровольчий український корпус”, а у листопаді 2022 року його перетворили на 67-му окрему механізовану бригаду “ДУК”. До складу бригади могли долучитись люди від 18 років, навіть громадяни інших країн, запис у ДУК проходив виключно на волонтерських засадах.
На початку 2022 року ДУК ПС звільнив 10 сіл у Ніжинському районі Чернігівської області, а влітку того ж року тримав оборону у районі Світлодарська. Вже у форматі 67-мої окремої механізованої бригади частина бійців брала участь у Харківському контрнаступі, у 2023 році воювали під Бахмутом та Кремінною.
Бійці на позиції (фото: 67 окрема механізована бригада ЗСУ)
У 2024 році під час боїв за Часів Яр підрозділи 67-ї ОМБр не змогли втримати оборону у відведеному їм секторі. Причиною невдачі називають те, що бійці не пройшли належної підготовки. Тоді частина військовослужбовців бригади без наказу покинули свої позиції.
У квітні в бригаді розпочалися численні перевірки. Тоді ж з’явилась перша інформація про те, що бійців бригади хочуть перевести в інші збройні структури.
Керівництво корпусу заявило, що “розпорошення бійців по різних підрозділах Збройних сил призведе до знищення ДУК ПС”.
15 квітня Сухопутні війська України повідомили про рішення командування виокремити штурмовий батальйон бригади в окрему військову частину.
Бійці 67-мої окремої механізованої бригади “ДУК” (фото: Facebook/Правий сектор)
Найвідоміші бійці ДУК ПС, які віддали життя за Україну
Найвідомішим бійцем є командир батальйону “Вовки Да Вінчі” у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Дмитро Коцюбайло. Він став першим добровольцем, який за життя отримав звання Героя України.
На захист держави він став у 18-річному віці, у боях за Піски отримав важке поранення, але після лікування повернувся на фронт. Брав участь у боях за Карлівку, Авдіївку, Савур-Могилу. У 2014-15 роках був командиром взводу добровольців, у 2016 році ста командиром 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС. Загинув “Да Вінчі” 7 березня 2023 року у боях за Бахмут, похований на Аскольдовій могилі у Києві.
Дмитро “Да Вінчі” Коцюбайло (фото: Вікіпедія)
Всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери Василь Сліпак із позивним “Міф” долучився до ДУК ПС на початку АТО. Воював у Пісках та Авдіївці у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону ДУК.
Загинув від кулі снайпера 29 червня 2016 року під час виконання бойового завдання у селищі Луганське Бахмутського району. Посмертно отримав звання Героя України.
Василь “Міф” Сліпак (фото: Вікіпедія)
Сергій “Норд” Коновал з березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри” ДУК “Правий сектор”, згодом став командир 6-ї резервної сотні ДУК “Правий сектор”. Пройшов бої за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку, Авдіївку.
Під час повномасштабної війни був командиром роти 2-го стрілецького батальйону 67 ОМБр. Захищав Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут, воював на Лиманському напрямку. Загинув 6 квітня 2024 року у бою за Часів Яр. Посмертно отримав звання Героя України.
Сергій “Норд” Коновал (фото: Правий сектор/Fасebook)
Раніше ми розповідали історію колишнього добровольця Олександра Гошилика, який вийшов з Іловайського котла, але у 2022 році зник безвісти під Бахмутом.
Влітку ми повідомляли про те, що загинула активістка “Правого сектору” Наталія Кузнецова із позивним “Іранка”. Її знайшли поблизу Одеси із вогнепальним пораненням голови.
Під час підготовки публікації використали матеріали: інформацію зі сторінки “Правий сектор” та 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ у Facebook, матеріали Вікіпедії, заяву Сухопутних військ України.
Джерело